м. Вінниця
17 листопада 2025 р. Справа № 640/22236/18
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінум Груп" (вул. Сєченова, 5, м. Київ, 03127)
до: Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116)
про: визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшли матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінум Груп" (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2018 №5502615147 та №551261547.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він не погоджується з висновками, викладеними в акті документальної позапланової виїзної перевірки №255/26-15-14-07-02-10/38129693 від 10.10.2018, проведеної посадовими особами Головного управління ДФС у місті Києві з питань дотримання податкового, валютного законодавства та нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. За результатами зазначеної перевірки складено акт, в якому зроблено висновки про нібито порушення позивачем вимог податкового законодавства, у тому числі заниження податку на додану вартість на суму 400 537 грн та податку на прибуток підприємств на суму 350 186 грн. На підставі цього акта контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №5502615147 та №5512615147 від 24.10.2018, якими визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток та застосовано штрафні санкції. Позивач вважає, що як сама перевірка, так і складений за її результатами акт та прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки перевірка проводилася з порушенням принципів об'єктивності, без належного дослідження первинних бухгалтерських документів та фактичних господарських операцій. Позивач підкреслює, що господарські відносини з контрагентами - ТОВ «НОЙ ТРЕЙД», ТОВ «МРС-ОКТАН», ТОВ «ЛАТУН ТОРГ», ТОВ «ПОЛЮС КАПІТАЛ» (попередня назва - ТОВ «ЛОРД КОНСАЛТ») та ТОВ «БК “ОЛІМПІК»» - були реальними, підтверджені належним чином оформленими договорами, податковими та видатковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, що відповідають вимогам законодавства України. Усі зобов'язання за договорами виконані, а сторони не мали взаємних претензій. Позивач наголошує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти контрагентів щодо дотримання ними податкової дисципліни, а тому можливі порушення контрагентами не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат. Позивач підкреслює, що податковий орган не довів наявності умислу на порушення публічного порядку або фіктивності правочинів, а висновки перевірки зроблені на припущеннях і не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №5502615147 та №5512615147 від 24.10.2018 є незаконними, складеними з перевищенням повноважень посадових осіб ДФС, без належного дослідження фактичних обставин, у зв'язку з чим просить суд визнати їх протиправними та скасувати.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2018 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
07.02.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що контрагенти позивача, зокрема ТОВ «МРС-ОКТКАН», ТОВ «ЛАТУН ТОРГ», ТОВ «ПОЛЮС КАПІТАЛ» (раніше ТОВ «ЛОРД КОНСАЛТ») та ТОВ «БК «ОЛІМПІК», не здійснювали реальної фінансово-господарської діяльності. Як встановлено під час перевірки, у зазначених підприємств директор, головний бухгалтер та засновник є одна особа, при цьому відсутні основні засоби, виробничі потужності, складські приміщення, транспортні засоби та кваліфікований персонал, що унеможливлює ведення фактичної господарської діяльності. Відповідач наголошує, що податкові декларації та фінансова звітність від зазначених підприємств або взагалі не подавались, або подавались формально - із відсутністю відображення будь-яких господарських операцій. Так, свідоцтва платників ПДВ у контрагентів були анульовані через ненадання звітності та відсутність поставок, а останні декларації з ПДВ датуються ще 2016- 2017 роками. Крім того, згідно з даними ЄДРПН, не встановлено придбання ними товару, який би надалі реалізовувався на адресу ТОВ «ПЛАТІНУМ ГРУП». Особливу увагу відповідач звертає на те, що у матеріалах кримінальних проваджень, відкритих за ознаками фіктивного підприємництва (зокрема за ст. 205 КК України), директори та засновники підприємств ( ОСОБА_1 (ТОВ «ЛАТУН ТОРГ») та ОСОБА_2 (ТОВ «БК «ОЛІМПІК»)) надали покази про свою непричетність до діяльності цих підприємств. Вироками судів їх було визнано винними у створенні фіктивних суб'єктів господарювання без мети здійснення реальної діяльності. Відповідач підкреслює, що документи, надані позивачем, не підтверджують реального руху товарів чи коштів, не містять обов'язкових реквізитів (зокрема, посад та підписів уповноважених осіб), а деякі з них датовані із порушенням логіки господарських операцій (видаткові накладні складено раніше від рахунків-фактур). Заявки, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, сертифікати відповідності та інші підтвердні документи до перевірки не надано. Таким чином, відповідач вважає, що реальність господарських операцій між ТОВ «ПЛАТІНУМ ГРУП» та його контрагентами документально не підтверджена, а отже, податковий кредит та витрати, сформовані на підставі таких документів, є безпідставними. Враховуючи наведене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
14.02.2019 позивачем до суду подано відповідь на відзив.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін.
Іншою ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків; витребувано у відповідача відомості щодо розгляду кримінальної справи №757/8913/17-к в рамках кримінального провадження №42016100000000300, у якій була постановлена ухвала від 16.02.2017 про призначення позапланової документальної перевірки додержання вимог податкового законодавства ТОВ «ПЛАТІНУМ ГРУП» з питань своєчасності, достовірності, повнити нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання за період часу з 01.01.2016 по 31.12.2016.
12.07.2019 до суду відповідачем подано заяву, в якій повідомлено про неможливість надання витребуваних доказів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.2020 у Прокуратури міста Києва витребувано відомості щодо розгляду кримінальної справи №757/8913/17-к в рамках кримінального провадження №42016100000000300, у якій була постановлена ухвала від 16.02.2017 про призначення позапланової документальної перевірки додержання вимог податкового законодавства ТОВ «ПЛАТІНУМ ГРУП» з питань своєчасності, достовірності, повнити нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання за період часу з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
П. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону України від 16.07.2024 № 3863-ІХ "Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" (далі - Закон № 3863), який набрав чинності 26.09.2024), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абз. 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом № 3863, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом № 3863, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у справах, розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, здійснює Київський окружний адміністративний суд.
На підставі п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825 (в редакції Закону № 3863) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа № 640/22236/18 передана на розгляд та вирішення Вінницькому окружному адміністративному суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 зазначену справу було передано на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Маслоід О.С.
Ухвалою від 05.03.2025 адміністративну справу № 640/22236/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінум Груп" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
02.04.2025 за вх.№21003/25 до суду надійшло клопотання про заміну відповідача його правонаступником.
Ухвалою суду від 17.11.2025 замінено первинного відповідача - ГУ ДФС м. Києві - на його процесуального правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.02.2017 у справі №757/8913/17-к задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «ПЛАТІНУМ ГРУП», призначено позапланову документальну перевірку додержання ТОВ «ПЛАТІНУМ ГРУП» вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання за період часу з 01.01.2016 по 31.12.2016.
Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено вказану документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт №255/26-15-14-07-02-10/38129693 від 10.10.2018.
Зазначеним актом встановлено порушення позивачем вимог пп. 44.1, пп. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 350 186 грн (за 2016 рік); пп.198,1, пп.198.2, п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 400 537 грн в тому числі: за березень 2016 року на суму 82 033 грн; за квітень 2016 року на суму 152 867 грн; за травень 2016 року на суму 86 155 грн; за червень 2016 року на суму 25 951 грн; за серпень 2016 року на суму 6 841 грн; за вересень 2016 року на суму 13 769 грн; за грудень 2016 року на суму 32 921 грн.
У висновках акту зазначено, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ та витрати для цілей оподаткування податком на прибуток за операціями з низкою контрагентів, а саме: ТОВ «НОЙ ТРЕЙД», ТОВ «МРС-ОКТАН», ТОВ «ЛАТУН ТОРГ», ТОВ «ПОЛЮС КАПІТАЛ» (попередня назва - ТОВ «ЛОРД КОНСАЛТ»), ТОВ «БК “ОЛІМПІК»».
Щодо контрагента ТОВ «НОЙ ТРЕЙД» перевіркою встановлено, що директором, головним бухгалтером та засновником підприємства є одна особа; ??свідоцтво ПДВ анульовано 30.03.2018 (відсутність поставок та ненадання декларацій); ??податкові декларації з ПДВ подані лише за жовтень та листопад 2016 року (визнані «до відома»); ??декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік не подана; ??фінансові звіти за 2016 рік не подано. Крім того, згідно ЄДРПН не встановлено придбання ТОВ «НОЙ ТРЕЙД» (підприємство не є виробником, в ЄРПН не зареєстровано жодних податкових накладних з придбання товару) товару, який в подальшому реалізований на ТОВ «ПЛАТІНУМ ГРУП». Таким чином, неможливо встановити як ТОВ «НОЙ ТРЕЙД» могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки на підприємстві відсутні основні засоби та кваліфікований персонал, а також неможливо встановити походження реалізованого товару.
Щодо контрагента ТОВ «МРС-ОКТАН» установлено, що директор, головний бухгалтер і засновник підприємства - одна і та ж особа; свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.12.2017 у зв'язку з відсутністю поставок і неподанням податкових декларацій; остання декларація з ПДВ подана за лютий 2017 року, а декларація за грудень 2016 року (період взаємовідносин із позивачем) - прийнята «до відома»; декларація з податку на прибуток і фінансова звітність за 2016 рік не подавались; за даними Єдиного реєстру податкових накладних, підприємство не здійснювало придбання товарів, які згодом реалізовано на адресу ТОВ «ПЛАТІНУМ ГРУП», а тому походження товарів не підтверджено. Відтак відповідач дійшов висновку, що ТОВ «МРС-ОКТАН» не могло фактично здійснювати господарську діяльність, оскільки не має основних засобів, персоналу, складів чи транспортних засобів.
Щодо контрагента ТОВ «ЛАТУН ТОРГ» установлено, що податкові декларації підприємства з ПДВ подавались лише до лютого 2016 року, після чого звітність не надавалась; фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва та декларації з податку на прибуток не подані; свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.03.2017. Крім того, за даними кримінального провадження №320161000400000015 директор підприємства ОСОБА_1 заявив про свою непричетність до діяльності товариства, що підтверджено вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2016 у справі №755/5676/16-к, яким його визнано винним у фіктивному підприємництві. Враховуючи наведене відповідач зазначив, що операції з цим контрагентом не мають реального товарного характеру, а документи підписані неуповноваженою особою.
Щодо контрагента ТОВ «ПОЛЮС КАПІТАЛ» (попередня назва - ТОВ «ЛОРД КОНСАЛТ») перевіркою встановлено, що директор, засновник і головний бухгалтер підприємства - одна особа; декларації з ПДВ подані лише за листопад 2016 року (прийняті «до відома»), декларації з податку на прибуток і фінансові звіти не подавались. Підприємство не є виробником, не придбавало товарів, які могли бути реалізовані позивачу. Відсутність майна, персоналу, складів і транспорту свідчить, на думку відповідача, про неможливість здійснення реальної господарської діяльності.
Щодо контрагента ТОВ «БК «ОЛІМПІК» під час перевірки встановлено, що остання звітність з податку на додану вартість подана за жовтень 2016 року, починаючи з листопада 2016 до органів ДФС звітність не подавалась; фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва та декларацію з податку на прибуток за 2016 рік до ДПІ за місцем обліку не подано; свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.10.2017 (відсутність поставок та ненадання декларацій). Крім того, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, ТОВ «БК «ОЛІМПІК» протягом 2016 року до органів ДФС не подавало. Крім того, за інформацією відповідача, директор і засновник ТОВ «БК «ОЛІМПІК» ОСОБА_2 був допитаний у рамках кримінального провадження №32016100100000009 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України, де він підтвердив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду та не здійснював господарської діяльності.
До перевірки позивачем не були надані підтверджуючі первинні документи, а саме: товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, сертифікати відповідності товару, які належать до передачі разом з наданими послугами відповідно до чинного законодавства України та обумовлені укладеним договором.
За сукупністю наведених обставин відповідач в акті дійшов висновку про відсутність фактичного виконання договірних зобов'язань в цілому, зокрема, продавця - в частині фактичної наявності отримання товару, яка зазначена в документах, відповідність вимогам діючої нормативної документації, державним стандартам України, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості товару, та покупця - в частині оприбуткування, а відтак і подальшого використання в господарській діяльності таких товарів.
Тобто, встановити мету, з якою були витрачені кошти ТОВ «ПЛАТІНУМ ГРУП» не виявилось можливим, а, отже, зазначені витрати не пов?язані із провадженням господарської діяльності та немає можливості підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства по факту наданих послуг, отриманих товарів.
Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «ПЛАТІНУМ ГРУП» та ТОВ «ЛАТУН ТОРГ», ТОВ «БК «ОЛІМІК», ТОВ «НОЙ ТРЕЙД», ТОВ «ПОЛЮС КАПІТАЛ», ТОВ «МРС-ОКТАН» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, то у ТОВ «ПЛАТІНУМ ГРУП» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.
На підставі акту перевірки №255/26-15-14-07-02-10/38129693 від 10.10.2018 відповідачем 24.10.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення: №5502615147 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 437 733 грн (сума збільшення 350 186 грн; штрафні санкції 87 547 грн (25%)); №5512615147- про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 600 806 грн (сума збільшення 400 537 грн; штрафні санкції 200 269 грн (50%)).
Водночас позивач вважає такі податкові повідомлення-рішення протиправними та з метою їх скасування звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд враховує наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16 липня 1999 року № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
В пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України).
За приписами пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до пп. 135.1 п. 135 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Отже, господарські операції з придбання товару (послуг) для визначення витрат та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які відображають всі істотні характеристики (складові) таких операцій. Сума податку на додану вартість для включення до податкового кредиту також повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Встановлюючи обов'язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами (відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію), законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об'єктів оподаткування, тобто бути достовірними.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як один із принципів бухгалтерського обліку відповідає також сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Такий висновок щодо оцінки документів, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку, зробив Верховний Суд України у постанові від 27.03.2012 у справі №21-737во10, а в подальшому підтриманий Верховним Судом у постановах від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19.
Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
У постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду, застосувавши норми пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК, статей 1, 9 Закону № 996-ХІV, так само висновувала, що «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.»
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставою для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Судом проаналізовано надані позивачем докази та досліджено зміст спірних господарських операцій з ТОВ «ЛАТУН ТОРГ», ТОВ «БК «ОЛІМІК», ТОВ «НОЙ ТРЕЙД», ТОВ «ПОЛЮС КАПІТАЛ», ТОВ «МРС-ОКТАН» в їх сукупному взаємозв'язку, проведено комплексний аналіз спірних господарських операцій та їх окремих складових елементів через призму аргументів контролюючого органу.
Оцінюючи доводи відповідача на заперечення реальності здійснення позивачем задокументованих господарський операцій та на обґрунтування своїх висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які були покладені в основу оспорюваних рішень, суд надає їм критичної оцінки, позаяк, вони не можуть вважатися такими, що повністю і достовірно доводять протиправність діяльності саме позивача та, відтак, не є такими, що безсумнівно підтверджують правомірність застосування до позивача відповідальності.
Так, посилання податкового органу на анулювання свідоцтв платників ПДВ контрагентів позивача є юридично неспроможними, оскільки анулювання відбулося після періоду, що перевірявся, тому це не могло впливати на правовий статус контрагентів у момент здійснення операцій, анулювання ПДВ-реєстрації в майбутньому не свідчить про нереальність попередніх операцій.
Неподання контрагентами звітності /відсутність ресурсів також не є свідченням нереальності операцій, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента, неподання звітності, відсутність трудових ресурсів, відсутність основних фондів - це ризики і відповідальність самого контрагента, а не позивача. Позивач не наділений повноваженнями податкового контролю та не зобов'язаний перевіряти, як контрагент веде облік, звітує чи організовує виробничий процес.
Крім того, висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально-технічних ресурсів зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.03.2021 у справі №826/9061/17.
Доводи щодо вироку стосовно директора одного з контрагентів, також є неспроможними, адже сам по собі вирок щодо контрагента не доводить нереальності операцій іншої особи, якщо не встановлено, що саме операції з позивачем були фіктивними; позивач був обізнаний про незаконну діяльність; операції не призвели до руху активів. Посилання на вирок не доводить нереальність операцій позивача та не спростовує фактичного виконання договорів.
Контролюючий орган базує свої висновки на оцінці діяльності контрагентів позивача та відповідні висновки податкового органу ґрунтуються на аналізі наявності у нього інформації, а не шляхом безпосереднього дослідження конкретних правовідносин у частині дійсної можливості чи неможливості здійснення певних господарських операцій.
Відповідачем не доведено відсутності реального руху активів, не спростовано достовірність первинних документів, не встановлено фіктивності правочинів, не доведено обізнаності позивача про можливі порушення з боку контрагентів, не надано доказів, що саме позивач отримав неправомірну податкову вигоду
Фактично доводи відповідача про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності, чим не усунуто сумнівів у обґрунтованості таких тверджень контролюючого органу.
Згідно з вимогами чинного законодавства позивач не має обов'язку відслідковувати правильність чи законність ведення господарської діяльності кожним із його контрагентів.
Реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується первинними документами, відбувся реальний рух активів в процесі здійснення цих операцій, а тому відсутні законні підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань.
Допущені самим контрагентом порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо цього ж контрагента та не впливають на податкові зобов'язання позивача.
Наявність у позивача податкових та видаткових накладних по господарських операціях, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, повністю підтверджують законність нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та відповідних витрат, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача. При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.
Варто також зауважити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Враховуючи наведене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами обставини, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому податкові повідомлення-рішення від 24.10.2018 №5502615147 та №551261547 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно платіжного доручення №463 від 19.12.2018 позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 15 578 грн 08 коп.
Таким чином поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 15 578 грн 08 коп.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінум Груп" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24.10.2018 №5502615147 та №551261547.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Платінум Груп" судовий збір у сумі 15578 грн 08 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Платінум Груп" (вул. Сєченова, 5, м. Київ, 031270 код ЄДРПОУ 38129693)
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.11.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна