м. Вінниця
23 жовтня 2025 р. Справа № 120/7648/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Дончика В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Кравець О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску
03.06.2025 року ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Ухвалою суду від 05.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
23.06.2025 року представник позивача подав заяву про зміну підстав і предмету позову, у якій просить:
- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №00144412405 від 21.05.2025 року, №00144352405 від 21.05.2025 року, №00144232405 від 21.05.2025 року, №00144532405 від 21.05.2025 року;
- визнати протиправним і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №00144452405 від 21.05.2025 року, прийняту Головним управлінням ДПС у Вінницькій області;
- визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00144512405 від 21.05.2025 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи такі вимоги позивач зазначив, що не погоджується з висновками актів планової та позапланової перевірок, а також з прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу та рішенням про застосування штрафних санкцій, оскільки вони є протиправними, безпідставними та прийнятими з порушенням норм Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку №727.
Позивач вказує, що акти перевірок не містять жодних конкретних посилань на первинні документи, облікові дані чи фактичні обставини, що підтверджують нібито виявлені порушення, а отже, не відповідають вимогам до форми та змісту акту.
Також, висновки про завищення витрат зроблені без будь-яких доказів, без ідентифікації конкретних господарських операцій, контрагентів чи сум.
Щодо висновку про неподання форми №20-ОПП щодо фотогальванічної електростанції то позивач вважає його помилковим, оскільки вона (фотогальванічної електростанції) не є об'єктом, пов'язаним з оподаткуванням, не використовується у господарській діяльності та не належить до об'єктів нерухомого майна.
Крім того, позивач вважає твердження відповідача про порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигарах та пального" безпідставним, оскільки таке порушення не було встановлене актом планової перевірки, а з'явилося лише у «додатку» без дати і номера, що не передбачено податковим законодавством. Разом з тим, проведення позапланової перевірки цих питань, що виходять за межі предмету заперечень є незаконними, а відтак рішення, що базуються на таких висновках є протиправними.
Вищевикладене, на думку позивача, свідчить про відсутність фактичних і правових підстав для донарахування податкових зобов'язань, єдиного внеску, штрафів та застосування санкцій, у зв'язку із чим, звернувся з цим позовом до суду.
25.06.2025 року представником відповідача подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.06.2025 року клопотання представника Головного управління ДПС у Вінницькій області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 08.07.2025 року.
Ухвалою суду від 08.07.2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву до 22.07.2025 року.
17.07.2025 року представник відповідача подав відзив на уточнену позовну заяву, у якому вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення №№ 00144412405, 00144352405, 00144232405, 00144532405, рішення про застосування фінансових санкцій № 00144512405 та вимога про сплату боргу № Ф-00144452405 від 21.05.2025 року прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України, і є правомірними та обґрунтованими.
Щодо порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигарах та пального", відповідач зазначає, що подання недостовірної звітності за формою № 1-ОА є самостійною підставою для застосування фінансових санкцій, незалежно від факту заниження податкових зобов'язань, оскільки така звітність має значення для державного контролю за обігом підакцизної продукції.
Щодо підстав проведення документальної позапланової перевірки, ГУ ДПС зазначає, що вона призначена правомірно відповідно до п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, на підставі заперечень позивача до акта попередньої планової перевірки, у яких вона вказувала на необхідність дослідження окремих показників обліку та залишків ТМЦ.
Таким чином, відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу є законними, прийнятими із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.
22.07.2025 року представник позивача подала відповідь на відзив, у якій, окрім іншого, вказала, що не погоджується з доводами викладеними у відзиву на позовну заяву та вважає їх необґрунтованими.
Зокрема, зазначила, що позивач правомірно включила до складу витрат витрати на поточний ремонт, що підтверджується п. п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ. Акт перевірки не містить жодних доказів того, що ремонт мав характер капітального чи підлягає амортизації, тому висновок про завищення витрат є безпідставним.
В акті перевірки відсутні ідентифікатори операцій, реквізити документів та контрагентів, що позбавляє позивача можливості спростувати висновки контролюючого органу щодо безпідставності включення до складу витрат вартість отриманих товарів на суму обсягу без ПДВ 811524 грн.
Також, представник позивача зазначив, що податковим кодексом не передбачено можливості внесення змін або доповнень до акту перевірки окремими документами, тому оформлення додатків до акту є незаконним і вчинене не у спосіб, визначений законом.
Враховуючи зазначене, доводи відзиву не спростовують аргументів позову, а оскаржувані податкові рішення є безпідставними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 22.07.2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 21.08.2025 року.
Ухвалою суду від 21.08.2025 року відкладено розгляд справи на 09.09.2025 року.
Ухвалою суду від 09.09.2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 30.09.2025 року.
В судове засідання 30.09.2025 року представники позивача та відповідача не з'явились, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою суду від 30.09.2025 року відкладено розгляд справи на 09.10.2025 року.
Ухвалою суду від 09.10.2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у справі до 14.10.2024 року.
14.10.2025 року в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
Представники відповідача заперечували щодо задоволення позовних вимог та просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Капуста О.Б. зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснює господарську діяльність за основним КВЕД: 46.34 Оптова торгівля напоями.
Відповідно до наказів ГУ ДПС у Вінницькій області від 30.12.2024 року № 6585к, направлення від 14.01.2025 року № 324 та плану - графіка проведення планових перевірок, наказу про продовження термінів проведення документальної виїзної перевірки від 06.02.2025 року № 864к та направлення про продовження термінів та направлення від 03.02.2025 року № 324 та плану - графіка проведення планових перевірок, проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2023 року.
Термін проведення перевірки згідно з наказом ГУ ДПС у Візницькій області становить 20 робочих днів з 14.01.2025 року по 10.02.2025 року.
Терміни проведення перевірки продовжувались строком на 10 робочих днів з 11.02.2025 року по 24.02.2025 року.
За результатами планової документальної виїзної перевірки складено акт №5876/02-32-24-05/ НОМЕР_1 від 03.03.2025 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог:
1) п. 177.2, п. 177.4.5 п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за рахунок завищення витрат за період, що перевірявся на суму 301931,38 грн.;
2) п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, занижено суму військового збору на 25160,95 грн., за рахунок заниження чистого оподатковуваного доходу;
3) п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платником податків занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок за перевіряємий період, внаслідок чого донарахуванню підлягає ЄСВ в сумі 172023,27 грн.;
4) за порушення п. 177.2, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: включення до податкових декларацій про майновий стан і доходи за період 2018 - 2023 років перекручених даних буде складено протокол про адміністративне правопорушення;
5) за порушення п.4 ч.2 ст.6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування", а саме: порушення порядку нарахування єдиного соціального внеску за перевіряємий період буде складено протокол про адміністративне правопорушення;
6) п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України не подано до контролюючого органу заяву повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Форма № 20-ОПП), а саме повідомлення про придбану фотогальванічну електростанцію, яка була встановлена 31.05.2022 р. за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погодившись з такими висновками акту перевірки, 19.03.2025 року позивачем подано заперечення до Акту планової перевірки, у якому вказала, що при проведенні перевірки встановлено завищення валових витрат на суму 1677396,57 грн. за рахунок відсутності здійснення оплати продукції, що привело до заниження податкових зобов?язань з податку на доходи фізичних осіб. Разом з тим, контролюючим органом не враховано залишки ТМЦ станом на 01.01.2018 року, станом на 31.12.2023 року та обіг алкогольних напоїв згідно з звітами про обсяги виробництва та/або обігу алкогольних напоїв за формою 1 ОА.
Враховуючи зазначене, позивач просила скасувати пункт 1 висновку про встановлені порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 в акту від 03.03.2025 року № 5876 /02-32-24-05/ НОМЕР_1 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 року по 31.12.2023 року" чи більш детально дослідити дане питання.
21.03.2025 року позивачем отримано додаток до акту перевірки №5876/02-32-24-05/ НОМЕР_1 від 03.03.2025 року, яким внесено зміни до акту перевірки.
Листом від 21.03.2025 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області повідомлено позивача про те, що розгляд заперечення по матеріалах документальної перевірки відбудеться 01.04.2025 року.
02.04.2025 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області повідомлено позивача, що в результаті розгляду заперечення встановлені обставини, що потребують додаткового дослідження. Внаслідок чого, ГУ ДПС у Вінницькій області, на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, призначено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань, що стали предметом заперечення.
До листа додано: копію наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » від 01.04.2025 року № 1789к, яким наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 05.05.2025 року тривалістю 5 робочих днів.
За результатами перевірки складено Акт від 16.05.2025 року №13566/02-32-24-05/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 року по 31.12.2023 року», яким встановлено порушення вимог:
1) п. 177.2, п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено сум податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за рахунок завищення витрат за період, що перевірявся на суму 301931,38 грн.;
2) п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, занижено суму військового збору на 25160,95 грн., за рахунок заниження чистого оподатковуваного доходу;
3) п. 1 ч, 2 ст. 6. п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2019 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску і загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платником податків занижено суму доходу, на які нараховується єдиний внесок за перевіряємий період, внаслідок чого донарахуванню підлягає ЄСВ в сумі 172023,10 грн.;
4) п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України не подано до контролюючого органу заяву повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Форма № 20-ОПП), а саме повідомлення про придбану фотогальванічну електростанцію, яка була встановлена 31.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 ;
5) ст. 16 Закону України від 19.12.1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигарах та пального", а саме платником було здійснено помилку при переведені літрів в тисячі літрів, що привело до подання звітів за період з 01.01.2018 року по 31.12.2023 року з недостовірними відомостями про обсяги обігу алкогольних напоїв.
Листом від 16.05.2025 року позивача повідомлено, що висновки, наведені в акті документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 залишено без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі висновків вказаних в Акті планової перевірки та Акті позапланової перевірки, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 21.05.2025 року прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №00144412405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами під час річного декларування в сумі 365678,23 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 301931,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 63746,85 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №00144352405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 30473,19 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 25160,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5312,24 грн.;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) №00144452405, якою сформовано вимогу зі сплати недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 172023,27 грн.,
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00144512405, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 52348,38 грн.,
- податкове повідомлення-рішення №00144232405, яким застосовано адміністративний штраф в сумі 1020,00 грн.
Крім того, на підставі висновків Акту позапланової перевірки, відповідачем 21.05.2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00144532405, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1022625,00 грн.
Позивач не погоджується з висновками актів планової та позапланової перевірок, а також з прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу та рішенням про застосування штрафних санкцій, оскільки вони є протиправними, безпідставними та прийнятими з порушенням норм Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Порядку №727, у зв'язку із чим звернулася до суду з цим позовом.
Оцінюючи правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №00144412405 та №00144352405 від 21.05.2025 року, якими збільшено суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №00144452405 від 21.05.2025 року зі сплати єдиного внеску, а також рішення №00144512405 від 21.05.2025 року про застосування штрафних санкцій, суд зазначає, що єдиною підставою для їх прийняття стало відображення позивачем у складі витрат за 2018 - 2019 роки вартості будівельних матеріалів (сендвіч-панелей та бетону) на суму 865 872,57 грн. без ПДВ, а за 2020 - 2023 роки - вартості отриманих товарів на суму 811 524 грн. без ПДВ, які, за висновками контролюючого органу, не підтверджені первинними документами.
Таким чином, предметом перевірки є правомірність відображення позивачем зазначених сум у складі витрат.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статті 177 ПК України.
Згідно пункту 177.1 п. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно пп. 177.4.1 - 177.4.4 п. 177.4 ст. 174 ст. 174 ПК України (у редакції чинної протягом 2018-2019) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з п. 177.4.5. ст. 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця:
витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
документально не підтверджені витрати.
Відповідно до п. 177.4.6. ст. 177 Податкового кодексу України, зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:
витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;
витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:
проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;
ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
З аналізу наведених норм вбачається, що до складу витрат фізичної особи - підприємця можуть бути віднесені лише ті витрати, які мають безпосередній причинно-наслідковий зв'язок із отриманням доходу від господарської діяльності та належно підтверджені первинними документами.
Як вже встановлено судом, позивачем до складу витрат за періоди 2018 та 2019 роки включено вартість придбання будівельних матеріалів для ремонту основних засобів виробництва, а саме сендвіч панелі та бетон на суму обсягу без ПДВ 865872,57 грн.
Суд звертає увагу, що витрати на проведення ремонту, реконструкції чи модернізації основних засобів, згідно з пунктом 177.4.6 статті 177 Податкового кодексу України, не підлягають амортизації, але можуть бути враховані у складі витрат звітного періоду лише за умови, якщо вони фактично здійснені, пов'язані з господарською діяльністю та підтверджені первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували використання зазначених будівельних матеріалів у межах господарської діяльності позивача, спрямованої на отримання доходу. Фактичне їх використання пов'язане з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, а не з безпосереднім наданням послуг або продажем товарів.
Суд також звертає увагу, що позивач у своїх письмових заявах по суті спору не наводить жодних аргументів чи доказів, які б свідчили про зв'язок понесених витрат на придбання будівельних матеріалів із здійсненням господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу.
За цих обставин, суд дійшов висновку, що позивач не підтвердив документально ні господарського характеру понесених витрат, ні правових підстав для їх включення до складу витрат, а тому дії податкового органу в цій частині є правомірними.
Щодо включення до складу витрат за період 2020 - 2023 роки вартість отриманих товарів на суму 811524 грн. без ПДВ, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до декларації про майновий стан та доходи за 2020-2023 роки позивачем віднесено до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю документально не підтверджені витрати на суму 811524 грн. без ПДВ.
Позивач у своїх запереченнях посилається на нібито документальне підтвердження витрат, але стверджує, що не може надати суду відповідні докази через відсутність у акті перевірки вказівки на назву товару, контрагентів та реквізити видаткових накладних, відсутність, яких унеможливлює підтвердити понесені витрати.
Суд вважає, що такі доводи позивача в суді про "відсутність конкретики" є свідомо неправдивими та суперечать його власним діям на стадії адміністративної процедури.
Як вже встановлено судом, позивач не погодившись з висновками акту перевірки щодо завищення валових витрат на суму 1677396,57 грн., 19.03.2025 року подала заперечення до Акту планової перевірки, у якому вказала, що контролюючим органом не враховано залишки ТМЦ станом на 01.01.2018 року, станом на 31.12.2023 року та обіг алкогольних напоїв згідно з звітами про обсяги виробництва та/або обігу алкогольних напоїв за формою 1-ОА.
Зміст поданих заперечень дає підстави стверджувати, що позивач надав під час перевірки всі первинні документи на підтвердження понесених витрат, оскільки зауваження щодо таких недоліків, як відсутності в акті перевірки назв товарів, контрагентів чи реквізитів документів, які перешкоджають йому надати підтверджуючі документи відсутні.
Зазначене, у свою чергу свідчить, що позивач штучно формулює аргумент про відсутність посилань на документи з метою уникнення обґрунтованого донарахування податкових зобов'язань.
Таким чином, оскільки позивач на стадії адміністративного оскарження фактично підтвердив, що всі необхідні первинні документи були надані, а отже, будь які подальші твердження про неможливість захисту через брак конкретики в акті, на думку суду, є безпідставними.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що витрати позивача у сумі 811524 грн. без ПДВ не підтверджені належними первинними документами, а тому безпідставно виключені позивачем до складу витрат.
Оскільки позивач занизив дохід, отриманий від здійснення господарської діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується військовий збір, шляхом заниження чистого оподатковуваного доходу через завищення витрат, пов'язаних з отриманням доходу, а саме віднесенням до складу витрат будівельних матеріалів та інших витрат на загальну суму 1677396,57 грн., які відповідно до підпунктів статті 177 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу витрат підприємця, податковим органом правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення №00144412405 та №00144352405 від 21.05.2025 року, якими збільшено суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №00144452405 від 21.05.2025 року зі сплати єдиного внеску, а також рішення №00144512405 від 21.05.2025 року про застосування штрафних санкцій.
Щодо встановленого контролюючим органом порушення вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, яке полягає у неподанні позивачем повідомлення за формою № 20-ОПП про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням чи через які провадиться діяльність, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку)
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Пунктом 22.1. ст.22 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Пунктами 8.1 та 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 8.4 Порядку №1588, повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язок платника податків повідомляти контролюючий орган про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, має загальний та безумовний характер.
Податковий кодекс України встановлює, що будь-яке майно, об'єкт чи дія, у зв'язку з якими у платника податків виникають або можуть виникнути податкові зобов'язання, підлягають обліку в контролюючих органах.
Відтак, подання повідомлення за формою № 20-ОПП є не правом, а обов'язком платника податків, який спрямований на забезпечення належного податкового контролю.
Невиконання обов'язку щодо подання повідомлення за формою №20-ОПП є порушенням порядку обліку платників податків, незалежно від того, чи об'єкт фактично використовується для отримання доходу, чи лише перебуває у власності платника, якщо такий об'єкт може бути пов'язаний із оподаткуванням або господарською діяльністю.
Судом встановлено, що позивачем не подано повідомлення про придбану фотогальванічну електростанцію, яка була встановлена 31.05.2022 року за адресою: м.Вінниця, проїзд Станіславського, буд. 7.
Суд вважає, що наявність фотогальванічної електростанції у власності позивача об'єктивно свідчить про її потенційне використання у господарській діяльності, оскільки така установка може забезпечувати отримання доходу від продажу електроенергії, зменшення витрат на енергозабезпечення та впливати на фінансові результати підприємницької діяльності, що свідчить про її зв'язок з оподаткуванням.
Факт відсутності фактичної реалізації електроенергії не скасовує обов'язку відображення об'єкта у формі 20-ОПП, оскільки такий об'єкт може бути пов'язаний із оподаткуванням або господарською діяльністю.
Враховуючи зазначене, доводи позивача про те, що вона не здійснює діяльність, пов'язану з продажем електричної енергії, а тому, фотогальванічна станція не є об'єктом пов'язаним з оподаткуванням та відповідно до норм законодавства вона не зобов'язана подавати повідомлення за формою 20-ОПП щодо даної електричної станції, суд вважає необґрунтованими.
За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №00144232405 від 21.05.2025 року прийнято правомірно.
Щодо порушення ст. 16 Закону України від 19.12.1995 року "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", а саме: платником було здійснено помилку при переведені літрів в тисячі літрів, що привело до подання звітів за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 з недостовірними відомостями про обсяги обігу алкогольних напоїв, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечує щодо подання звітів з недостовірними відомостями, однак вважає це наслідком технічної помилки при переведенні літрів у тисячі літрів, а не навмисного подання недостовірних відомостей. При цьому фактичні обсяги обігу алкогольних напоїв залишалися незмінними, а тому подання звітів не призвело до заниження податкових зобов'язань чи інших негативних наслідків для бюджету.
Надаючи правову оцінку такій позиції позивача, суд зазначає наступне.
Так, Законом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі Закону № 481/95-ВР) визначено основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями, тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Відповідно до положень частини першої статті 16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
За приписами підпункту 19-1.1.13 пункту 19-1.1 статті 19, підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом.
Згідно із частиною третьою статті 16 Закону №481/95-ВР суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які мають ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями і тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця, до 10 числа наступного місяця, звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) спирту, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, за формою, встановленою цим органом. У разі якщо в місяці, наступному за звітним місяцем, суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) самостійно виявив помилки у поданому ним звіті за звітний місяць, він зобов'язаний подати уточнений звіт до кінця місяця, наступного за звітним місяцем. У такому разі штраф, встановлений абзацом двадцять другим частини другої статті 17 цього Закону, не застосовується.
Згідно пункту 30 частини 2 статті 73 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 року № 3817-ІХ, до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах:
- неподання до органу ліцензування або несвоєчасне подання звіту, або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі за операціями з ввезення на митну територію України та/або вивезення за межі митної території України) спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - 3 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
При цьому, суд звертає увагу, що на час прийняття рішення про застосування фінансові санкції у вигляді штрафу Закон України №481/95-ВР втратив чинність, а тому згідно пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Отже, аналіз положень статей 16 та 17 Закону №481/95-ВР у системному зв'язку з пунктом 30 частини другої статті 73 Закону України №3817-ІХ свідчить, що відповідальність суб'єкта господарювання настає виключно за неподання, несвоєчасне подання або подання звіту з недостовірними відомостями, тобто у разі, коли до звіту внесено дані, що спотворюють фактичні обсяги виробництва чи обігу продукції, або створюють перешкоди для здійснення контролю з боку держави.
Разом з тим, подання звіту з некоректними даними, навіть якщо це пов'язано з технічною арифметичною помилкою при конвертації одиниць виміру (з літрів у тисячі літрів), саме по собі створює недостовірну інформацію і є достатньою підставою для застосування відповідальності, незалежно від того, чи вплинули ці помилки на фактичні показники діяльності, податкові зобов'язання або отримання платником неправомірних вигод.
Суд звертає увагу, що Закон надає суб'єкту господарювання можливість подати уточнений звіт у разі виявлення помилки у встановлені строки, проте відповідальність настає у разі подання недостовірного звіту без внесення уточнень у встановленому порядку.
Таким чином, технічна арифметична помилка при поданні звіту не усуває відповідальності, оскільки подання звіту з недостовірними даними є самостійною підставою для застосування санкцій.
Також, позивач звертає увагу суду, що за результатами планової документальної перевірки було складено акт, у якому зафіксовано певні порушення податкового законодавства. Не погодившись із висновками цього акта, вона 19.03.2025 року подала заперечення, у яких навела обґрунтовані доводи щодо неправильності визначення контролюючим органом сум завищення валових витрат та заниження податкових зобов'язань, звернувши увагу на те, що під час перевірки не враховано залишки товарно-матеріальних цінностей і дані звітів за формою 1-ОА.
Натомість, замість розгляду заперечень у порядку, передбаченому Податковим кодексом України, контролюючим органом складено додаток до акта перевірки, яким внесено зміни до змісту акту перевірки та зазначено про нове порушення, не відображене під час проведення самої перевірки.
Суд погоджується з позицією позивача про те, що Податковий кодекс України та інші нормативно-правові акти не передбачають можливості внесення змін в акт перевірки, і тим більше шляхом формування додатку до акту.
Разом з тим, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, згідно з яким підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.
Водночас суд звертає увагу, що виявлені процедурні недоліки були усунуті самим контролюючим органом. Зокрема, 02.04.2025 року позивача належним чином повідомлено про необхідність додаткового дослідження обставин, а на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань, порушених у запереченнях на акт планової перевірки. Проведення зазначеної перевірки оформлено наказом №1789к від 01.04.2025 року та відповідним письмовим повідомленням, а сама перевірка тривала з 05 по 09 травня 2025 року.
За результатами позапланової перевірки складено окремий акт від 16.05.2025 року №13566/02-32-24-05/2495806781, у якому викладено фактичні висновки щодо встановлених порушень. Саме цей акт, а не додаток до акта планової перевірки, став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №00144532405, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1022625 грн.
Отже, хоча дії контролюючого органу щодо внесення змін до акта планової перевірки не відповідали вимогам Податкового кодексу України, зазначене порушення не вплинуло на законність остаточних рішень, оскільки вони прийнятті за результатом позапланової перевірки, проведеної у встановленому порядку та в межах компетенції податкового органу.
Крім того, позивач стверджує, що посадові особи відповідача не мали правових підстав для дослідження питання подання звітів за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 з недостовірними відомостями про обсяги обігу алкогольних напоїв, оскільки позапланова перевірка призначалась нібито лише щодо питань, зазначених у запереченнях на акт планової перевірки, і не мала охоплювати нові питання, які не були предметом заперечень.
Надаючи правову оцінку таким доводам позивача, суд зазначає наступне.
Підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Таким чином, підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України чітко обмежує предмет позапланової перевірки виключно тими питаннями, які були оскаржені платником, а її межі визначаються предметом заперечень або скарги.
У даному випадку 19.03.2025 року позивачем подано заперечення до акту планової перевірки, у якому наведено доводи щодо завищення валових витрат і заниження податкових зобов'язань, а також зазначено, що під час перевірки не враховано залишки товарно-матеріальних цінностей та обіг алкогольних напоїв за формою 1-ОА.
Отже, питання подання звітів з недостовірними відомостями за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 безпосередньо випливає із доводів, наведених позивачем у запереченнях, та, відповідно, стало об'єктом правового оскарження, який контролюючий орган мав повне право досліджувати під час позапланової перевірки.
Враховуючи вищевикладене, встановлення порушень ст. 16 Закону України № 481/95-ВР та подальше прийняття рішень контролюючим органом відбулося у межах розгляду зазначених заперечень та відповідає вимогам Податкового кодексу України щодо правових підстав призначення та проведення позапланової перевірки, а тому доводи позивача в цій частині є також безпідставними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Вінницькій області №00144412405 від 21.05.2025 року, №00144352405 від 21.05.2025 року, №00144232405 від 21.05.2025 року, №00144532405 від 21.05.2025 року; вимоги про сплату боргу (недоїмки) №00144452405 від 21.05.2025 року; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00144512405 від 21.05.2025 року.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 44069150 )
Суддя Дончик Віталій Володимирович