Єдиний унікальний номер 644/4639/23
Номер провадження 22-ц/818/2814/25
13 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 березня 2025 року в складі судді Саркісян О.А. по справі № 644/4639/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства,-
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оспорювання батьківства.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання і не повідомив про причини неявки, від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
На вказане судове рішення 18 березня 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крицина Юлія Олександрівна, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для подовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково залишив позов без розгляду, оскільки були відсутні перешкоди для ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Вказувала, що вона неодноразово подавала до суду клопотання про прискорення розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а тому, у разі неявки позивача справа мала бути розглянута на підставі наявних у ній доказів.
Інші учасники справи ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву не скористались.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 13 листопада 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ОСОБА_1 отримано 07 серпня 2025 року в електронному кабінеті (т. 2, а.с.192).
Представником ОСОБА_1 адвокатом Крициною Юлією Олександрівною отримано 07 серпня 2025 року в електронному кабінеті (т. 2, а.с.193).
Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано 07 серпня 2025 року в електронному кабінеті (т. 2, а.с.194).
Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано 07 серпня 2025 року в електронному кабінеті (т. 2, а.с.195).
ОСОБА_2 отримано 07 серпня 2025 року в електронному кабінеті (т. 2, а.с.196).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасника справи, явка якого у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Матеріали справи свідчать, що 07 липня 2023 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виключення відомостей про його батьківство з актового запису № 1041 від 16 червня 2021 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та зобов'язання Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни в актовий запис у Книзі записів актів громадянського стану про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та видати нове свідоцтво про його народження без по батькові « ОСОБА_3 », без відомостей про батька « ОСОБА_2 , громадянин України».
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 липня 2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження (том 1, а.с. 20-21).
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2023 року по справі призначено судово-біологічну експертизу молекулярно-генетичного аналізу ДНК (том 1, а.с. 166-167).
02 січня 2024 року за результатами проведення експертизи Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичного центру МВС України надано висновок експерта.
09 квітня 2024 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_2 про призначення повторної судової біологічної (молекулярно-генетичної) експертизи по справі відмовлено.
Справа призначалась до розгляду неодноразово.
05 лютого 2025 року у зв'язку з неякою у судове засідання всіх учасників справи розгляд справи відкладено на 12 березня 2025 року.
Судові повістки про розгляд справи 05 лютого 2025 року та 12 березня 2025 року були направлені одержувачу ОСОБА_2 на номер телефону НОМЕР_1 у застосунок Viber, а також у його електронний кабінет 10 грудня 2024 року 02 травня 2025 року відповідно (том 2, а.с. 112,113, 123,124)
02 лютого 2025 року та 06 березня 2025 року представником відповідачки подано клопотання про прискорення розгляду справи та розгляд справи за її відсутності (том 2, а.с. 118-119, 129-131).
12 березня 2025 року сторони повторно в судове засідання не з'явилися. Позивач причини повторної неявки не повідомив, заяв про судовий розгляд справи за його відсутності та будь-яких інших заяв з процесуальних питань до суду не подавав.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частини 1 та 5 статті 4 ЦПК України).
У частині 1 статті 8 ЦПК України закріплено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (частина перша статті 42 ЦПК України).
За пунктом 2 частини 1 статті 42 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до частини 2 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Тобто правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: а) належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; б) повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; в) ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності; г) його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22 (провадження № 61-18717св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 752/5040/19 (провадження № 61-17634св23), від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22(провадження № 61-6264ск23) виснував, що залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).
Відповідно до частини 5, пункту 2 частини 7, частини 8 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання, відповідно законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Близький за змістом висновок сформульований у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22), від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22 (провадження № 61-6264св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22 (провадження № 61-18717св23)
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 (провадження № 11-126заі22).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права чи інтересу, згідно з принципами відповідного виду судочинства має бути активним учасником судового провадження безпосередньо чи опосередковано (через представника). Правила статті 223 ЦПК України спрямовані на те, щоб унеможливити свавільне обмеження права особи на судовий розгляд її справи. Зокрема вони встановлюють наслідки, які можуть настати для особи, яка не дотримує правил судового провадження. Так, частина п'ята статті 223 ЦПК України дає суду право повернути позовну заяву без розгляду, тобто застосувати до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідну форму відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19, від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21 та від 08 лютого 2024 року у справі № 990/89/23).
Правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час і місце судового засідання; повторної поспіль неявки позивача на судове засідання; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності; нез'явлення позивача перешкоджає розгляду справи (постанова Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 756/7038/15-ц).
Встановивши, що ОСОБА_2 був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у засідання суду, зокрема які були призначені на 05 лютого 2025 року та 12 березня 2025 року не з'явився, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення його позову без розгляду на підставі пункту 3 частин 1 статті 257 ЦПК України.
Доводи відповідачки про необхідність розгляду справи по суті спростовуються положенням цивільного процесуального законодавства, оскільки положеннями статті 223 ЦПК України не встановлено обов'язку суду щодо ухвалення рішення за клопотанням відповідача у разі неявки позивача, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою на підставі норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина