Єдиний унікальний номер 629/274/25
Номер провадження 22-ц/818/2993/25
13 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представника позивача адвоката Кураксіної О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 березня 2025 року в складі судді Ткаченко О.А. по справі № 629/274/25 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 25 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву бн, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка власним підписом у заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, внаслідок чого станом 25 жовтня 2024 року має заборгованість за кредитом в розмірі 107 257,78 грн, з яких: 86 515,77 грн - заборгованість за тілом кредиту; 20 742,01 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на вказані обставини, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг від 25 листопада 2010 року у розмірі 107 257,78 грн.
Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 березня 2025 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25 листопада 2010 року у розмірі 86 515 грн 77 коп. та 1953 грн 91 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана відповідачем, не зазначено порядок та розмір нарахування відсотків. Доказів, на які умови нарахування відсотків надав згоду відповідач при зверненні з метою отримання банківських послуг у 2010 році, матеріали справи не містять. Разом з тим відповідачка фактично отримала та використовувала кошти надані банком на кредитну картку, тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту.
На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 31 березня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, Банк просив рішення суду першої інстанції у частині незадоволених вимог скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що шляхом підписання Заяви № б/н від 25 листопада 2010 року відповідачкою підтверджено факт того, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.
Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції і саме цю редакцію, що діяли на дату підписання заяви, додано до позовної заяви, що можливо перевірити на сайті банку.
У процесі користування кредитним рахунком клієнту були завжди доступні у вільному доступі на сайті банку та у додатку Приват24 умови обслуговування кредитних карток. Клієнт не надавав банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково здійснював погашення заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування.
В процесі користування рахунком 29 вересня 2021 року Відповідачкою підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком.
Починаючи з 29 вересня 2021 року відсотки нараховувалися відповідно до підписаної Відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 40.8%. При цьому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 20742,01 грн.
Із виписки вбачається, що Відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.
ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору була належним чином ознайомлена з його умовами, акцептувала пропозицію Банку, отримала кредитну картку, користувався кредитними коштами, частково погашала заборгованість, що свідчить ро обізнаність умов кредитування та їх погодження.
У судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 не з'явилася.
Судову повістку-повідомлення про розгляд справи 13 листопада 2025 року, надіслану апеляційним судом на адресу ОСОБА_1 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 1, а.с.181-182). Крім того, про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т. 1, а.с.180).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Кураксіну О. І., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України в повному обсязі.
Судом встановлено, що з метою отримання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» 29 вересня 2021 року ОСОБА_1 підписала Анкету - Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг в АТ КБ «Приватбанк» ( а. с. 82-94).
Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 25 жовтня 2024 року за відповідачкою обліковується заборгованість за договором № б/н від 25 листопада 2010 року у розмірі 107 257,78 грн, яка включає заборгованість за кредитом: 86 515,77 грн та заборгованість за відсотками за користування кредитом 20 742,01 грн (а.с. 24-58).
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 4 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною 3 статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, стягнути заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємні частини кредитного договору.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «ПриватБанк а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.
Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду.
Спірний документ не підписано відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла ОСОБА_1 , ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» від 10 листопада 2010 року.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач ознайомилася, розуміла та погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачкою АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих Умов та Правил банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» які вважав узгодженими Банк.
Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Звертаючись до суду з позовом, Банк вказував, що на підставі заяви відповідачки від 25 листопада 2010 року, їй було викрито рахунок, надано кредитні картки, якими вона активно користувалася. В подальшому ОСОБА_1 29 вересня 2021 року підписано Заяву про приєднання до Правил надання банківських послуг, де актуалізовано умови кредитування, погоджені відповідачкою, яка під підпис була ознайомлена з відсотковими ставками.
Як вбачається з виписки за договором № б/н за період з 01 жовтня 2012 року та 25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 активно користувався карткою, проводила нею розрахунки, знімала кошти та поповнювала картку. Станом на 24 вересня 2021 року, тобто, на час актуалізації даних та підписання заяви, баланс на картці становив (- 38 245,51 грн). Відповідно до виписки по картці, до цього часу позивач нараховував відповідачу в рахунок заборгованості за кредитом відсотки, правомірність нарахування яких позивач не довів перед судом, а тому колегія суддів вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом та нарахувань за порушення грошового зобов'язання. Також, з доданих банком виписки з рахунку та розрахунку заборгованості встановлено, що при нарахуванні заборгованості за кредитним договором до графи залишок після операції були включені: відсотки за користування кредитом, які не були передбачені узгоджені у встановленому законом порядку. При цьому механізм нарахування банком відсотків включав сукупність зазначених складових (сум).
За таких обставин судова колегія не вбачає підстав вважати, що заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 20 742,01 грн нараховано правомірна та у встановленому законом порядку.
Також, як вбачається з Заяви про приєднання до Правил надання банківських послуг від 29 вересня 2021 року, умовами договору передбачено різні відсоткові ставки для карток Універсальна та Універсальна GOLD. Між тим, матеріали справи не містять доказів які саме картки надавались позивачці та на який строк, відповідна довідка відсутня.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для стягнення заборгованості з відсотків.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина