Єдиний унікальний номер 636/6371/24
Номер провадження 22-ц/818/3199/25
13 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
відповідачки ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_1 - адвоката Лапко В. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 28 лютого 2025 року в складі судді Оболєнської С.А. по справі № 636/6371/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частки земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 6325484501:00:001:0540 для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель за вказаною адресою; 1/3 частки земельної ділянки площею 3,2454 га, кадастровий номер 6325484500:01:000:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Леб'язької сільської ради Чугуївського району Харківської області.
Вказав, що на момент смерті батька він був неповнолітнім, проживав окремо, про факт смерті батька не був обізнаний до січня 2024 року.
11 квітня 2024 року він звернувся до державного нотаріуса Чугуївської державної нотаріальної контори, однак йому було роз'яснено, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини тa запропоновано звернутися до суду.
Зазначив, що він з лютого 2020 року здійснює догляд за своєю матір'ю, яка внаслідок хвороби не може самостійно себе обслуговувати. На час смерті батька він, будучи неповнолітнім, не міг самостійно звернутися до нотаріуса, а його мати не могла вчинити таких дій за станом здоров'я.
Крім того, з 24 лютого 2022 року була призупинена робота нотаріусів та обмежено доступ до реєстрів; с. Леб'яже, де мешкав батько, яке знаходиться на відстані 200 км від м. Харків, перебувало під окупацією до вересня 2022 року, тож він своєчасно не міг звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Просив визначити йому додатковий строк терміном у три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 28 лютого 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що наведені позивачем причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини не є поважними.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 27 березня 2025 року ОСОБА_2 через суд першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент смерті батька він не досяг повноліття, а його мати внаслідок прогресуючої онкології не мала змоги звернутися до нотаріальної контори у шестимісячний строк після смерті ОСОБА_4 . Мати хворіє з 2020 року, протягом 2021 року неодноразово перебувала на лікуванні, з лютого 2023 року виявлено рецидив, у зв'язку з хворобою їй встановлено інвалідність 2 групи. По досягненню повноліття ним офіційно оформлено догляд та компенсацію по утриманню матері.
09 червня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що позивач мав достатній період для звернення до нотаріуса з моменту смерті спадкодавця, однак не скористався своїм правом. У справі відсутні докази на підтвердження тверджень ОСОБА_2 про істотність перешкод для звернення до нотаріуса. Надані медичні документи щодо матері позивача не містять висновків про повну втрату дієздатності або неможливість виконувати функції законного представника. Більше того, позивач з 2023 року є повнолітнім. Доказів того, що він не знав про смерть батька, позивачем не надано. Також ОСОБА_2 не надав ані копії заяви про прийняття спадщини, ані доказів того, що він після відкриття спадщини намагався реалізувати своє право. В матеріалах справи відсутня будь-яка відмова нотаріуса або навіть підтвердження того, що такий орган взагалі отримував звернення від спадкоємця з повідомленням про прийняття спадщини. Заява ОСОБА_2 до Чугуївської державної нотаріальної контори не містить волевиявлення на прийняття спадщини та направлена на припинення нотаріальних дій, пов'язаних з отриманням свідоцтва про право на спадщину іншими спадкоємцями.
У судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не з'явився.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 13 листопада 2025 року надіслані апеляційним судом на адресу ОСОБА_2 повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 26 травня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 108-109). Також судова повістка отримана ОСОБА_2 у додатку «Viber» 19 травня 2025 року (а.с. 105).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасника справи, явка якого у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Лапко В. П., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 7 зворот).
Батько позивача - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
09 квітня 2024 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області надано ОСОБА_2 лист № 535/01-16, за змістом якого ним пропущений строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , у зв'язку з чим рекомендовано йому звернутися до суду (а.с. 6 зворот).
11 квітня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Чугуївської державної нотаріальної контори із заявою про припинення вчинення нотаріальних дій, в якій вказав, що в січні 2024 року йому стало відомо про смерть батька, він як спадкоємець першої черги бажає прийняти спадщину та просить зупинити вчинення нотаріальних дій в спадковій справі № 48/2024 до вирішення питання щодо встановлення додаткового строку для прийняття спадщини (а.с. 6).
З наданих позивачем виписок з медичної картки його матері ОСОБА_5 вбачається, що вона з 2020 року хворіє на онкологічне захворювання, неодноразово перебувала на лікуванні, зокрема, з 15 лютого 2021 року по 09 квітня 2021 року, з 19 квітня 2021 року по 05 червня 2021 року, з 21 червня 2021 року по 09 серпня 2021 року, з 15 червня 2022 року по 29 червня 2022 року, з 13 лютого 2023 року по 07 березня 2023 року, з 17 квітня 2023 року по 01 червня 2023 року; у 2023 році виявлено рецидив захворювання (а.с. 9-13, 14 зворот - 18).
З 25 липня 2023 року матері позивача ОСОБА_5 встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням на строк до 01 серпня 2025 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 702663 (а.с. 17).
З 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради та отримує компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги, утриманець ОСОБА_5 , 1981 року народження, інвалідність 2 групи, у розмірі 990,00 грн (а.с. 14).
Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (стаття 1223 ЦК України).
Частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).
За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18.
Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Отже, правила частини 3 статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, та ці обставини визнані судом поважними.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції вважав, що позивач пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька і потребує визначення додаткового строку для прийняття спадщини, проте ним не наведено поважних причин пропуску такого строку.
Колегія суддів не може погодитись із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, станом на час смерті свого батька ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було 15 років, тобто він був неповнолітнім.
Одним із законодавчих привілеїв, закріплених ЦК України, є презумпція автоматичного прийняття спадщини дитиною спадкодавця.
Частиною 4 статті 1268 ЦК України передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами 2 - 4 статті 1273 цього Кодексу (відмова від спадщини).
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2023 року в справі № 295/12917/19-ц (провадження № 61-102св23) вказано, що частина 4 статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини 2 - 4 статті 1273 ЦК України).
Отже, виходячи із правила, передбаченого частиною 4 статті 1268 ЦК України, за відсутності даних про відмову законного представника позивача від прийняття спадщини, неповнолітній на час відкриття спадщини ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 .
На особу, яка прийняла спадщину, не поширюються положення частини 3 статті 1272 ЦК України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 369/220/20, провадження № 61-5303св22 за позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини в інтересах недієздатної особи.
У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 164/1056/15-ц, провадження № 61-3977св18, у подібних правовідносинах також викладено висновок про те, що закон не вимагає вчинення неповнолітньою особою або її представниками дій щодо прийняття спадщини, у зв'язку із чим правові підстави для визначення неповнолітнім дітям додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відсутні.
Отже, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції не врахував, що він як неповнолітня особа автоматично прийняв спадщину після смерті батька та не потребує визначення додаткового строку на прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Враховуючи, що позивач вважається таким, що прийняв спадщину після смерті свого батька, нотаріусом фактично відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, тож ефективним способом захисту прав ОСОБА_2 може бути, за наявності спору між спадкоємцями щодо спадкового майна, звернення до суду з вимогою про визнання за ним права власності на майно у порядку спадкування або оскарження до суду неправомірної відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позову, водночас, вважає за необхідне викласти мотивувальну частину рішення суду щодо підстав для відмови у позові в редакції цієї постанови, зазначивши, що строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 його сином ОСОБА_2 не пропущений.
Враховуючи, що рішення суду змінено лише в мотивувальній частині, підстави для перерозподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 28 лютого 2025 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина