Справа № 723/5406/23
Провадження № 2/723/151/25
05 листопада 2025 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернiвецької областi в складі:
головуючого судді Бужори В.Т.
за участю: секретаря судового засідання Чікал І.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника Поляк Марії Володимирівни до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Сторожинецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Службу у справах дітей Чудейської сільської територіальної громади про визнання батьківства, про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження, посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу,-
Позивач ОСОБА_1 в особі представника Поляк Марії Володимирівни звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Сторожинецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Службу у справах дітей Чудейської сільської територіальної громади про визнання батьківства, про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження, посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що у 2011 році ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила своє дошлюбне прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 .
Однак, приблизно у січні 2012 року сімейні відносини між позивачкою та ОСОБА_6 фактично припинилися у зв'язку з втратою взаємних почуттів та виїздом останнього за кордон - до Королівства Бельгія.
Починаючи з 2013 року, позивачка почала спільно проживати однією сім'єю, як чоловік і дружина без державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою місця проживання батьків позивачки: АДРЕСА_1 .
Офіційне розірвання шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 відбулося 12 липня 2016 року.
Незважаючи на те, що позивачка формально перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, фактично вона проживала як подружжя з ОСОБА_9 , з яким у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька - ОСОБА_3 . Батьком дитини записано ОСОБА_9 , що підтверджується відповідним витягом №00040485070 від 12.07.2023 р. із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.
Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачка народила другу дитину - ОСОБА_11 , батьком якого також є ОСОБА_9 , про що 15 вересня 2016 року виконавчим комітетом Буденецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області складено актовий запис №12.
Оскільки друга дитина народилася передчасно - на восьмому місяці вагітності, ситуація розвивалася досить стрімко. У день пологів покійний ОСОБА_9 , розуміючи невідкладність ситуації, одразу відвіз позивачку до пологового будинку, аби забезпечити їй своєчасну медичну допомогу. Після цього він поспішив додому, щоб зібрати необхідні речі для матері та новонародженого, однак у цей час позивачка вже народила сина. Одразу після пологів до породіллі підійшли медичні працівники, аби оформити відповідну документацію про народження дитини та уточнити необхідні дані - ім'я немовляти й відомості про батьків. Ім'я хлопчику - ОСОБА_12 - було відоме завчасно, оскільки покійний ОСОБА_13 ще до пологів неодноразово говорив, що саме так хоче назвати свого сина. На момент народження дитини шлюб між позивачкою та ОСОБА_9 офіційно не був зареєстрований, тому при державній реєстрації народження, відповідно до положень частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька були внесені за вказівкою матері.
Позивачка, перебуваючи у стресовому стані після пологів і не маючи при собі необхідних документів, повідомила лише ім'я та по батькові батька - ОСОБА_14 , не уточнивши прізвища. У зв'язку з цим під час оформлення актового запису про народження, працівники органу реєстрації внесли дані відповідно до поданих відомостей матері: у графі «батько» зазначено - ОСОБА_15 , громадянин України.
Після народження другої дитини сім'я проживала разом із позивачкою та дітьми за адресою: АДРЕСА_2 ., ОСОБА_9 виховував їх, утримував і виконував усі батьківські обов'язки.
Згодом, 1 квітня 2023 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 офіційно зареєстрували шлюб у Надвірнянському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що складено актовий запис №66.
Після офіційної реєстрації шлюбу між позивачкою ОСОБА_5 та ОСОБА_9 подружжя мало намір звернутися до органів державної реєстрації актів цивільного стану із відповідною заявою про внесення змін до актового запису про народження їхнього сина - ОСОБА_11 . Таке звернення планувалося у зв'язку з тим, що після реєстрації шлюбу позивачка змінила своє прізвище на « ОСОБА_16 », і сім'я прагнула юридично закріпити фактичний сімейний стан та виправити неточності, які виникли під час первинної реєстрації народження дитини. Подружжя розуміло важливість того, щоб їхні діти - донька ОСОБА_17 та син ОСОБА_12 - мали спільне прізвище « ОСОБА_16 », що відповідало б реальним родинним відносинам та забезпечувало єдність сім'ї як у правовому, так і в соціальному аспекті.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 трагічно загинув у селищі Кузьмине Сєвєродонецького району Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Хотинським відділом ДРАЦС від 07 липня 2023 року.
Після смерті чоловіка, 28 липня 2023 року, позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини нею та її сином ОСОБА_11 за померлим ОСОБА_9 ..
11 серпня 2023 року приватним нотаріусом Дністровського районного нотаріального округу Чернівецької області Сєйделієвим Д.С. було заведено спадкову справу 71075987.
Однак 23 серпня 2023 року нотаріус повідомив, що відповідно до даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян, батьком ОСОБА_11 зазначено іншу особу - ОСОБА_15 , а не ОСОБА_9 . У зв'язку з цим, позивачці було роз'яснено право звернутися до суду для встановлення факту родинних відносин.
Просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та внести відповідні зміни в актовий запис №12 про народження ОСОБА_11 , складений виконавчим комітетом Буденецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 15 вересня 2016 року зазначивши батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою суду від 19.12.2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Представником позивача Поляк М.В. було заявлено клопотання про проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, у зв'язку з чим ухвалою Сторожинецького районного суду від 16.04.2024 року клопотання задоволено, призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі було зупинено на час її проведення.
15.05.2025 року до суду надійшов лист ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» щодо надання зразків для проведення експертизи.
05.06.2025 року представник позивача Поляк М.В. звернулася з клопотанням про відновлення провадження у справі, ухвалою суду від 06 червня 2025 року провадження було поновлено.
21 серпня 2025 року, представником представник ОСОБА_18 - адвокат Власенко С.Т. надіслав до суду клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог до неналежного відповідача, в якому зазначив, що ОСОБА_18 є неналежним відповідачем у справі, оскільки ані вона, ані її неповнолітня донька ОСОБА_19 не мають цивільно-правового інтересу та не претендують на спадкування майна померлого ОСОБА_9 .
Крім того, наголосив на тому, що ОСОБА_18 не є особою, яка за законом повинна відповідати за позовними вимогами щодо встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису.
29 серпня 2025 року представник позивача Поляк М.В. звернулася з клопотанням про заміну неналежного відповідача на належного відповідача - неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та залучення в якості законного представника неповнолітньої - її бабусю ОСОБА_4 , а також залучити орган опіки та піклування - службу у справах дітей Чудейської сільської територіальної громади як третю особу яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року клопотання було задоволено та замінено відповідача по справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 в особі законного представника - її бабусю ОСОБА_4 , а також залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - орган опіки та піклування - службу у справах дітей Чудейської сільської територіальної громади.
Ухвалою суду від 02.09.2025 року підготовче провадження закрито та призначено до розгляду на 07.10.2025 року з подальшим розглядом справи по суті.
Суд, ознайомившись із доводами позивача по справі, показами представника позивача Поляк М.В. , показами відповідача ОСОБА_3 та її законного представника ОСОБА_4 , поясненнями представника органу опіки та піклування, заслухавши покази свідків, проаналізувавши надані сторонами докази у їх повній сукупності, дозволили повно і об'єктивно відтворити характер сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 та стали підставою для висновку про існування фактичних сімейних зв'язків між ОСОБА_9 і ОСОБА_11 , як батьком і сином.
Так, ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що вона є дочкою покійного ОСОБА_20 , який також є батьком її брата - ОСОБА_11 . Зі слів ОСОБА_17 , покійний ОСОБА_13 завжди ставився до ОСОБА_12 як до рідного сина - звертався до нього словами « ОСОБА_12 , синочку», приділяв йому увагу, виховував і любив так само, як і її, свою доньку. Брат ОСОБА_12 , у свою чергу, називав покійного «тато», що свідчить про існування між ними стійких сімейних, батьківських і дитячих стосунків. Мати - ОСОБА_21 , тато - ОСОБА_13 , вона та брат ОСОБА_12 проживали разом однією сім'єю, вели спільний побут, мали спільний сімейний бюджет, що відповідає ознакам сім'ї, визначеним законодавством України. ОСОБА_17 наголосила, що для неї та її брата важливо мати одне спільне прізвище - « ОСОБА_16 ».
ОСОБА_4 , яка є матір'ю позивачки, у судовому засіданні надала чіткі, послідовні та переконливі показання, що підтверджують наявність фактичних сімейних відносин між її донькою - ОСОБА_5 - та покійним ОСОБА_9 . Свідок зазначила, що позивачка дійсно проживала з покійним ОСОБА_13 як подружжя - вони мешкали разом, вели спільне господарство, турбувалися один про одного та разом виховували дітей. На час народження сина ОСОБА_12 вони вже перебували у стабільних, сімейних відносинах, які були загальновідомими для родичів і сусідів. ОСОБА_22 також підтвердила, що покійний ОСОБА_13 особисто забирав ОСОБА_21 з пологового будинку після народження сина ОСОБА_12 , проявляв турботу як про дружину, так і про новонароджену дитину, виконував усі батьківські обов'язки та матеріально забезпечував сім'ю. Вона наголосила, що проживала з подружжям і їхніми дітьми в одному населеному пункті, тому мала можливість постійно спостерігати за їхнім спільним життям. Свідок підтвердила, що покійний ОСОБА_13 завжди визнавав ОСОБА_12 своїм сином, піклувався про нього, брав активну участь у його вихованні, і для оточення не існувало жодних сумнівів у тому, що хлопчик є його дитиною. Окрім того, ОСОБА_22 категорично заперечила наявність у її доньки будь-яких інших стосунків із іншим чоловіком у період, коли могла настати вагітність. Вона наголосила, що батьком дитини беззаперечно є покійний ОСОБА_9 , і цей факт був відомий усім членам родини.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Чудейської сільської територіальної громади Мікайло К.Є. пояснив, що, аналізуючи матеріали справи, Служба дійшла висновку про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_23 є сином покійного ОСОБА_20 . У матеріалах справи наявні дані, які свідчать, що позивачка, покійний ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_17 проживали спільно однією сім'єю, що підтверджує фактичне існування сімейних стосунків між ними. Також цей факт узгоджується з іншими доказами у справі - показаннями свідків, довідками про місце проживання та сімейними фотографіями.
ОСОБА_11 у судовому засіданні зазначив, що з дитинства проживав разом із батьком ОСОБА_13 , матір'ю ОСОБА_21 та сестрою ОСОБА_17 , в єдиній сім'ї. З його слів, він завжди називав покійного «тато», отримував від нього підтримку, турботу, виховання та любов, як справжній син. ОСОБА_12 твердо переконаний, що ОСОБА_24 є його батьком, і саме він виконував усі батьківські функції щодо нього. Хлопець висловив бажання мати таке ж прізвище, як його сестра - « ОСОБА_16 ».
ОСОБА_26 , рідна сестра позивачки, зазначила, що позивачка разом із покійним ОСОБА_9 проживали як подружжя, вели спільне господарство, підтримували одне одного у повсякденному житті та виховували двох дітей. За словами свідка, вони були звичайною, міцною та люблячою родиною, у якій панували взаємоповага, довіра, любов і турбота. ОСОБА_26 наголосила, що обидві дитини - донька ОСОБА_17 та син ОСОБА_12 - народжені у спільному сімейному житті позивачки та покійного ОСОБА_13 . Останній завжди визнавав їх своїми дітьми, піклувався про них, забезпечував сім'ю всім необхідним, приділяв увагу вихованню, навчав дітей, проводив з ними час і проявляв справжню батьківську любов. Свідок підтвердила, що після народження доньки ОСОБА_17 батьківство було офіційно зареєстровано - у відповідному актовому записі про народження вказано правильне прізвище дитини « ОСОБА_16 » та батька - ОСОБА_9 . Водночас, коли народився син ОСОБА_12 , батьки через певні об'єктивні обставини не змогли своєчасно подати спільну заяву про визнання батьківства, у зв'язку з чим дитину було зареєстровано за прізвищем матері - « ОСОБА_7 ». ОСОБА_30 зазначила, що жодних сумнівів щодо батьківства ОСОБА_13 не існувало ні в родині, ні серед знайомих. Для всіх було очевидно, що саме він є біологічним батьком обох дітей. ОСОБА_28 схожість між покійним ОСОБА_13 та сином ОСОБА_12 є беззаперечною - хлопчик фактично є копією свого батька. Свідок також повідомила, що певний час вона проживала з родиною на одному подвір'ї, тому безпосередньо була свідком їхнього спільного життя - бачила, як вони жили однією сім'єю, підтримували одне одного, разом вирішували побутові питання, виховували дітей і проявляли щиру любов. Вона пам'ятає, як подружжя планувало народження другої дитини - ОСОБА_13 дуже хотів сина, з нетерпінням чекав його появи на світ і ще задовго до народження вирішив назвати хлопчика ОСОБА_12 .
З огляду на отримані судом пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, вбачається, що всі надані ними свідчення є послідовними, узгодженими між собою та взаємно підтверджують обставини спільного проживання покійного ОСОБА_20 з позивачкою ОСОБА_1 , а також наявність між ними фактичних сімейних відносин.
08 жовтня 2025 року позивачем було подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи №723/5406/23 оригінал нотаріально засвідченої заяви свідка ОСОБА_29 , як належний та допустимий доказ, що має суттєве значення для всебічного, повного і об'єктивного розгляду даної справи. Дане клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_29 12 серпня 2025 року виїхала за межі території України до Королівства Бельгія, що підтверджується копією авіаквитка за маршрутом Ясси - Брюссель. У зв'язку з цим виникли об'єктивні труднощі щодо безпосереднього допиту свідка у судовому засіданні, оскільки її фізична присутність на території України є неможливою.
Разом з тим, ОСОБА_29 , усвідомлюючи важливість надання своїх показань у даній справі, виклала свої свідчення у письмовій формі на нотаріально засвідченому бланку, який відповідає вимогам чинного законодавства України щодо достовірності та юридичної сили такого документа.
Оригінал нотаріально засвідченої заяви було подано до суду представником позивача - адвокатом Поляк Марією Володимирівною у судовому засіданні 07 жовтня 2025 року, відповідно до якої свідок ОСОБА_29 підтвердила, що покійний ОСОБА_9 визнавав себе батьком ОСОБА_11 , виконував усі свої батьківські обов'язки, дбав про дітей, матеріально забезпечував родину, супроводжував дітей до дитячого садка, школи, на медичні огляди, піклувався про їхній розвиток і добробут. Свідок наголосила, що покійний ОСОБА_13 завжди відкрито визнавав ОСОБА_12 своїм сином і ставився до нього як до рідної дитини. З наведених слів достеменно встановлено, що покійний ОСОБА_13 проживав разом із позивачкою, виховував ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , проявляв до них турботу, увагу та любов, тобто фактично виконував обов'язки батька. Надані пояснення є достовірними, логічними, не містять внутрішніх суперечностей та узгоджуються з іншими письмовими і речовими доказами, що містяться у матеріалах справи.
Сукупність цих доказів дозволяє суду дійти обґрунтованого висновку про те, що покійний ОСОБА_24 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_11 .
Таким чином, вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, що свідчать про наявність між сторонами реальних сімейних зв'язків та відповідають як фактичним обставинам справи, так і принципам справедливості, добросовісності та захисту прав дитини.
Відповідно до статті 130 Сімейного кодексу України, у разі смерті чоловіка який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.
У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 по справі № 591/6441/14-ц зазначено, що щодо предмету доказування у даній категорії справ, СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок щодо застосування статті 130 СК України та вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
У силу ст. 134 СК України законодавець закріпив порядок внесення змін актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства.
Так, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Аналогічні положення містять і Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства-юстиції України 12.01.2011 № 96/5.
Крім цього, відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Таким чином, згідно з п. п. 2.1, 2.8 розділу ІІ вказаних Правил, заява "про визнання батьківства, яка є підставою для внесення змін, може бути подана до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про народження (крім випадків, коли актовий запис про народження складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) або за місцем постановлення рішення суду про визнання батьківства.
А згідно п. 2.13.1 вказаних Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану. Тобто, рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька: (матір) дитини з актового запису про народження, є підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.4. Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Враховуючи сукупність наведених обставин, показання свідків та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про визнання батьківства, про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.4, 10, 30, 174-177 ЦПК України, с.ст. 16, 372 ЦК України, ст.ст. 3, 60, 61, 70, 74, 126, 130, 134 Сімейного Кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в особі представника Поляк Марії Володимирівни до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Сторожинецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Службу у справах дітей Чудейської сільської територіальної громади про визнання батьківства, про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження, посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу задоволити.
Встановити факт батьківства ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Внести зміни в актовий запис №12 про народження ОСОБА_11 , складений виконавчим комітетом Буденецької сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 15 вересня 2016 року, зазначивши батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 14 листопада 2025 року