Справа № 635/4285/25
Провадження № 2/635/4323/2025
17 листопада 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Омельник М.М.,
за участю представника позивача - Шевченка В.Я.,
при секретарі судового засідання - Сліпченко К.С.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,
Виклад позиції позивача.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останньої заборгованість в сумі 49952,41 гривні, з яких:
-вартість спожитої теплової енергії та за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 30.04.2023 року у сумі 49726,73 гривень;
-вартість абонентської плати за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 по 30.09.2023 в сумі 225,68 гривень;
суму судового збору у сумі 3028,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що Фізична особа ОСОБА_1 на праві власності згідно договору купівлі- продажу № 3082, від 08.09.2009 належать нежитлові приміщення № I, № II, № III, № IV, № V, № VI, № VII цокольного поверху в житловому будинку, розташованому за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 69,80 кв. м. (далі- Нежитлові приміщення). Зазначені Нежитлові приміщення знаходяться у власності Відповідача, що підтверджується інформаційною Довідкою № 415635409 від 28 лютого 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Нежитлові приміщення розташовані в цоколі будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП «Харківські теплові мережі». Відповідач не уклавши договір на постачання теплової енергії безпідставно отримує теплову енергію за рахунок позивача, яку позивач подає у централізовану систему опалення житлового будинку, де розташовані нежитлові приміщення відповідача. Оскільки нежитлове приміщення розташоване в житловому будинку, починаючи з 01 грудня 2021 року надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за адресо: АДРЕСА_1 , здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Станом на 01.05.2023 заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 49 726,73 грн. яка утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року, а також станом на 01.05.2023 абонентська плата за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 225,68 грн, яка утворилась за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року. Між позивачем та відповідачем не був укладений письмовий договір на постачання теплової енергії, але відповідач отримував теплову енергію, про що свідчать акти про підключення/відключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії, підписаних представниками позивача та балансоутримувачем будинку, що містяться в матеріалах справи. Відповідачу було направлено вимогу про оплату вартості безпідставно спожитої теплової енергії, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
Рух справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 03 червня 2025 року, вищезазначену справу було передано в провадження головуючому судді Омельник М.М.
Ухвалою суду від 11 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
30 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лаєвська М.Л. надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що дійсно, ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 3082 від 08.09.2009 року належать нежитлові приміщення №№ І, ІІ, ІІІ, ІV, V, VІ, VІІ цокольного поверху в житловому будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 69,80 кв.м. Вказаний житловий будинок підключений до єдиної системи опалення. Належні позивачу нежитлові приміщеннях не мають системи централізованого опалення, єдина труба, що проходить через приміщення, ізольована з метою уникнення втрати теплової енергії під час транспортування до споживачів. Протягом опалювального періоду відповідач опалює приміщання електричними приладами опалювання, несе значні витрати з оплати спожитої електричної енергії. Як вбачається з технічного паспорту НОМЕР_1 на нежитлові приміщенням у цокольному поверсі (інвентаризаційна справа № 3063, реєстровий номер 25-31) у ІV Розділі «Характеристика будинку, господарських будівель та споруд», у рядку 16 «вид опалення» зазначено «ні». За результатами візуального огляду приміщення №№ І-VІІ цокольного поверху житлового будинку АДРЕСА_1 ради дійшла висновку про те, що нежитлові приміщення є неопалювальними приміщеннями в розумінні чинного законодавства. Враховуючи викладене, прохала суд відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача сплачені судові витрати - витрати на оплату професійної правничої допомоги.
07 листопада 2025 року представник позивача - Шевченко В.Я. через Електронний суд надіслав відповідь на відзив та просив суд поновити строк на подання відповіді на відзив.
В судовому засіданні постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лаєвська М.Л. Відповідь на відзив залишено без розгляду.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
В судовому засіданні представник позивача - Шевченко В.Я. заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача - адвокат Лаєвська М.Л. в судове засідання не з'явилися, представник відповідача надала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст правовідносини.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.2.1 Статуту є виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства, контроль за раціональним споживанням теплової енергії.
Відповідачу на праві власності, згідно договору купівлі-продажу № 3082, що укладений - 08 вересня 2009 року, належать нежитлові в цокольному поверсі: № І, № ІІ, № ІІІ , № ІV, № V, № VІ, №VІІ загальною площею 69,8 кв.м, що розташоване у АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Судом також установлено, що відповідачем договір із позивачем, як надавачем послуг з теплопостачання, не укладено.
08 вересня 2021 року представниками КП «Харківські теплові мережі» був складений акт обстеження системи теплоспоживання об'єкта № ВНОТ/6940 (відповідно до п. 35 Правил), згідно з яким система теплопостачання єдина із системою теплопостачання житлового будинку, в який вбудоване нежитлове приміщення споживача теплової енергії. Приміщення використовується під ветеринарну клініку.
Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.
За період бездоговірного користування з грудня 2021 року по квітень 2023 року відповідачем безпідставно спожито теплової енергії на суму 49726,73 грн.
За кожен розрахунковий період (календарний місяць) відповідачу направлялися платіжні вимоги-доручення про сплату за спожиту теплову енергію, що до цього часу не сплачені.
Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії.
Оцінка суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правовідносини що виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005, Постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», Методикою № 315 («Про затвердження Методики розподілу між співвласниками обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.22.2018 № 315).
Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Так, за приписами п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач визначений як фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 69,80 кв. м., що розташоване за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , тобто вона є споживачем та несе обов'язок по сплаті житлово-комунальних послуг у розумінні ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 у справі №6-2951 цс 15).
На підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України відповідачу було направлено вимогу про оплату вартості безпідставно спожитої теплової енергії, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
У зв'язку з відсутністю між сторонами письмового договору строк оплати вартості спожитої теплової енергії не визначений, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Згідно положення п. 20 ст.1 ЗУ «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005 тепловикористальна установка - комплекс обладнання (пристроїв), що використовує теплову енергію (теплоносій) для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних або комунально-побутових потреб.
Відповідно п. 30 ст.1 ЗУ «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно п. 8 ст. 3 Постанови КМУ № 1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з'єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору.
Відповідно п. 9 ст. 3 Постанови КМУ № 1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно п. 11 ст. 3 Постанови КМУ № 1198 від 03.10.2007 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» тепловикористальне обладнання - комплекс пристроїв, які використовують теплову енергію для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і технологічних потреб.
Частиною 5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Згідно приписів п. 1 р. ІІ Методики № 315 (в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходять у ці приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, о прокладені у цих приміщеннях, відповідно до п. 4 р. V Методики.
У відповідності до п. 4 розділу V Методики № 315 (у відповідній редакції від 22.11.2018) Обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qопінд.ф.с), визначається розрахунково або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення.
За відсутності результатів енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем приміщення, при недопущенні виконавця комунальної послуги або виконавця розподілу до такого приміщення або перешкоджанні їм у доступі до нього для з'ясування протяжності, діаметра та стану теплоізоляції транзитного(их) трубопроводу(ів) обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qопінд.ф.с), розраховується за формулою.
Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитловим приміщенням, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань, які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням.
Наданий суду розрахунок теплового навантаження на опалення від 04.10.2021, згідно з яким він виконаний згідно КТМ 204 України 244-94.
У спірному житловому будинку встановлений загально будинковий прилад обліку. Окремий прилад обліку в спірному нежитловому приміщенні відсутній.
Таким чином КТМ 204 України 244-94 може застосовуватися для розрахунку теплового навантаження лише окремої житлової або громадської будівлі (споруди) і не може застосовуватися для визначення теплового навантаження окремо для приміщення, яке немає окремої від будинку системи опалення і є складовою частиною будинку.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги- це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач (індивідуальний споживач)- фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від04 грудня 2019 року у справі № 683/2743/15-ц, провадження № 61-33787св18; від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603 св 19.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач теплової енергії- фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Теплова енергія-це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Частиною 6статті 19 вказаного закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Абзацом 8 пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 2005року №630 передбачено, що централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормальної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Пунктом 8 Правил № 630 передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4(далі - Порядок), по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
17 вересня 2019 року набрав чинності наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2019 року № 169 «Про затвердження Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води»(далі - Порядок № 169).
Пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 169 визначає, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (далі - ЦО) та системи (мережі) постачання гарячої води (далі - ГВП), мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 169).
Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (пункт 4 розділу ІІІ Порядку№ 169).
Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проекту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. За потреби, власник забезпечує виготовлення проекту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил (пункт 7 розділу ІІІ Порядку № 169).
Отже, відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 953/24063/19, провадження № 61-5095 св 21.
Проте матеріали справи не містять доказів щодо відключення приміщення відповідача від мереж централізованого опалення або що відповідачу надано дозвіл на відключення від системи централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 і представником відповідача таких доказів не надано.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником, нежитлового приміщення у житловому будинку АДРЕСА_1 . Належне відповідачу приміщення знаходиться у житловому будинку, від системи централізованого опалення не відключене.
Актом обстеження від 08 вересня 2021 року № ВНОТ/6940 системи тепло споживання об'єкту за адресою АДРЕСА_1 , встановлено: система централізованого опалення нежитлових приміщень єдина з внутрішньобудинковою системою опалення. Дані нежитлові приміщення розташовані в тепловому контурі житлового будинку з загальними внутришньобудинковими комунікаціями. Над нежитловими приміщеннями розташовані квартири.
Отже суд відхиляє заперечення представника відповідача, що актом огляду б/н нежитлових приміщень № № І, № ІІ, № ІІІ , № ІV, № V, № VІ, №VІІ цокольного поверху житлового будинку АДРЕСА_1 встановлено що згідно технічного паспорту опалення (прилади опалення) приміщення не передбачено, приміщення не опалюється від систем центрального теплопостачання, споживач послугами не користується
Доказів на підтвердження звернення ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування із заявою про відключення належного їй приміщення від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять.
Предметом спору і об'єктом цивільно-правових відносин є надання у належне відповідачу приміщення теплової енергії, яка була фактично отримана ним.
Якщо у приміщеннях наявні трубопроводи, стояки, споживач сплачує за фактичне тепло, яке виділяється від них, оскільки фактично споживає теплову енергію. Саме теплоносій передає теплову енергію, і тому його наявність в стояках та трубопроводах, що розташовані в приміщенні, підтверджує факт передачі споживачу теплової енергії і відповідно прийняття ним даної теплової енергії.
З матеріалів справи вбачається, що Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» надавались послуги з теплопостачання до вищевказаного житлового будинку, зокрема, і до приміщення відповідача, що підтверджується актами підключення/відключення споживача до джерела теплової енергії та переліками споживачів до цих актів.
Належне відповідачу приміщення знаходиться у житловому будинку та відповідно має загальну систему опалення з житловим будинком. Теплові мережі житлового будинку (у тому числі трубопроводи та стояки) входять до складу приладів, що використовують теплову енергію (теплоносій) для потреб опалення, та є складовою частиною єдиного технологічного процесу теплопостачання.
Обігрів житлового будинку у опалювальний період є спільним обов'язком його співвласників з метою дотримання, зокрема, санітарних норм.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 317/1636/16-ц, провадження № 61-19820св18.
Отже, відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надає позивач, та несе обов'язок зі сплати таких послуг незалежно від факту укладення договору між сторонами.
Будь-яких доказів того, що у спірний період послуги, що надає позивач, ним не споживались, відповідачем не надано.
Розрахунок теплового навантаження на опалення від 04.10.2021 року ВКТ/504 зроблено з урахуванням заізольованості транзитних стояків, що проходять через нежитлове приміщення на верхні поверхи для їх обігріву.
Акти підключення та відключення до теплопостачання будинку в якому знаходяться нежитлові приміщення споживача є належними доказами надання позивачем послуг, адже ці акти свідчать про подачу теплопостачання до конкретного будинку, між іншим у списку є і відповідач.
Між тим, відповідачем не спростовані відомості встановлені в актах обстеження системи теплопостачання об'єкту за змістом яких належні відповідачу нежитлові приміщення знаходяться у тепловому контурі житлового будинку та споживач користується тепловою енергією.
Щодо судових витрат.
За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028 грн. за подачу цього позову, що документально підтверджується платіжним дорученням, долученим до матеріалів цивільної справи.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України, ст. ст. 257, 261, 530, 1212, 1213 ЦК України, Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, -
позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 49952 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 41 (сорок одна) копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості, що не проголошуються:
позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ: 31557119, місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11;
представник позивача: Шевченко Володимир Якович, місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: невідомий, зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено та проголошено 17 листопада 2025 року.
Суддя М.М.Омельник