Справа № 953/7463/25
н/п 1-кп/953/894/25
"13" листопада 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025221130000742 від 24.04.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Комишуваха, Попаснянського району, Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України та ч. 2 ст. 194 КК України, -
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене 24.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130000742, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 114-1 КК України та ч. 2 ст. 194 КК України.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.07.2025 по вказаному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.08.2025 кримінальне провадження № 12025221130000742 за обвинуваченням ОСОБА_5 призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , до 60 діб у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
В обґрунтування поданого клопотання, вимоги якого були підтримані в судовому засіданні, прокурор посилалася на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений та його захисник, кожен окремо, заперечували щодо задоволення клопотання, оскільки ризики наведені прокурором не доведені.
Вирішуючи питання продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зважає на наступне.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2025 року до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком до 23 червня 2025 року. Визначено ОСОБА_5 заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151400,00 грн.
Ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2025 року, від 23 липня 2025 року та від 18 вересня 2025 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого продовжувався та остаточно визначений до 16 листопада 2025 року.
Як унормовано ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Положеннями п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права людини на свободу й особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до орієнтирів застосування ст. 5 Конвенції, сформованих практикою Європейського суду з прав людини, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого покарання, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про його незначний ступінь і відсутність необхідності запобіжного ув'язнення (рішення: від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», заява № 40107/02, п. 79; «Авраімов проти України», заява № 71818/17, п. п. 57, 64).
ОСОБА_5 по цьому кримінальному провадженню обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Окрім того, ОСОБА_5 обвинувачується також у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.
При цьому необхідно відзначити, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.
Оцінюючи ризик протиправного впливу на свідків, суд враховує визначену кримінальним процесуальним законом процедуру допиту цих осіб. Зокрема, під час досудового розслідування потерпілі і свідки дають показання слідчому, прокурору у порядку, визначеному ст. 224 КПК України, а на стадії судового розгляду справи допитуються усно у судовому засіданні згідно зі ст. ст. 352, 353 цього Кодексу. Відповідно до закріпленої у ст. 23 КПК України засади безпосередності судового процесу суд може використовувати як докази лише показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отримані у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Положення ч. 4 ст. 95 КПК України містять імперативну заборону обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім випадків, зумовлених режимом воєнного стану і визначених у ст. 615 КПК України.
За наведених обставин ризик впливу на свідків існує не лише під час зібрання доказів на початку досудового розслідування, а і зберігається під час судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань судом. Станом на зараз у кримінальній справі щодо ОСОБА_5 у судовому засіданні не всі свідки допитані, а тому ризик протиправного впливу обвинуваченого на них залишається актуальним.
При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу судом оцінюються в сукупності обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 , у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину; 2) відсутність соціально-сталих зв'язків, оскільки не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей; 3) відсутність постійного місця роботи; 4) майновий стан обвинуваченого, який не має законних джерел отримання заробітку.
Отже, суд вважає доведеним, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час є дійсними, продовжують існувати, запобігти їм і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого неможливо шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою.
Обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку. Такий запобіжний захід кореспондується із суспільним інтересом, що полягає у виконанні визначених у ст. 2 КПК України завдань кримінального судочинства, є необхідним, щоб запобігти продовженню обвинуваченим злочинної діяльності та перешкоджанню кримінальному провадженню, і пропорційний цій легітимній меті.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у таких межах: від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК України).
У судовому засіданні не встановлено обставин, передбачених пунктами 1-5 частини четвертої статті 184 КПК України, за яких суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
Положеннями абзацу восьмого частини четвертої статті 184 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 114-1 Кримінального кодексу України.
Суд зауважує, що вказане положення носить альтернативний характер, що дозволяє суду в межах наданих законом дискреційних повноважень як визначити розмір застави, так і не визначати її.
Суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, його віку, встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 суму застави в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважає її достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, при цьому поклавши на обвинуваченого обов'язки передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 12 січня 2026 року.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області - до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.
У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
-прибувати до суду, на першу вимогу;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому та заставодавцю, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого до суду.
Ухвала підлягає оскарженню протягом п'яти днів, з моменту проголошення, а особі яка перебуває під вартою з моменту вручення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали проголошено 17 листопада 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1