Справа № 953/1485/25
Провадження № 1-кп/953/642/25
17 листопада 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження строку дії запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000000265 від 16.02.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із вищою освітою, який є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із вищою освітою, який працює на посаді начальника конструкторського відділу енергозапчастин та організації проектних робіт АТ «Українські енергетичні машини», зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, який працює на посаді заступника начальника зварювально-механічного цеху з виробництва АТ «Українські енергетичні машини», зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
кожного за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України,
На розгляді Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кожного за ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України.
Органами досудового розслідування обвинуваченим поставлено за провину вчинення у складі організованої групи кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України за таких обставин.
Громадянин України ОСОБА_6 , умисно діючи на шкоду інтересам своєї держави у сфері енергетичної безпеки, в умовах воєнного стану вирішив здійснити сприяння державі-агресору РФ. Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 залучив як виконавців працівників Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (далі - АТ «Укренергомашини»): заступника начальника зварювально-механічного цеху з виробництва ОСОБА_8 - у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 05.05.2022 року о 16 год. 39 хв., та начальника конструкторського відділу енергозапчастин та організації проектних робіт АТ «Укренергомашини» ОСОБА_7 - у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 20.10.2023 року 19 год. 34 хв.
Зазначені особи на чолі з ОСОБА_6 як організатором та єдиним керівником зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення пособництва державі-агресору РФ з єдиним планом, відомим усім учасникам групи, і розподілом функцій між ними для досягнення цієї мети.
Кримінально протиправна діяльність угрупування полягала у наданні допомоги представнику держави-агресора РФ - громадянину цієї держави ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (російською - ОСОБА_11 ) (далі - ОСОБА_10 ) щодо пошуку та збору робочих схем та креслень комплектуючих до турбін, спроектованих та належних АТ «Укренергомашини», які використовуються у будівництві та експлуатації об'єктів електрогенерації, в тому числі на території держави-агресора.
Реалізуючи свій злочинний умисел на пособництво державі-агресору шляхом збору та передавання її представнику матеріальних ресурсів, діючи добровільно, свідомо та на шкоду енергетичній безпеці України, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які мали доступ до відповідних матеріальних ресурсів у силу займаних посад, прийняли пропозицію ОСОБА_6 отримувати всупереч установленому в АТ «Укренергомашини» порядку доступ до робочої документації та робочих креслень для подальшого передавання їх ОСОБА_10 через ОСОБА_6 .
У період з 05.05.2022 року до 10.04.2024 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , перебуваючи на території Харківської області, на виконання завдань ОСОБА_6 збирали та передавали йому за допомогою визначених організатором групи засобів зв'язку через месенджери або електронною поштою електронні копії креслень, що належать АТ «Укренергомашини», з зображенням деталей, які є складовими вузлів та агрегатів турбін, що використовуються, у тому числі, на об'єктах електрогенерації в РФ та на тимчасово окупованих державою-агресором територіях України.
У свою чергу, ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи подальше використання переданих ресурсів для забезпечення функціонування об'єктів електрогенерації на тимчасово окупованих територіях України та на території держави-агресора РФ, надсилав представнику цієї держави ОСОБА_10 електронною поштою або за допомогою месенджерів отримані від ОСОБА_8 та ОСОБА_7 електронні копії креслень, що належать АТ «Укренергомашини», з зображенням деталей, які є складовими вузлів та агрегатів турбін, що використовуються на об'єктах електрогенерації, у тому числі, в РФ та на тимчасово окупованих територіях України.
Після вчинення зазначених дій ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на території Харківської області 15.03.2024 року у період з 17 год. 28 хв. до 17 год. 34 хв. і 29.03.2024 року у період з 08 год. 52 хв. до 09 год. 13 хв. брали участь в організованій ними спільній з представником держави-агресора ОСОБА_10 аудіоконференції, під час якої надавали йому поради і консультації щодо особливостей використання переданих креслень на об'єктах електрогенерації. Аналогічні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили за місцем проживання ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_1 , 09.04.2024 року у період з 17 год. 41 хв. до 18 год. 18 хв. і 13.04.2024 року у період з 13 год. 25 хв. до 15 год. 10 хв.
Протиправні дії обвинувачених, вчинені в умовах збройної агресії Російської Федерації проти нашої держави, завдали шкоду інтересам України, оскільки створили умови для функціонування енергетичної галузі економіки держави-агресора, а отже, і забезпечення працездатності її оборонного комплексу, міцних конкурентних позицій Російської Федерації на світовому ринку у сфері виготовлення та постачання комплектуючих для об'єктів атомної, теплової та гідроелектрогенерації, при цьому зменшивши роль українських підприємств у даних процесах і створивши ризики обмеження експорту та неотримання податків від реалізації українських товарів та надання послуг. Крім цього, зазначеним було створено передумови для забезпечення сталої роботи російських ГЕС, АЕС, ТЕС, завдяки яким здійснюється видобуток електричної енергії, необхідної для безперебійного функціонування військово-промислового комплексу держави-агресора, що дає їй можливість в умовах повномасштабного вторгнення в Україну збільшувати та розвивати свої потужності для виготовлення зброї, боєприпасів, вибухових речовин, інших засобів масового ураження, ремонту та будівництва військової техніки, засобів радіоелектронної боротьби, безпілотних літальних апаратів тощо
Діяння ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кожного кваліфіковано за ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України як умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представнику держави-агресора, вчинені у складі організованої злочинної групи.
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 25.09.2025 року продовжив ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кожному запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави до 23.11.2025 року.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії зазначеного запобіжного заходу. В обґрунтування клопотання державний обвинувач з посиланням на зібрані у ході досудового розслідування і досліджені у судовому засіданні письмові докази, зокрема, матеріали НСРД і результати інших слідчих дій, аргументує обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, поставлених їм за провину.
Мотивуючи позицію про збереження актуальності ризиків, визначених у ст. 177 КПК України та врахованих судом під час обрання і попереднього продовження строку запобіжного заходу, прокурор зазначає, що:
-усвідомлюючи тяжкість інкримінованих злочинів, суворість покарання, що їм загрожує, а також неможливість повного контролю державою кордонів і території України в умовах збройної агресії Російської Федерації, кожен з обвинувачених може переховуватися від суду, зокрема, на території держави-агресора чи на тимчасово окупованій території України, а також продовжити кримінально протиправну діяльність; наведений ризик підсилює, зокрема, наявність сімейних зв'язків у країні-агресорі в обвинуваченого ОСОБА_7 , у якого дружина і донька проживають у цій країні;
-оскільки під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачені отримали інформацію про місце проживання свідків, яких у судовому засіданні ще не допитано, існує ризик перешкоджання ними кримінальному провадженню шляхом впливу на цих осіб;
-враховуючи дружні стосунки між собою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , котрі згідно з обвинуваченням вчинили інкриміновані їм злочини у співучасті, вони, перебуваючи на волі, можуть скоригувати й узгодити свої свідчення щодо обставин кримінальних правопорушень.
З огляду на зазначене, на думку прокурора, застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, а також тримання під вартою з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання з наведених у ньому доводів і міркувань.
Захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , у судовому засіданні заперечив проти задоволення заявленого клопотання. В обґрунтування своєї позиції висловився про необґрунтованість висунутого звинувачення. Звернув увагу і на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 упродовж всього часу провадження у справі не перешкоджали досудовому розслідуванню та судовому розгляду, не мають і не мали наміру переховуватися від правосуддя і не чинили таких спроб. На переконання захисника, заявлені стороною обвинувачення ризики не підтверджені жодними конкретними фактами. Зазначив, що ризик протиправного впливу обвинувачених один на одного є безпідставним ще і тому, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 упродовж півроку трималися у місці попереднього ув'язнення в одній камері. Наголосив адвокат і на тому, що станом на зараз його підзахисні тримаються під вартою упродовж понад півтора роки, і за плином часу актуальність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, навіть у разі існування окремих із них на початку досудового розслідування чи судового розгляду, значно знизилася. З огляду на зазначене захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора і застосувати альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням особистої свободи, а у разі продовження строку тримання під вартою - визначити заставу у розмірі, достатньому для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків.
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримали думку свого захисника. Обидва акцентували увагу, що вони не мають і не мали ні наміру, ні реальних можливостей перешкоджати кримінальному провадженню у будь-який спосіб. Водночас станом на зараз ризик їх протиправного впливу один на одного не є актуальним, оскільки під час досудового розслідування вони упродовж кількох місяців утримувалися в одній камері, постійно спілкувалися, проте своїх процесуальних обов'язків не порушували. ОСОБА_6 також пояснив, що він об'єктивно не в змозі виїхати за межі України, оскільки має матір похилого віку (понад 80 років), яку він не може покинути, а подбати про матір більше нема кому, і на переїзд вона категорично не погодиться. ОСОБА_8 звернув увагу, що він до затримання ніколи не виїжджав за межі України і не планує робити цього під час кримінального переслідування.
Захисник ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, просив застосувати щодо його підзахисного альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням особистої свободи, а у разі продовження строку тримання під вартою - визначити заставу у розмірі, достатньому для забезпечення виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов'язків. В обґрунтуванням висловив доводи, аналогічні наведеним захисником ОСОБА_5 . Крім цього, наголосив, що факт проживання у Російській Федерації доньки обвинуваченого, котра виїхала туди у зв'язку з укладенням шлюбу задовго до початку збройної агресії проти нашої країни, не свідчить про існування ризику виїзду обвинуваченого до країни-агресора з метою ухилення від суду.
Перевіривши доводи клопотання і заперечень, заслухавши думки учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Як унормовано ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 178 КПК України під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу суд, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити у сукупності і всі інші обставини.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, відповідно до абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України має право не визначати розмір застави у кримінальних провадженнях, зокрема, щодо злочинів, передбачених статтями 109-114-2 КК України.
Отже, під час дії воєнного стану суд вправі застосувати щодо обвинуваченого, зокрема, за ст. 111-2 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою чи продовжити його строк без визначення застави, проте не позбавлений права і визначити згаданий альтернативний запобіжний захід. Відтак визначати чи не визначати розмір застави під час застосування запобіжного заходу у виді триманні під вартою або продовження його строку у справах даної категорії належить до дискреційних повноважень суду. Відповідні повноваження суд, керуючись законом, реалізує на власний розсуд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на оцінці всіх передбачених у ст. ст. 177, 178 КПК України обставин у своїй сукупності.
Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція) і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права людини на свободу й особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до орієнтирів застосування ст. 5 Конвенції, сформованих практикою Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ, суд), ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого покарання, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про його незначний ступінь і відсутність необхідності запобіжного ув'язнення (рішення: від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», заява № 40107/02, п. 79; «Авраімов проти України», заява № 71818/17, п. п. 57, 64).
Разом із тим, за практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами підвищує ризик її втечі настільки, що цей ризик неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Як зазначив Суд у рішенні від 26.07.2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96, п. 80), суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Під час застосування щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд в ухвалах від 17.04.2024 року констатував обґрунтованість підозри кожного з них у вчиненні кримінальних правопорушень, поставлених їм за провину.
Зміст досліджених у судовому засіданні письмових доказів дає підстави для висновку про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , достатню для застосування або продовження дії раніше застосованого запобіжного заходу.
Зокрема, за результатами НСРД, протоколи яких досліджено під час судового розгляду, одержано відомості: у ході зняття інформації з електронних комунікаційних мереж - щодо спілкування ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з приводу надання останньому на його прохання одержаних на АТ «Українські енергетичні машини» креслень цього підприємства; під час аудіоконтролю особи - щодо проведення ОСОБА_6 спільних аудіоконференцій за участю його, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з розмовами про переліки схем і креслень, передати які громадянин РФ просив ОСОБА_6 , і консультуванням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ОСОБА_10 на предмет особливостей використання цих схем і креслень. Висновок спеціаліста від 09.04.2024 року містить дані щодо номенклатури деталей (виробів), зображених на кресленнях, скопійованих ОСОБА_6 та переданих ОСОБА_10 , а також шкоди, завданої державі Україна відповідними діями. У протоколах обшуків та оглядів задокументовано виявлення за місцем проживання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 низки креслень АТ «Українські енергетичні машини», а в особистих ґаджетах обвинувачених - електронних копій креслень цього ж підприємства й інформації про листування у месенджерах ОСОБА_6 з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та ОСОБА_6 із ОСОБА_10 з приводу передання відповідних матеріалів. У висновках судових фоноскопічних експертиз ідентифіковано голоси обвинувачених на одержаних у результаті НСРД аудіозаписах.
Водночас оцінка цих доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності у взаємозв'язку для висновку про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність обвинувачення на даній стадії процесу є передчасною. Відповідні дії суд виконує виключно під час ухвалення вироку у нарадчій кімнаті після завершення з'ясування обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами.
У контексті наведеного суд звертає увагу, що за усталеною практикою ЄСПЛ стандарт обґрунтованості підозри (обвинувачення) для цілей застосування запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням особистої свободи людини, є нижчим порівняно зі стандартом доведення обвинувачення. На цьому міжнародна судова установа акцентувала увагу, зокрема, у рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року. Тобто факти на підтвердження обґрунтованості підозри для прийняття зазначеного вище рішення не повинні бути настільки ж переконливими, як для ухвалення обвинувального вироку. Натомість достатньо об'єктивних даних про вчинення кримінального правопорушення і ймовірну причетність до цього обвинуваченого з точки зору поінформованого та розсудливого стороннього спостерігача.
За зазначеними вище критеріями суд вважає доведеною наявність умови застосування запобіжного заходу, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Усім обвинуваченим інкриміновано вчинення особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану. Санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої. Усвідомлення вірогідності призначення такого суворого покарання у разі ухвалення обвинувального вироку є істотним чинником для виникнення в обвинувачених мотиву переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Разом із тим, тяжкість обвинувачення, що підвищує ризик ухилення
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від правосуддя, суд оцінює у сукупності з іншими обставинами, які підлягають урахуванню під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу.
Зміст висунутого звинувачення і доводи клопотання дають підстави для висновку про наявність у ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 тривалих стійких соціальних зв'язків у Російській Федерації, що розширює можливості втечі і переховування у цій країні або на тимчасово окупованих територіях, куди в умовах воєнного стану органи державної влади України не мають доступу.
Крім цього, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 поставлено за провину систематичне вчинення під час збройної агресії Російської Федерації проти України сприяння державі-агресору впродовж тривалого часу: ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - протягом майже двох років, а ОСОБА_7 - упродовж майже півроку. Зазначене, у сукупності з наявністю в обвинувачених стійких соціальних зв'язків у цій країні, суттєво підвищує ризик продовження кримінально протиправної діяльності. Водночас в умовах воєнного стану ризик вчинення нових подібних злочинів становить істотну загрозу інтересам держави й суспільства, зокрема, обороноздатності країни, її економічній безпеці, соціальному благополуччю, правам та свободам інших осіб.
Оцінюючи ризик протиправного впливу обвинувачених на свідків, суд враховує визначену кримінальним процесуальним законом процедуру допиту цих осіб. Зокрема, під час досудового розслідування свідки дають показання слідчому, прокурору у порядку, визначеному ст. 224 КПК України, а на стадії судового розгляду справи допитуються усно у судовому засіданні згідно зі ст. 352 цього Кодексу. Відповідно до закріпленої у ст. 23 КПК України засади безпосередності судового процесу суд може використовувати як докази лише показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отримані у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Частина 4 ст. 95 КПК України містить імперативну заборону обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім випадків, зумовлених режимом воєнного стану і визначених у ст. 615 КПК України.
На підставі ч. 11 ст. 615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у разі, якщо хід і результати допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За наведених обставин ризик впливу на свідків існує не лише під час збирання доказів на початку досудового розслідування, а і зберігається під час судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань цих осіб судом. Станом на зараз свідки у судовому засіданні ще не допитані. З огляду на зазначене, а також враховуючи факт обізнаності обвинувачених про місце проживання і засоби зв'язку свідків, ризик протиправного впливу на цих осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишається актуальним.
Водночас суд відхиляє доводи прокурора на предмет ризику коригування й узгодження обвинуваченими своїх показань за умови перебування на волі. Адже, по-перше, на даній стадії процесу ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_12 допитані у судовому засіданні, а також дали розгорнуті пояснення з приводу досліджених судом письмових доказів, а також аудіо-, відеоматеріалів. По-друге, обвинувачені не позбавлені можливості спілкуватися і спілкуються між собою у залі суду, у тому числі під час перерв у судовому засіданні.
Виходячи з викладеного суд вважає недоведеним існування ризиків перешкоджання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінальному провадження шляхом узгодження між собою та корегування показань.
Разом із тим, сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування обвинувачених від суду, що зумовлено тяжкістю пред'явленого звинувачення у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану і наявністю в них стійких соціальних зв'язків у державі-агресорі; продовження аналогічних злочинних дій з огляду на систематичне вчинення їх згідно з обвинуваченням упродовж тривалого часу і згадані вище зв'язки; протиправного впливу на свідків, які ще допитувалися у судовому засіданні.
На цій стадії провадження, коли у судовому засіданні допитано лише обвинувачених і досліджено частину документів, відповідні ризики зберігають актуальність, чого сторона захисту не спростувала. На переконання суду, запобігти даним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, неможливо.
Вжиття дієвих заходів для запобігання ризикам ухилення обвинувачених від суду, продовження злочинної діяльності та перешкоджання кримінальному провадженню узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Адже відповідно до сформованих ЄСПЛ правозастосовчих орієнтирів суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Застосований щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на цей час не виходить за межі розумного строку.
Разом із тим, Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно наголошує, що із плином часу ризики як втечі обвинуваченого, так і перешкоджання кримінальному провадженню неминуче знижуються (зокрема, рішення у справах: «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria) від 27.06.1968 року, заява № 1936/63, п. 10; «Клоот проти Бельгії» (Clooth v. Belgium) від 27.11.1991 року, п. 44).
Беручи до уваги, що станом на зараз обвинувачені, котрі до кримінальної відповідальності притягуються вперше, безперервно тримаються під вартою понад півтора роки, під час судового розгляду не було встановлено конкретних фактів перешкоджання чи спроби перешкоджання ними кримінальному провадженню, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є людьми похилого віку, ОСОБА_6 має літню хвору матір, суд, реалізуючи свої визначені у ч. 4 ст. 183 КПК України дискреційні повноваження, вважає за можливе одночасно з продовженням строку тримання під вартою визначити ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кожному заставу у розмірі, необхідному і достатньому для забезпечення виконання ними своїх процесуальних обов'язків.
Зазначений запобіжний захід, на переконання суду, сприятиме досягненню справедливого балансу між дотриманням прав обвинувачених, зокрема, гарантованих ст. 5 Конвенції, і реалізацією суспільного інтересу щодо запобігання ухиленню їх від правосуддя, захисту інших осіб та держави від кримінальних правопорушень та забезпечення ефективного виконання визначених у ст. 2 КПК України завдань кримінального судочинства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) діб, тобто до 15.01.2026 року включно.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожному суму застави у розмірі 200 (двісті) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UA208201720355299002000006674).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії відповідного запобіжного заходу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У разі внесення визначеної суми застави ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , негайно звільнити з-під варти.
У разі внесення застави на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожного такі обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
6) носити електронні засоби контролю.
Роз'яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та/або ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого (обвинувачених) з-під варти та повідомити письмово прокуратуру і Київський районний суд м. Харкова.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожний вважатимуться такими, щодо яких застосований запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кожному, а також заставодавцю, що у разі невиконання обвинуваченими покладених на них обов'язків застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, а до обвинувачених може бути застосований інший запобіжний захід.
Встановити строк дії ухвали до 15.01.2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченими - в той же строк з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1