Справа № 953/9677/25
н/п 2/953/4036/25
17 листопада 2025 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Демченко С.В.,
секретар судового засідання - Кошова О.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
15 вересня 2025 року адвокат Лапко Е.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВТ № 1012950 від 31 серпня 2025 року, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:
- розірвати шлюб між позивачкою та відповідачем, зареєстрований 28 квітня 2022 року Кегичівським виділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за актовим записом № 46;
- стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовною заявою та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 28 квітня 2022 року сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі, від цього шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник позивача зазначає, що сімейне життя сторін не склалося через різні погляди на сімейне життя, а також через відсутність взаєморозуміння, фактично шлюбні відносини припинені. Зазначив, що подальше спільне життя з відповідачем суперечить інтересам позивачки та вона не зацікавлена у збереженні шлюбу, тому просила розірвати шлюб між нею та відповідачем. Відповідач добровільно не надає кошти позивачці на утримання дитини, у зв'язку з чим вона змушена звернутись до суду за захистом порушеного права дитини на належне матеріальне утримання.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Позивачка та її представник у судове засідання не з'явилися, на адресу суду надійшла заява адвоката Лапко Е.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якій просив суд розглядати справу за його відсутності та за відсутності позивачки, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Відповідно до ухвали суду від 17 вересня 2025 року, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Суд встановив, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 28 квітня 2022 року Кегичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за актовим записом № 46, під час державної реєстрації шлюбу позивачка не змінювала прізвище (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 28 квітня 2022 року Кегичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Від цього шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 11 вересня 2019 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Суд вважає, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбних відносин суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.
Суд, з'ясувавши причини розірвання шлюбу та фактичні взаємовідносини подружжя, вважає подальше сімейне життя подружжя і збереження сім'ї неможливим.
Що стосується позовних вимог про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що сторони від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 11 вересня 2019 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Положеннями ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ №789-ХІІвід 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондує конституційному обов'язку батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.
Відповідно до вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У ст. 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина..
Приписами ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з ч. 1 ст. 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що малолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні. Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем.
Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів на підтвердження того, що він має постійний, регулярний дохід, а також відомостей щодо наявності на його утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків. Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину в матеріалах справи відсутні, заперечень щодо розміру аліментів відповідачем не надано.
При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дитини, суд враховує матеріальний стан та стан здоров'я як дітей, так і відповідача, те що відповідач працездатний, інших непрацездатних або неповнолітніх утриманців не має, адже жодних доказів на спростування вказаної інформації відповідачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладені обставини, факт перебування дитини на утриманні позивачки, а також рівний обов'язок батьків щодо утримання дітей, суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
За змістом ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, тому стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у частині розірвання шлюбу у розмірі 1211 грн 20 коп.
Також суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення аліментів, при цьому позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.
На підставі ч. 3 ст. 105, ст.ст. 110, 111, 112 Сімейного Кодексу України і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 квітня 2022 року Кегичівським виділом державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за актовим записом № 46 - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення у частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) як ВПО: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 17 листопада 2025 року.
Суддя С.В. Демченко