Справа № 953/7632/25
н/п 2-а/953/342/25
17 листопада 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Муратової С.О.,
за участю секретаря - Драгана О.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області Власюка Кирила Федоровича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
23.07.2025 до Київського районного суду м. Харкова в системі «Електронний суд» надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить постанову відповідача від 21.07.2025 у справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити.
На обґрунтування позовної заяви зазначає, зокрема, що 21.07.2025 інспектором 1 взводу 6 роти 4 батальйону УПП в Харківській області ДПП НПУ старшим лейтенантом поліції Власюком К.Ф. винесено стосовно нього постанову серія ЕНА № 5276137 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. У постанові відповідач стверджує, що ним порушено п. 2.3.в ПДР України. Зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. 05.07.2025 о 13:42 год. він керував транспортним засобом «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 в м. Харкові по вул. Соборності України, 279. Після зупинки біля під'їзду дому за зазначеною адресою до нього підійшов співробітник поліції, знімаючи його на відео з власного телефону, не назвав своє звання, посаду, прізвище, ім'я, та по батькові, а одразу повідомив, що він порушив Правила дорожнього руху, а саме не був пристебнутий ременем безпеки, та вимагав надати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія. Тільки на його вимогу співробітник поліції представився інспектором 1 взводу 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Власюком К.Ф. не пред'явив службове посвідчення. Отримавши від нього свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія, ОСОБА_2 повідомив про початок розгляду щодо нього справи про адміністративне правопорушення. Він заявив клопотання ознайомитися з матеріалами справи, на що ОСОБА_2 запропонував йому подивитись відеозапис з його власного телефону, з чим він не погодився і повідомив, що цей доказ не є допустимим. Також в розмові з поліцейським він повідомив, що є особою з інвалідністю ІІ групи, зазначену інформацію інспектор проігнорував. Враховуючи, що інших доказів поліцейський надати не зміг, він відклав розгляд справи на 10 годину 21.07.2025. У зазначену дату він з'явився за адресою м. Харків, вул. Шевченка, 26, де інспектором ОСОБА_2 було продовжено розгляд справи. В якості доказів скоєння адміністративного правопорушення було запропоновано подивитись відео на власному телефоні ОСОБА_2 з трьох бодікамер (467848, 471190, 475930) та відео, яке було знято ОСОБА_2 05.07.2025 на свій власний телефон. На його думку, на відео з зазначених камер не зафіксовано скоєння ним правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП. Але в інспектора склалася протилежна думка, і він прийняв рішення про порушення ним п. 2.3.в ПДР України. Позивачем було заперечено зазначену думку та ще раз повідомлено, що він є людиною з інвалідністю ІІ групи та його фізіологічні особливості унеможливлюють користування ременями безпеки. ОСОБА_2 було пред'явлено оригінал пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 на його ім'я з зазначенням інвалідності армії ІІ групи, копію зазначеного посвідчення на мою вимогу було долучено до матеріалів справи. Не дивлячись на те, що пунктом 2.3.в ПДР України передбачено, що «дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів», ОСОБА_2 було незаконно притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Відповідачем не було проведено підготовку до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Між тим, ряд дій, які повинні бути проведені під час такої підготовки, є спрямованими на дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Нескладання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення не дало позивачу можливості навіть ніяким чином висловити свою незгоду із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ніде, окрім протоколу, він свою позицію зафіксувати не зміг би. Ніяких пояснень відповідачем у нього не відбиралося. У оскаржуваній постанові ніяким чином пояснення або незгода із винністю у вчиненні адміністративного правопорушення не відображені.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2025, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (а.с. 11).
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.07.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, із повідомленням сторін; залучено до участі у справі за вказаною позовною заявою у якості співвідповідача - Департамент патрульної поліції (а.с. 12-13).
13.08.2025 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив представника Департаменту патрульної поліції Назаренко-Хамаєвої О.В. на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі (а.с. 22-29).
На обґрунтування відзиву зазначає, зокрема, що 05.07.2025 о 13.42 за адресою: місто Харків, вулиця Соборності України 279, водій/позивач керував транспортним засобом TOYOTA CAMRY , номерний знак НОМЕР_1 , обладнаний засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив пункт 2.3 «в» Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України). Зазначений транспортний засіб був зупинений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Інспектор підійшов до водія, ним виявився позивач - ОСОБА_1 , повідомив, що позивач порушив ПДР України, а саме: не був пристебнутий ременем безпеки та зауважив, що проводиться відеофіксація на портативний відеореєстратор. На підставі п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону, інспектором було висунуто вимогу до позивача про пред'явлення документів, що посвідчують його особу та відповідне право, а саме посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, відповідно. Інспектор, встановивши, що дана подія має цілісний склад адміністративного правопорушення, у відповідності до статті 278 КУпАП, розпочав підготовку до розгляду справи. Після завершення підготовки до розгляду справи, інспектор, керуючись ст. 279, 280 КУпАП, розпочав відносно позивача розгляд справи про адміністративне правопорушення за частиною п'ятою статті 121 КУпАП. Позивачеві в повному обсязі роз'яснені його процесуальні права передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписом з портативного відеореєстратора № 467848. Позивач на підтвердження вчинення правопорушення заявив клопотання про ознайомлення з доказами по справі. Інспектором на задоволення заявленого клопотання, запрошено позивача 21.07.2025 о 10.00 до УПП в Харківській області ДПП за адресою: місто Харків, вул. Шевченка, 26 з метою надання для ознайомлення доказів по справі та продовження розгляду справи. Від отримання запрошення Позивач відмовився. 21.07.2025 о 10.00 год. старший лейтенант поліції Власюк К.Ф. продовжив відносно позивача розгляд адміністративної справи, ознайомив з відеозаписами з портативних відеореєстраторів інспекторів УПП в Харківській області ДПП, які використовувались під час несення служби 05.07.2025, а також з відеозаписом з мобільного телефону старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 на якому зафіксований факт вчинення правопорушення позивачем. Під час розгляду справи позивач повідомив інспектору, що він є інвалідом II групи, на питання інспектора, які саме останній має фізіологічні вади, що унеможливлюють користування ременями безпеки, позивач повідомив, що у нього руки не підіймаються вище ліктів. Копію пенсійного посвідчення позивача за його клопотанням було долучено до матеріалів справи. Позивачеві повторно в повному обсязі роз'яснені його процесуальні права відповідно до вимог статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписом з портативного відеореєстратора № 471081. За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, інспектором встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого частиною п'ятою статті 121 КУпАП, у зв'язку з чим була винесена оскаржувана постанова серії ЕНА № 5276137. При винесенні цієї постанови, інспектор керувався положеннями ПДР України та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне водієм/позивачем, а тому він діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з вищевказаним, вважає, що позовна заява позивача щодо скасування постанови не підлягає задоволенню, оскільки постанова серії ЕНА № 5276137 від 21.07.2025 винесена у відповідності до норм чинного законодавства.
Представник зазначає, що питання щодо фізіологічних особливостей позивачей поставало неодноразово в ході розгляду справи. Однак, на питання інспектора, чи має позивач якісь фізичні вади, що унеможливлюють користування ременем безпеки, позивач лише посилався на пенсійне посвідчення, в якому зазначалась тільки група інвалідності армії. Під час подання позовної заяви позивач долучив до матеріалів справи лише пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 видане 11.07.2024, де зазначено 2гр., інвалідність армії. Жодного документу, який вказував би на конкретні фізіологічні вади позивача, які пов'язані з встановленою групою інвалідності позивачем до суду не надано. Адже формулювання, яке вжито законодавцем в пункті 2.3 «в» ПДР України, дозволяє особам з інвалідністю, які мають фізіологічні особливості, відступати від обов'язку користуватися ременем безпеки. В даному аспекті, є важливим саме той факт, що фізіологічні особливості повинні бути/з'явитись саме у зв'язку з захворюванням, на підставі якого і була встановлена група інвалідності. Саме такий логічний ряд можна вистроїти під час детального аналізу вищевказаного пункту ПДР України. Додатково, варто зауважити, що питання того, чи унеможливлює та чи інша фізична вада користуванню ременем безпеки - є оціночним. Тому, вважає, що таку оцінку повинен надавати компетентний фахівець в області медицини. Отже, резюмуючи вищевказане, пенсійне посвідчення позивача, що додане до позовної заяви не надає йому права відступати від обов'язку користування ременем безпеки. Посилання позивача про ігнорування інспектором інформації, що він є особою з інвалідністю II групи, не відповідає дійсності. 05.07.2025 під час вручення бланку запрошення Позивача до УПП в Харківській області ДПП на 21.07.2025 о 10.00, останній відмовився його отримувати. На питання інспектора про місце проживання Позивача з метою направлення даного запрошення засобами поштового зв'язку, останній відповідав «не пам?ятаю», а також на всі подальші питання також надавав відповідь «не пам?ятаю» і лише о 14.10.38 (зафіксовано на портативний відеореєстратор № 467848) після чергового питання відповів: «Не пам'ятаю, я інвалід II групи по неврології». Жодного клопотання про долучення до матеріалів справи доказів наявності інвалідності II групи від позивача 05.07.2025 не надходило. 21.07.2025 позивач долучив до матеріалів справи копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 видане 11.07.2024, де зазначено 2гр., інвалідність армії, при цьому на питання інспектора, які у позивача фізіологічні вади, відповів, що руки не підіймаються вище ліктів, однак жодних медичних підтверджень зазначеному не надав. Також, аналізуючи надані до суду відеозаписи з портативних відеореєстраторів працівників УПП в Харківській області ДПП вбачається, що старший лейтенант поліції Власюк К.Ф. не міг вбачати у Позивача наявність фізичних вад, так як зовнішній вигляд Позивача вказував на те, що останній має цілком здоровий вигляд та руки повноцінно працюють, що дозволяло останньому користуватись ременями безпеки. Враховуючи зазначене, оскаржувана постанова винесена відповідно до КУпАП, а розгляд справи відбувся з дотриманням процедури визначеної цим же Кодексом. Під час розгляду справи інспектор з'ясував, що Позивач вчинив адміністративне правопорушення, дослідив матеріали, які підтверджують винність останнього у вчиненні правопорушенні, а також з'ясував всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
В судове засідання позивач не з?явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
В судове засідання представник відповідачів інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області Власюка К.Ф., Департаменту патрульної поліції не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 19.09.2025 до канцелярії суду надійшла заява представника Департаменту патрульної поліції Назаренко-Хамаєвої О.В., в якій вона просила розглянути справу за відсутності співвідповідача (а.с. 44).
Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно з правилами ст. 12 КАС України зазначений спір є незначної складності, а тому відповідно до вимог ст. 257 КАС України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Згідно наданих даних встановлено, що постановою інспектора 1 взводу 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Власюка К.Ф. від 21.07.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5276137, на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП (а.с. 10).
У постанові зазначено, що 05.07.2025 о 13.42 год. водій керував транспортним засобом «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР - порушив правила користування ременями безпеки (а.с. 10).
Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху - частини перша, друга і четверта статті 126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5276137 від 21.07.2025 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за порушення п. 2.3.в Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 2.3.в Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;.
Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З долучених до матеріалів справи доказів, зокрема зі змісту п. 7 постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5276137 від 21.07.2025, слідує, що до неї додається: відео з бодікамер від 05.07.2025: 467848, 471190, 475930, відео з бодікамери 471081, пенсійне посвідчення (а.с. 10).
З відеозаписів, здійснених на бодікамери поліцейських, доданих відповідачем до відзиву та досліджених судом, вбачається, що 05.07.2025, о 13.43 год. працівник поліції повідомив водію автомобіля «Toyota Camry» - ОСОБА_1 , який проїжджав по вулиці, що він чуть не збив його та що він не пристебнутий ременем безпеки, автомобіль зупинився біля узбіччя, працівник поліції підійшов до автомобіля, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та вони почали спілкуватися, в ході спілкування працівник поліції попросив у ОСОБА_1 документи, в тому числі посвідчення водія, ОСОБА_1 попросив надати докази порушення ним Правил дорожнього руху, та надати посвідчення. Після чого він запитав у працівника поліції, що він порушив, на що працівник поліції повідомив, що він рухався біля будинку 279 по вулиці Соборності у м. Харкові та був непристебнутим ременем безпеки. ОСОБА_1 повідомив, що його не зупиняли, а він зупинився сам. Працівник поліції розпочав розгляд справи, роз'яснив ОСОБА_1 його права, повідомив про здійснення відеофіксації, ОСОБА_1 попросив ознайомити його з доказами порушення Правил дорожнього руху, та повідомив, що відео з мобільного телефону не є доказом, та попросив ознайомити з відеозаписом з бодікамер, на що працівник поліції виписав запрошення до підрозділу патрульної поліції для ознайомлення з відеозаписами з бодікамери.
Однак, на вказаних відео з бодікамер від 05.07.2025: 467848, 471190, 475930, відео з бодікамери 471081 не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки.
З досліджених судом відеозаписів встановлено, що на момент керування позивачем транспортним засобом не вбачається наявність чи відсутність ременя безпеки. З відеозаписів взагалі не можливо встановити, хто був за кермом транспортного засобу під час його руху, оскільки водій транспортного засобу не потрапив у кадр відеофіксації під час руху транспортного засобу та його зупинки.
Відсутність пристебнутого ременя безпеки під час стоянки транспортного засобу, не вказує на наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП, яка настає лише у разі керування транспортним засобом (тобто перебування автомобіля у русі).
За встановлених у справі обставин, надані відповідачем докази, а саме відео з бодікамер від 05.07.2025: 467848, 471190, 475930, відео з бодікамери 471081, беззаперечно не підтверджують факт відсутності чи наявності пристебнутого паску безпеки позивача під час керування транспортного засобу, що слугувало підставою для винесення спірної постанови.
Крім того, суд звертає увагу, що в ході розгляду позовної заяви, представником відповідача до відзиву залучено відеозапис під назвою «Відео з мобільного Власюка», як належний доказ вчиненого правопорушення позивачем.
При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що в порушення вимог ст. 283 КУпАП, відповідачем не зазначено вказаний технічний засіб, яким здійснено відеозапис під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме: пункт 7 «До постанови додаються» - не містить посилання на вказаний доказ.
Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Верховний Суд в постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотримання правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Як зазначено вище, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на «Відео з мобільного Власюка».
Водночас, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст. 73-74 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Отже, за обставинами даної справи відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог п.2.3.в ПДР України.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5276137 від 21.07.2025, якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. на ОСОБА_1 , а провадження в адміністративній справі - закрити.
При цьому, суд не приймає посилання позивача на положення п. 2.3 «в» ПДР України, згідно з якими дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів, з огляду на наступне.
Відповідно до ксерокопії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 11.07.2024, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, інвалідність армії, термін дії - 31.05.2026 (а.с. 4).
Разом з тим, зі змісту п. 2.3 «в» ПДР України слідує, що дозвіл не користуватись засобами пасивної безпеки пов'язаний не із самим фактом встановленої інвалідності, а надається у разі, коли фізіологічні особливості таких осіб унеможливлюють користування ременями безпеки.
Натомість, у ході судового розгляду не встановлено та позивачем не надано доказів того, що пов'язані зі встановленою інвалідністю ІІ групи особливості позивача є перешкодою у користуванні засобами пасивної безпеки, зокрема, ременями безпеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно абз. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 11.07.2024, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, інвалідність армії, термін дії - 31.05.2026 (а.с. 4).
Таким чином, позивач ОСОБА_1 , відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
З огляду на викладене суд стягує на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 6-10, 77, 205, 229, 241-246, 255, 257, 263, 295, 382 КАС України, суд, -
Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області Власюка Кирила Федоровича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора 1 взводу 6 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Власюка Кирила Федоровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5276137 від 21.07.2025, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: інспектор Управління патрульної поліції в Харківській області Власюк Кирило Федорович (адреса: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 315-а).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3).
Суддя С.О. Муратова