Справа № 638/12072/25
Провадження № 2/638/5659/25
11 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Теслікової І.І.,
за участі секретаря судових засідань - Зубко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором № 761858193 від 20 травня 2023 року у розмірі 60931.66 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422, 40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.05.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 761858193 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4T3D2. У вказаному кредитному договорі сторони погодили всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. 20.05.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 12300.00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що у свою чергу є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконало своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні ресурси, однак відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 60931.66 грн. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01. На виконання умов договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 241 від 25.07.2023, згідно з яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01. На виконання умов вищевказаного договору між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було підписано Реєстр прав вимоги № 1 від 31.07.2024, згідно з яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладений договір факторингу № 0829/05/25-Е відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» до відповідача за кредитним договором № 761858193. Згідно з Реєстром боржників до договору факторингу № б/н від 29.05.2025 до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 60931.66 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року клопотання позивача про витребування доказів - задовольнено частково. Витребувано у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»: інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); інформацію щодо підтвердження факту зарахування коштів у період з 20.05.2023 по 25.03.2023 на картковий рахунок маска платіжної картки НОМЕР_1 банком - емітентом якої є АТ «Універсал Банк» у сумі 12300.00 грн. від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», код ЄДРПОУ 38569246; інформацію щодо використання номера телефона НОМЕР_3 в якості фінансового за картковим рахунком до картки НОМЕР_1 та чи знаходився вказаний номер в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); інформації про повний номер рахунка до платіжної картки НОМЕР_1, належної ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення) щодо зарахування коштів у період з 20.05.2023 по 25.05.2023 на картковий рахунок маска картки НОМЕР_1 банком - емітентом якої є АТ «Універсал Банк» у сумі 12300.00 грн. від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», код ЄДРПОУ 38569246.
14 липня 2025 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, зазначивши, що проти задоволення позову заперечує та просив в його задоволенні відмовити, оскільки позивач не набув права вимоги до нього по причині того, що у первісного кредитора не виникло право вимоги за кредитним договором, а від так передати таке право на підставі договору факторингу він не міг. Крім того вважав, що позивачем не надано докази щодо погодження з ним кредитних умов, та доказів надання йому кредитних коштів, також заперечував щодо розміру відсотків.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що 20.03.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії № 761858193, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV4T3D2.
За умовами вказаного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 12300 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.
Згідно з п.2.3. Договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 12300 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 19.06.2023.
Згідно п.3.1 Договору, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором
У п.3.2. Договору зазначено, що сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та періоду Пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Згідно з п.8.1. Договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом.
Пунктом 8.3. Договору встановлено, що протягом Дисконтного періоду кредитування зобов'язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином: 8.3.1. за період від дати видачі Кредиту до 19.06.2023 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 496,40 (чотириста дев'яносто шість цілих чотири десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,36 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка); 8.3.2. у разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 19.06.2023 р. проценти нараховуються за ставкою 498,03 (чотириста дев'яносто вісім цілих три сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,36 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка).
20.05.2023 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 761858193 від 20.05.2023, я якому зазначені умови кредитування, зокрема: тип кредиту - кредитна лінія, сума кредиту: 500 - 25000 грн, строк кредитування: до 1826 днів (Дисконтний період 1 - 65 днів, з можливістю продовження); мета отримання кредиту - на споживчі цілі, процентна ставка: дисконтна процентна ставка: 3,65% - 766,50% Індивідуальна процентна ставка: 383,25 - 766,50% Базова процентна ставка: 766,50% Після закінчення Дисконтного періоду: 1087,70%.
До матеріалів справи долучена заявка ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 20.05.2023.
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу, сторона позивача надала платіжне доручення № fb106885-9c6d-47ca-9909-9f069ef21985 від 20.05.2023 про переказ грошових коштів відповідно до договору № 761858193 від 20.05.2023 на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у розмірі 12300 грн.
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром права вимоги.
Положеннями п.8.2 договору факторингу встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. Всі інші умови договору залишилися без змін.
31 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжили строк дії договору факторингу до 31 грудня 2021 року.
У вказаній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, при цьому дата укладення договору та номер договору залишені без змін.
31 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжений строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.
31 грудня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.
31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 241 від 25.07.2023 року до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 761858193 від 20.05.2023 у розмірі 30508.84 грн з яких: тіло кредиту - 12300.00 грн, відсотки- 18208.84 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на день продажу (25.07.2023) ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 761858193 від 20.05.2023, заборгованість ОСОБА_1 становить 30508.84 грн.
31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 31/0724-1, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Положеннями п. 4.1 договору факторингу встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 31.07.2024 до договору факторингу № 31/0724-1 від 31.07.2024 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло на підставі договору факторингу № 31/0724-1 від 31.07.2024 право вимоги за кредитним договором № 761858193 від 20.05.2023 до ОСОБА_1 у загальному розмірі 60931.66 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на день придбання (25.07.2023) ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 761858193 від 20.05.2023, заборгованість ОСОБА_2 становить 60931.66 грн.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЕЙС» склали акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників у кількості 7277, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу № 29.05/25-Е від 29.05.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором до боржників.
Відповідно до Реєстру боржників за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 до ТОВ «ЕЙС» перейшло на підставі договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 право вимоги за кредитним договором № 761858193 від 20.05.2023 до ОСОБА_1 на загальну суму 60 931,66 грн, з яких: 12300.00 грн - заборгованість за основним боргом, 48631,66 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 761858193 від 20.05.2023, заборгованість ОСОБА_1 станом на 05.06.2025 становить 60931.66 грн.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Суд встановив, що ОСОБА_1 підписав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 761858193 від 20.05.2023 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV4T3D2.
Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами кредитний договір № 761858193 від 20.05.2023 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Зокрема, сторони погодили суму договору, розмір щомісячних процентів, річні проценти, графік платежів, реальну річну процентну ставку, щомісячні проценти, розмір пені та інші істотні умови.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 761858193 від 20.05.2023 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме - надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач не виконав свого зобов'язання та не погасив заборгованість, у встановлений договором строк.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права вимоги грошової вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», який відступив право вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у свою чергу відступив право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до боржника за вказаним вище кредитним договором.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладений обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Позивач у позовній заяві вказує, що відповідач має заборгованість за кредитним договором № 761858193 від 20.05.2023 у розмірі 60931.66 грн.
При цьому з матеріалів справи слідує, що станом на 25.07.2023 на момент передачі права вимоги за кредитним договором № 761858193 від 20.05.2023, заборгованість боржника ОСОБА_1 перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» становила 30508.84 грн.
Суд враховує, що умовами договору № 761858193 від 20.05.2023 у п.7.1. Договору вказано, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 19.06.2023.
У п.3.2. Договору зазначено, що сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та періоду Пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Разом з тим, долучені позивачем до позовної заяви матеріали не містять доказів на підтвердження того, що кредитний договір № 761858193 від 20.05.2023 був пролонгований, та що позивач мав право нараховувати відсотки за користування кредитом у порядку ст. 1048 ЦК України.
За таких обставин, первісний кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитом у межах строку кредитування.
Вирішуючи питання про правомірність нарахування Банком процентів за кредитним договором поза межами строку кредитування суд бере до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 викладений висновок, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після спливу 30 днів з дня укладення кредитного договору, а тому позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.
За таких обставин, до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в сумі 30508.84 грн, саме ця сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.
Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором у розмірі 30508.84 грн.
Суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються проаналізованими судом вище матеріалами справи доводи відповідача про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт відступлення прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 761858193 від 20.05.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд встановив факт невиконання належним чином зобов'язань з повернення кредитних коштів відповідачем.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 30508.84 грн.
Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає частковому стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача у сумі 1201.88 грн.
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
На виконання вказаних вимог представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, додаткову угоду № 25770737614 від 30.05.2025 до Договору правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025, розмір витрат за збір та аналіз доказів і документів для подання заяви, а також за складання та подання позовної заяви до суду становить 7 000 грн.
Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи (позов поданий дистанційно через систему Електронний суд, представник позивача участі у судових засіданнях не приймав), застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 761858193 від 20.05.2023 у розмірі 30508 (тридцять тисяч п?ятсот вісім) гривень 84 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1201 (одна тисяча двісті одна) гривень 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п?ятсот) гривень.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 17 листопада 2025 року.
Суддя І.І. Теслікова