Справа № 638/5019/25
Провадження № 2/638/3875/25
про передачу справи за підсудністю
17 листопада 2025 року м.Харків
Суддя Шевченківськогорайонного суду м. Харкова Поляков О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №75439466 від 11.06.2021 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в особі представника позивача - адвоката Ткаченко Ю. О., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 75439466 від 11.06.2021 року у розмірі 17 591,94 гривень, яка складається з наступного: 8 512,37 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 079,57 - сума заборгованості за відсотками; суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,4 гривень та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,00 гривень.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у справі № 638/5019/25 для розгляду справи призначений суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Поляков О.В.
В той же час, зазначена позовна заява не може бути прийнята до розгляду Шевченківським районним судом м. Харкова та підлягає направленню за підсудністю з наступних підстав.
За змістом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Підстав для застосування альтернативної підсудності, визначеної ст. 28 ЦПК України, судом не встановлено.
Відповідно до інформації отриманої судом про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери № 20029447 від 12.11.2025, фактична адреса проживання відповідача, ОСОБА_1 , - АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Київського районного суду м. Полтави.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Згідно з частиною 9 статті 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Тобто, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд має завжди бути встановленим законом. Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів, адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб.
Отже, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається належний суд, тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. Поняття суд, встановлений законом, включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
З огляду на викладене, вважаю за необхідне передати справу для розгляду за підсудністю до Київського районного суду м. Полтави.
Керуючись ст. 27, 28, 31, 32, 187, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
Справу № 638/5019/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №75439466 від 11.06.2021 року передати на розгляд Київського районного суду м. Полтави.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою Цивільним процесуальним кодексом України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя О. В. Поляков