Номер провадження: 22-ц/813/6148/25
Справа № 947/35390/23
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Сегеда С. М.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_1 - адвоката Колєвої Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Зозулянський Дмитро Олександрович, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Куриленко О.М., про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Лєсогоров Дмитро Олександрович, про визнання договору довічного утримання недійсним,
встановив:
08.11.2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Лєсогоров Д.О., про визнання договору довічного утримання недійсним.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2025 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду. Крім того, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 10.11.2023 року (а.с.54-58).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 26.05.2025 року про залишення без розгляду позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а.с.83-85).
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні за участю відповідача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Колєвої Ю.Л., у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.2, а.с.107-100).
В свою чергу, третя особа - державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Лєсогоров Д.О. надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність (т.2, а.с.113).
Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з'явившихся учасників справи та на підставі наявних у справі доказів.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання і від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
При цьому суд вказав, що згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача.
Також суд зазначив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Таких правових позицій дотримується Верховний Суд, які зазначені у постанові його Великої Палати від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з того, що суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.
Таких правових позицій також дотримується Верховний Суд в постановах:
від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18;
від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21;
від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що права позивача ОСОБА_2 в суді представляв адвокат Зозулянський Д.О. на підставі ордеру (т.2, а.с.15, 19, 35, 73), без будь-яких обмежень, а тому був повністю наділений правами позивача, у зв'язку з чим на нього розповсюджуються вимоги, передбачені ст. 257 УПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Зозулянського Д.О. надійшла заява про зміну підстав позову (т.2, а.с.17-18).
Однак, у зв'язку з неявкою позивача та його представника в підготовче судове засідання, призначене на 23.04.2025 року, останнє було відкладено до 26.05.2025 року, до 14.00 год. (т.2, а.с.22).
При цьому суд правильно зазначив, що особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
Проте, вся судова кореспонденція, скерована на ім'я ОСОБА_2 неодноразово була повернута до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою (т.2, а.с.7,28).
У зв'язку з цим суд зазначив, що ч. 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку з тим, що адресат «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Разом з тим, як було зазначено вище, і вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача в даному судовому провадженні здійснює адвокат Зозулянський Д.О., який між тим повідомлений належним чином про час та дату підготовчих судових засідань, що призначалися на 23.04.2025 року та 26.05.2025 року.
Однак, зазначений представник позивача по справі не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з клопотаннями про розгляд справи за його відсутності не звертався.
Суд правильно зазначив, що 26.05.2025 року через систему «Електронний суд» від адвоката позивача Зозулянського Д.О. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він не ознайомлений з клопотаннями, поданими представником відповідача.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який розцінив подану заяву як неповажну причину неявки до судового засідання, так як є незрозумілим, яким чином подання будь-якого клопотання стороною відповідача (в даному випадку - про витребування доказів) може вплинути на явку позивача та його представника у судове засідання.
Заперечуючи проти постановленої ухвали, представник позивача - адвокат Зозулянський Д.О. посилався на те, що суд не розглянув питання щодо прийняття до провадження його заяви про зміну підстав позову.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказану заяву суд першої інстанції мав розглянути саме в судовому засіданні, заслухавши думку всіх учасників справи з цього питання, у тому числі і думку заявника, який між тим повторно не з'явився в судове засідання.
Саме у зв'язку з цим, у підготовчому судовому засіданні, призначеному на 26.05.2025 року, відповідач - ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_3 вважали, що позов слід залишити без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача та його представника в судове засідання (т.2 а.с.52).
Вирішуючи даний спір, суд правильно вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Таким чином, при вирішенні питання про залишення без розгляду позову, суд першої інстанції, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, дійшов правильного висновку про те, що наслідки повторної неявки в судове засідання настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Тобто, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. В свою чергу, суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу прийнято у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Зозулянський Дмитро Олександрович, залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26 травня 2025 року про залишення без розгляду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.11.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева