Номер провадження: 22-ц/813/4160/25
Справа № 522/14473/24
Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.
Доповідач Карташов О. Ю.
13.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 369 ЦПК України) цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2024 року
за клопотанням ОСОБА_1 про прийняття зустрічного позову у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сегедська» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сегедська» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 22 929,84 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги.
У листопаді 2024 року відповідач подала зустрічний позов до ОСББ «Сегедська», в якому просила суд: визнати недійсним та скасувати рішення установчих зборів про створення ОСББ «Сегедська» співвласниками будинку АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати Акт списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію ОСББ «Сегедська»; визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів ОСББ «Сегедська» від 30.07.2019, яким затверджено порядок сплати та розмір внеску на витрати з управління будинком.
У зустрічному позові відповідач посилався на відсутність підстав для нарахування боргу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2024 року в прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічну позовну заяву повернуто особі, що її подала.
Постановляючи ухвалу про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви та повертаючи її ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не має ознак зустрічного позову, оскільки позовні вимоги виникають з різних правовідносин, вимоги за позовами не взаємопов'язані, а їх спільний розгляд не є доцільним, тому суд вважав, що у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом слід відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, оскільки вони виникають з одних правовідносин та задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вказує, що відмова суду у розгляді зустрічного позову і повернення зустрічного позову з додатками відповідачу позбавить матеріали справи доказів, що підтверджують протиправні дії ОСББ «Сегедська», а також унеможливить постановлення законного рішення суду.
Позиція інших учасників справи
Сторони провадження своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзив на адресу суду не надходив.
За положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту ст. 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судом, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
Умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред'явлення зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним; взаємопов'язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19).
Ураховуючи викладене, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.
Подання такого зустрічного позову має на меті не лише довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом, а й захисти права відповідача в обраний ним спосіб. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково.
Позивач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сегедська» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 22 929,84 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому посилається на те, що були порушені її права створенням ОСББ «Сегедська», його державною реєстрацією та передачею будинку, де вона проживає, на обслуговування до ОСББ «Сегедська», а також встановленням діючих тарифів за обслуговування будинку.
Отже, з огляду на предмет та підстави заявленого зустрічного позову, його задоволення не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, а також заявлені вимоги за зустрічним і первісним позовами не можуть зараховуватись, що є одними з ознак взаємної пов'язаності зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду.
Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки вимоги зустрічного позову не є однорідними з первісними вимогами щодо стягнення заборгованості, тому задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову й, відповідно, відсутні встановлені процесуальним законом підстави для спільного розгляду вказаних позовів.
За таких обставин, з урахуванням змісту та вимог позовів, поданих сторонами, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спори за первісним та зустрічним позовами виникли з різних правовідносин, тому різними мають бути і предмети доказування в указаних спорах.
Враховуючи те, що суд дійшов правомірного висновку, що прийняття зустрічного позову та об'єднання його в одне провадження з позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сегедська» є недоцільним, колегія суддів відхиляє посилання заявника на порушення судом першої інстанції вимог частини другої статті 193 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Також, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися з позовними вимогами до ОСББ «Сегедська» в загальному порядку.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року в справі № 459/1490/21 (провадження № 61-12807 св 22) вказано, що: «відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
З огляду на вищезазначені обставини справи в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2024 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає чиності з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький