Номер провадження: 22-ц/813/5232/25
Справа № 947/40146/24
Головуючий у першій інстанції Цирфа К. А.
Доповідач Назарова М. В.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» в особі свого представника Іванової Олени Вікторівни
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Цирфи К.А. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулося до суду з вказаним позовом, яке мотивувало тим, що 29 травня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 9544726980. Відповідно до умов Паспорту кредиту № 4726980 та Кредитного договору № 9544726980 від 29 травня 2020 року позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту - 150 093,79 гривень; строк користування - 24 місяці; річні проценти - 0, 01 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти - 2,99 % від суми кредиту.
Кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі (п. 4.), отже кредитодавець, свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.
02 червня 2020 року права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 02.06.2020 року. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 02.06.2020 року, позивач є новим кредитором за Кредитним договором № 9544726980 від 29 травня 2020 року з усіма наступними додатками та змінами. Факт передачі права вимоги за вищезазначеним договором, а також відповідний розмір зобов'язання, що існував на момент передачі підтверджуються Реєстром прав вимоги до Договору відступлення права вимоги, випискою та розрахунком заборгованості, доданими до даної позовної заяви.
Проте, умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 9544726980 від 29.05.2020 у розмірі 99343,70 грн, з яких: 5099,85 грн - тіло кредиту, 0,05 грн - річні проценти, 94243,80 грн - щомісячні проценти.
17.02.2025 представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надіслала відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем всупереч умовам договору зараховано зі сплачених відповідачем коштів оплату щомісячних процентів не за 14 місяців у розмірі 62829,34 грн, як передбачено паспортом кредиту, а за 16 місяців у розмірі 71804,94 грн. Тобто позивач здійснив нарахування та вимагає стягнути з відповідача щомісячні проценти, нараховані за період після закінчення строку кредитування.
Щодо відступлення прав вимоги до АТ «ТАСКОМБАНК» вказувала, що позивачем не надано до матеріалів справи копії договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 02.06.2020, а також підтвердження оплати за вказаним договором та реєстром прав вимоги від 02.06.2020, натомість до матеріалів справи надано копію договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 та копію платіжної інструкції банку № 621383318 від 02.06.2020, якою (згідно призначення платежу) АТ «ТАСКОМБАНК» було сплачено грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових послуг» на виконання договору відступлення права вимоги № № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016. Тому звертала увагу суду, що договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 02.06.2016, укладено між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових послуг» на 3,5 роки раніше, ніж кредитний договір з ОСОБА_1 (29.05.2020)
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Таскомбанк» на користь ОСОБА_3 судові витрат у виді оплати правничої допомоги в розмірі 10000 грн.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Таскомбанк» в особі свого представника Іванової Олени Вікторівни просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, відмовити представнику ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, вказує, що 02.06.2020 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК Центр фінансових рішень» було укладено Договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, за умовами якого сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язується набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників, підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід'ємною частиною цього Договору. На підтвердження чого позивачем було надано: копію Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 02.06.2020 року; витяг з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 02.06.2020 року; копію платіжної інструкції на суму 4329458,46 грн, що підтверджує оплату новим кредитором ціни договору первісному кредитору, що вказана у реєстрі прав вимог.
Щодо витрат за надання професійної правничої допомоги посилається на постанову КЦС ВС від 03.05.2018, відповідно до якої, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу, то суд не матиме підстав для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, натомість, заявлені витрати на правничу допомогу не визначені, чим не дотримано ст. 133, 134 ЦПК України. До відзиву на позовну заяву не надано належних та допустимих документів, які б підтверджували оплату правничої допомоги, в тому числі і документів щодо перерахування коштів адвокату.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Білозор Олесі Олександрівни просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Вказує, що скаржник до апеляційної скарги повторно долучає засвідчену його представником копію договору про відступлення прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, а не договору від 02.06.2020 на який посилається. Реєстр прав вимоги від 02.06.2020, наданий до суду, також містить посилання на договір про відступлення прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 02.06.2020. Крім цього, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 02.06.2020 року та реєстром прав вимоги від 02.06.2020, що вірно враховано судом першої інстанції.
Також вказує, що судом першої інстанції вірно враховано, що договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року укладено між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на 3,5 роки раніше, ніж кредитний договір з ОСОБА_1 (29.05.2020) Таким чином, оскільки на момент укладання договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 зобов'язання між первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та боржником ОСОБА_1 ще не виникло (кредитний договір укладено лише 29.05.2020), то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати новому кредитору - АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі зазначеного договору про відступлення права вимоги.
Вказує, що у нього відсутня заборгованість, оскільки договором було встановлено 10-місячний пільговий період, протягом якого щомісячні проценти у розмірі 2,99 % від суми кредиту не сплачуються, а саме за період з 29.05.2020 по 29.03.2021, тобто такі щомісячні проценти підлягали сплаті за період з 30.03.2021 по 29.05.2022 (за 14 місяців).
Позивачем всупереч умов договору зараховано зі сплачених відповідачем коштів оплату щомісячних процентів не за 14 місяців у розмірі 62829,34 грн, як передбачено паспортом кредиту (тобто 24 - 10 пільгових місяців), а за 16 місяців у розмірі 71804, 94 грн. При цьому, сума коштів у розмірі 8975,60 грн (71804,94 грн- 62829, 34 грн) мала бути зарахована у погашення залишку тіла кредиту на суму 5099,85 грн та залишку щорічних процентів на суму 0,05 грн. Крім того, вказує, що позивач здійснив нарахування та вимагає стягнути з відповідача щомісячні проценти, нараховані за період після закінчення строку кредитування (тобто після 29.05.2022).
До судового засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлені, зокрема, позивач АТ «Таскомбанк» отримало судову повістку-повідомлення в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд 23.10.2025 о 0:14:23 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 159); представник АТ «Таскомбанк» - Іванова О.В. отримала судову повістку-повідомлення в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд 23.10.2025 о 0:14:33 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 158); відповідач ОСОБА_1 отримав судову повістку-повідомлення в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд 23.10.2025 о 0:15:02 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 158зв); представник відповідача ОСОБА_2 отримала судову повістку-повідомлення в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд 23.10.2025 о 0:10:02 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 159 зв), крім того, адвокат Білозор О.О. розписалася в довідковому листі про час та місце слухання справи (а.с. 156), що є належним повідомленням відповідача відповідно до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, і вказане відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт надання отримання кредиту, оплати за кредитом, період нарахування та сплати процентів, неустойки, комісій тощо є предметом доказування у справах цієї категорії. У разі передачі права вимоги від клієнта до фактора, окрім зазначеного, підлягають доказуванню обставини фактичної передачі права вимоги позивачу відносно відповідача, та підтвердження цього факту належними доказами, зокрема договором факторингу, акту приймання-передачі до нього прав вимоги, реєстру боржників та здійснення оплати фактором клієнту за цим договором. Проте представником позивача до матеріалів справи не долучено договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 02.10.2020, акт приймання-передачі до нього прав вимоги, реєстр боржників та документів на підтвердження оплати фактором клієнту за цим договором, тому суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги від клієнта (первісного кредитора) до фактора (позивача) відносно відповідача. Також суд не вбачав за необхідне надавати аналіз іншим доводам позивача та відповідача, які в будь-якому разі є похідними від встановлення права вимоги.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
На підтвердження заявлених позовних вимог в частині відступлення права вимоги позивачем надано копію договору № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с. 8).
Згідно з п. 2.1. первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
Сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої Права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі Права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані Сторонами відповідні Реєстрі прав вимог є невід?ємною частиною цього Договору. Передача Кредитних справ та іншої Документації за Кредитом регламентується окремим Договором зберігання, що укладається між Сторонами.
Розмір Заборгованостей Позичальників, Права вимоги до яких відступається згідно Реєстру прав вимог, вказується у кожному окремому Реєстрі до цього Договору. Реєстр прав вимог складається сторонами в паперовому та електронному вигляді (у форматі xis). Реєстр прав вимог на паперовому носії (з основною інформацією за Кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками Сторін. Реєстр прав вимог на електронному носії (з додатковою інформацією за Кредитними договорами) передається первісним кредитором новому кредитору і повинен повністю відповідати Реєстру прав вимог на паперовому носії в частині основної інформації за Кредитними договорами, підписаному сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у Реєстрі прав вимог на паперовому носії та Реєстру прав вимог на електронному носії перевагу має інформація Реєстру прав вимог на паперовому носії. (п. 2.2. Договору).
Відповідно до пункту 9.2. договору цей договір діє протягом 1 календарного року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Пунктом 9.4. договору визначено, що у випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору жодна з сторін не ініціювала його розірвання договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.
Таким чином самим договором про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року передбачена пролонгація, тобто автоматичне продовження строку дії договору на кожен наступний рік, у разі відсутності з жодної із сторін бажання на його розірвання. Сторонами цього договору не ініціювалося його розірвання, відтак він був діючим на дату відступлення права вимоги, а саме 02.06.2020.
Крім того позивачем надано реєстр прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 02.06.2020, яким право вимоги за кредитним договором № 9544726980 попереднім кредитором ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передано новому кредитору АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с. 9).
Також матеріалами справи підтверджено факт здійснення оплати за відступлення права вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» на рахунок ТОВ «ФК «ЦФР» (платіжна інструкція № 621383318 від 02.06.2020 про сплату коштів в сумі 4329458,46 грн з призначенням платежу: перерахування коштів згідно з договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, без ПДВ). (а.с. 10)
Отже, апеляційний суд прийшов до висновку, що долучені до позову докази є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими та спростовними слушними доводами апеляційної скарги.
Щодо стягнення заборгованості у розмірі 99343,70 грн.
Судом установлено, що 29.05.2020 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9544726980 в письмовій формі, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 150093,79 грн, шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту - 24 місяці, розмір щомісячної процентної ставки - 2,99%, розмір річної процентної ставки - 0,01%. (а.с. 6-7)
Факт укладання вказаного договору відповідачем не заперечується.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У справі, що переглядається вбачається, що позивач, звертаючись до суду з вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 9544726980 від 29.05.2020, вказав, що умови зазначеного договору не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті, тому станом на 28.10.2024 утворилася заборгованість у сумі 99343,70 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості по кредитному договору № 9544726980 від 29.05.2020, укладеному з позичальником ОСОБА_1 станом на 28.10.2024 заборгованість по тілу кредиту становить 5099,85 грн; заборгованість по річним процентам - 0,05 грн; заборгованість по щомісячним процентам - 94243,80 грн. (а.с. 18-19)
Відповідно до п. 5 Паспорту кредиту ТОВ «ФК «ЦФР» № 4726980 встановлюється пільговий період на перші від дати надання кредиту 10 платіжних періодів; протягом цього періоду позичальник звільняється від внесення щомісячних платежів та сплачує річні проценти у розмірі, встановленому для пільгового періоду.
Колегія суддів звертає увагу, що строк кредиту складає 24 місяці, умови щодо продовження (пролонгації) в кредитному договору відсутні.
Тобто, кредитодавець мав право нараховувати щомісячні платежі до визначеного умовами договору строку кредиту, а саме до 29.05.2022.
Натомість, позивачем нараховувалися проценти поза межами строку кредитування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зробила висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З вимогами у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми позивач до суду не звертався, і в силу диспозитивності цивільного процесу суд таке не вирішує.
Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 9544726980 від 29.05.2020 сума, яку сплатив відповідач та яку позивачем віднесено до сплати заборгованості по щомісячними процентам, складає 71804,95 грн.
Згідно з умов Договору сума щомісячних процентів, яка підлягала сплаті відповідачем складала 62829,34 грн (4487,81*14 місяців).
Тобто, відповідачем переплачено 8975,60 грн.
Враховуючи, що заборгованість за тілом кредиту складає 5099,85 грн, то позивач мав нарахувати сплачену суму (8975,60 грн) в рахунок погашення тіла кредиту.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявності заборгованості, відповідач сплатив заборгованість відповідно до умов договору, натомість позивач безпідставно збільшив суму заборгованості через помилкове зарахування сплачених відповідачем коштів на погашення кредиту та змінивши, таким чином, складові боргу всупереч умовам укладеного між сторонами договору, тому колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня.
Суд хоча і дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, проте припустився помилковості в мотивуванні своїх висновків.
Щодо стягнених судом першої інстанції витрат за надання професійної правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 750/2055/20).
Представником відповідача на виконання ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 134 ЦПК України було заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн та надано відповідні докази у заяві по суті справи - відзиві на позовну заяву.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано Витяг з договору № 28/01-25 від 28.01.2025 про надання правової допомоги (а.с. 58).
Відповідно до п. 4, 5 вказаного Договору за послуги, що надаються Адвокатським об'єднанням у відповідності до п. 1 цього витягу, клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар у фіксованому розмір, передбаченому п. 5 цього витягу, а також актом виконаних робіт, що є невід'ємним додатком, у разі зміни договору.
Вартість послуг Адвокатського об'єднання при підготовці до розгляду та розгляді судової справи, вказаної у п. 1 цього витягу, судом першої інстанції становить 25000 гривень, які підлягають оплаті у безготівковій або готівковій формі протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту про надання правової допомоги або настання обставин, зазначених у п. 8 цього витягу.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Враховуючи те, що відповідачем разом із першою заявою по суті справи - відзиві на позовну заяву було заявлено про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які відповідач поніс у зв'язку із розглядом справи, - витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25000 грн, які підтверджено належними доказами, то з урахуванням складності справи та розумності, суд, обґрунтовано стягнув з позивача на користь позивача витрати на професійну допомогу у розмірі 10000 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4 вказаної норми).
З огляду на допущене судом неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване рішення змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» в особі свого представника Іванової Олени Вікторівни задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 12 листопада 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький