Номер провадження: 11-сс/813/2262/25
Справа № 947/33293/25 1-кс/947/13724/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
10.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
представника власниці майна - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою представника власниці майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 15.09.2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12025160000000939 від 08.09.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
встановив:
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладений арешт із забороною володіння, користування та розпорядження на тимчасово вилучене в ході огляду місця події від 08.09.2025 року майно, а саме на:
- черевик чорного кольору без маркування 43 розміру та кросівок «Under Armor» 45 розміру синього кольору, запаковано до спеціального пакету НПУ PSP 4155640 з підписами понятих та слідчого;
- автомобіль «LEXUS RX270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 видане 27.05.2014, власник - ОСОБА_9 , АДРЕСА_1 . Засоби зв'язку НОМЕР_3 .
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власниці автомобілю ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу в частині заборони користування автомобілем та зобов'язати посадових осіб ГУНП в Одеській області повернути автомобіль.
Вимоги апеляційної скарги адвокат мотивує тим, що речовий доказ - транспортний засіб «LEXUS RX270» безпідставно і без реальної необхідності зберігається на території, яка не являється спеціальним майданчиком або стоянкою для зберігання транспортних засобів територіального органу Національної поліції, тобто зберігається в порушення вимог ч.2 ст.100 КПК України.
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про проведення розгляду без його участі, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України (далі - КПК) клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно з ч.4 ст.405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
За таких обставин та з огляду на вимоги ч.1 ст.172 та ч.4 ст.405 КПК, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Щодо клопотання представника про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Пунктом 8 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 24 КПК кожному гарантується забезпечення права на оскарження судових рішень.
Положеннями ч.1 ст.117 КПК встановлено, що пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Із матеріалів судової справи вбачається, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна здійснений слідчий суддею 15.09.2025 року, без участі власниці майна та його представника.
Матеріали справи не містять відомостей про те, коли саме представник власника майна отримав копію оскарженої ухвали та чи отримував він її взагалі.
За таких обставин, з метою забезпечення права власника майна та його представника на доступ до суду, яке випливає з п.1 ст.6 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» і є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає поновленню.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 зазначеної норми права встановлено, що метою накладення арешту на майно є: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положення даної норми КПК узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Із клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025160000000939 від 08.09.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що 07.09.2025 року приблизно о 23:10 год., у Білгород-Дністровському районі Одеської області, водій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «LEXUS RX270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі М15 сполученням «Одеса-Рені», проїжджаючи 116 км автодороги, допустила наїзд на пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті отриманих під час наїзду травм пішохід ОСОБА_11 загинув на місці події.
08.09.2025 слідчим ВРЗ у СТ СУ ГУНП в Одеській області, проведено огляд місця події в Одеській області, Білгород-Дністровському районі, на автодорозі М15 сполученням «Одеса-Рені», на 114 км +980 м., під час якого вилучено:
- черевик чорного кольору без маркування 43 розміру та кросівок «Under Armor» 45 розміру синього кольору, запаковано до спеціального пакету НПУ PSP 4155640 з підписами понятих та слідчого;
- автомобіль «LEXUS RX270», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 видане 27.05.2014, власник - ОСОБА_9 , АДРЕСА_1 .
Постановою старшого слідчоговідділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 від 08.09.2025 року вилучене майно визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Статтею 98 КПК регламентовано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Оцінюючи викладені в клопотанні слідчого про арешт майна обставини, апеляційний суд вважає, що автомобіль «LEXUS RX270», реєстраційний номер НОМЕР_1 - є матеріальним об'єктом, який міг зберегти на собі сліди злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а отже відповідає критеріям майна, на яке відповідно до положень ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений арешт.
Апеляційний суд вважає, що на теперішній час у даному кримінальному провадженні існує обґрунтована потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою встановлення фактів чи обставин, які мають значення для проведення повного та всебічного досудового розслідування, зокрема шляхом детального дослідження автомобілю за участю спеціалістів (експертів) в галузі автотехніки та проведення необхідних автотехнічних та транспортно-трасологічних експертиз.
Метою арешту майна у даному випадку є збереження речових доказів у кримінальному проваджені.
Відповідно до ч.1, п.7 ч.2 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власниці автомобіля ОСОБА_13 з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема збереження слідів кримінального правопорушення, які може містити на собі транспортний засіб.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку про те, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК визначено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст.117, 170-173, 309, 376, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Задовольнити клопотання представника власниці майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 та поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 15.09.2025 року.
Апеляційну скаргу представника власниці майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 15.09.2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12025160000000939 від 08.09.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4