Номер провадження: 22-ц/813/5050/25
Справа № 947/32679/24
Головуючий у першій інстанції Цирфа К. А.
Доповідач Кострицький В. В.
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Кострицького В.В.,
суддів Назарової М.В., Коновалової В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу адвоката Федяєва Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Цирфи К.А., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року до Київського районного суду м. Одеси з позов звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі також - позивач, ТОВ «ООЕК»), поданим в його інтересах представником Артьомовим Олександром Сергійовичем, до ОСОБА_1 (далі також - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 9 948,31 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між ним та відповідачем договору, останньому поставлено електричну енергію за місцем проживання. Позивач зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, натомість відповідач зобов'язання належним чином не виконав, заборгованість у повному обсязі не погасив, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Заочним рішення Київського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію - задоволено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначає, що в порушення своїх обов'язків побутовий споживач не здійснює оплату за електроенергію, що була поставлена ТОВ «ООЕК», своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед ТОВ «ООЕК» у розмірі 9 948,31 грн за спожиту електричну енергію.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаним рішенням, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 грудня 2024 року та відмовити ТОВ «ООЕК» в позовних вимогах в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що рішення не гуртуються на чинному законодавстві та суперечать актуальній практиці Великої Палати Верховного Суд та обставинам справи.
Вказує, що суд не взяв до уваги той факт що власником майна з 14.12.2021 по 27.07.2022 був ОСОБА_2 . Тобто, відповідач не користувався електро енергією весь вказаний позивачем строк , а тому заборгованість у розмірі 9 948 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн 31 коп. є необґрунтованою.
Суд не взяв до уваги той факт що позовні вимоги заявлені поза межами позовною давності.
До суду позивач звернуся 14.10.2024 , тобто позовні вимоги які стосуються строку раніше 14.10.2021 є такими що заявлені поза межами позовною давності.
Загальний строк позовної давності визначений ст. 257 ЦК України становить 3 роки.
Твердження про COVID-19 та Військовий стан, не є поважною причиною для продовження строку, оскільки позивач не вказав які саме обставити вплинули на продовження строку.
В умовах воєнного стану та пандемії COVID-19 питання поновлення строків позовної давності та процесуальних строків є надзвичайно актуальними. Верховний Суд України розглядав ці питання та сформулював відповідну практику.
Позиція учасників справи.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.12.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Вказує, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
Щодо явки сторін.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 9948,31 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).
Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно із постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 429 від 14.06.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу.
ТОВ «ООЕК» з 01.01.2019 є постачальником універсальних послуг на якого покладений спеціальний обов'язок, щодо постачання електричної енергії побутовим споживачам на території Одеської області, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 62, ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії». Реєстр Електропостачальників, які отримали доступ до електричних мереж Оператора системи розподілу електричної енергії АТ «ДТЕК Одеські електромережі», публічно розміщений на сайті останнього: https://dtek-oem.com.ua/download/reiestr-elektropostachal-nykiv/.
У зв'язку з реформою у сфері енергетики, всі діючі станом на 31.12.2018 побутові споживачі постачальника АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за регульованим тарифом без додаткової згоди самих споживачів, почали отримувати послуги постачання електричної енергії від нового постачальника електричної енергії ТОВ «ООЕК» на умовах раніше укладених договорів. Такий порядок прямо врегульований п. 13 Перехідних положень до Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 2 та п.4 Постанови № 312 від 14.03.2018 НКРЕКП про затвердження «Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі також - ПРРЕЕ).
З 01.01.2019 постачання електричної енергії побутовим споживачам здійснюється на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розроблений ТОВ «ООЕК» на підставі типового договору (додаток № 6 до ПРРЕЕ), а також публічної комерційної пропозиції № 1-УП «Споживач: індивідуальний побутовий споживач, колективний побутовий споживач», які опубліковані на офіційному сайті: https://ooek.od.ua/, а також в газеті «Одеські вісті» від 29.12.18 за № 99.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов цього договору, що розміщений на офіційному сайті постачальника універсальних послуг, а також в засобах масової інформації, і не потребує двостороннього підписання паперової форми договору.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії, про що прямо передбачено абз. 5 п. 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії».
У вказаний вище спосіб, між ТОВ «ООЕК» та побутовим споживачем - ОСОБА_1 , що мешкає та є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що розміщений на офіційному сайті https://ooek.od.ua/, на умовах раніше укладеного договору з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» № 01002/733232 як з постачальником за регульованим тарифом, шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання електроенергії та частковою сплатою рахунків.
Згідно умов вказаного договору ТОВ «ООЕК» поставило електричну енергію на об'єкт побутового споживача, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Для проведення розрахунків ТОВ «ООЕК» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На даний час, на підставі п. 11 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме на АТ «ДТЕК Одеські електромережі».
На підставі отриманих даних від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на дату надання інформації АТ «ДТЕК Одеські електромережі» за період з січня 2019 року - по лютий 2023 року спожито 7 968 кВт-год на суму 10 986,47 грн, що підтверджується довідкою про обсяг споживання електричної енергії, наданої АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (АТ «Одесаобленерго»). З метою погашення заборгованості боржник здійснив часткову оплату в розмірі 1 037,26 грн, чим підтвердив факт укладення договору з новим постачальником.
Пунктом 4.12 ПРРЕЕ передбачено, що споживач зобов'язаний протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка сплатити за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, але не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
В порушення своїх обов'язків побутовий споживач не здійснює оплату за електроенергію, що була поставлена ТОВ «ООЕК», своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед ТОВ «ООЕК» у розмірі 9 948,31 грн за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує (аналогічне положення закріплено в ч. 4 ст. 319 ЦК України).
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, котре йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний висновок викладений в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.04.2020 у справі № 757/29813/17, відповідно до якого факт не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності реєстрації у цій квартирі, не звільняє власника квартири від обов'язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які були надані.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Відповідно до
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п. 4.21 ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.
Відповідно до п. 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підтвердженні належними доказами, відтак підлягають до задоволення. Відповідачем доводи та розрахунки позивача не спростовані.
Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги, що скаржник не зобов'язаний сплачувати борг, так як не був власником майна на яке ТОВ «ООЕК» здійснювало постачання електричної енергії є необґрунтованим та не підтверджено належними доказами, оскільки відповідно до положення Договору купівлі-продажу №854 від 05.05.2023, вказано, що об'єкт споживання належить: «на праві приватної власності що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державним реєстратором від 21.09.2018 року, номер запису про право власності 28112400». (договір наявний у матеріалах справи).
Також згідно інформації яка міститься у Договорі купівлі-продажу №854 від 05.05.2023 року зазначається, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2 .
Крім того, з ЄДРСР вбачається, що по справі №520/17221/18, постановою від 11.05.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
У вказаній справі розглядалось питання про визнання неправомірним запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , та скасування державної реєстрації права власності на зазначене майно.
Фактично вказаним рішенням встановлено, що єдиним власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 з 21.09.2018 є ОСОБА_1 ..
Щодо твердження скаржника, що він не був власником та не користувався квартирою за адресою АДРЕСА_2 , а відповідно і не користувався електроенергією, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 набув права власності ще з 21.09.2018 та стороною відповідача не надано будь яких доказів не проживання та не користування електроенергією.
Щодо твердження скаржника про те що суд не взяв до уваги той факт що позовні вимоги заявлені поза межами позовною давності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованість, яка заявлена ТОВ «ООЕК» до ОСОБА_1 про стягнення в загальному розмірі 9948,31 грн., була нарахована за період з січня 2019 року по лютий 2023 року.
З позовом до суду ТОВ «ООЕК» звернулося 11 жовтня 2024 року.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 вчасно не виконав свого обов'язку з укладення договорів розподілу та постачання електроенергії у письмовій формі, та відповідно, ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг із ТОВ «ООЕК» шляхом фактичного споживання електричної енергії та часткової оплати з моменту набуття права власності на об'єкт споживання, за особовим рахунком у Південному міському підрозділі ТОВ «ООЕК» №01002/00733232 та не звертався до ТОВ «ООЕК» будь-яким способом про укладення/розірвання договору в письмовій формі. Відомості про те, що ОСОБА_1 є власником об'єкта споживання, позивач отримав лише в 2024 році, після звернення адвоката Федяєва С.В. до суду з позовною заявою по справі 947/12467/24, тобто через достатньо тривалий час після фактичного початку користування електроенергією по вищевказаному об'єкту, тим самим ОСОБА_1 порушив п.1.2.15. ПРРЕЕ.
Разом з тим, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким доповнений Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) дію карантину на всій території України було продовжено до 30.06.2023.
Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його було неодноразово продовжено. Так, Указом Президента України від 6 травня 2024 року № 271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжується станом на момент розгляду справи.
Тобто воєнний стан не скасований на момент звернення з позовом ТОВ «ООЕК», а також триває на теперішній час.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України Верховна Рада України внесла зміни щодо строків позовної давності Законом України "Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України на період дії воєнного стану" N 2120-XI від 15.03.2022 року
Так, відповідно до п. 2 ч. 3 Закону України N 2120-XI розділ "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 19, згідно з яким у період воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Тобто, строк загальної позовної давності, передбачений ст. 257 ЦПК України, в межах якого обчислюється строк позовної давності при зверненні до суду продовжується на теперішній час, а тому ТОВ «ООЕК» звернулося до суду із даним позовом без порушення строку позовної давності.
З вищенаведеного вбачається, що положення ст. 257 ЦК України з урахуванням вимог п. 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджуються на всіх учасників цивільних правовідносин, зокрема і на юридичних осіб.
Окрім того, у вищевказаній постанові Верховного Суду зазначено, що інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та у період ведення воєнного стану, цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, у даній справі підлягають застосуванню пункти 12, 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України щодо продовження строків позовної давності.
Таким чином, з огляду на момент коли ТОВ «ООЕК» могло довідатись про порушення ОСОБА_1 своїх прав, продовженням строку позовної давності на строк дії карантину та на період ведення воєнного стану, строк позовної давності ТОВ «ООЕК» не пропущений, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального закону.
З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Федяєва Сергія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді В.А. Коновалова
М.В. Назарова