12.11.25
22-ц/812/1759/25
12 листопада 2025 року м. Миколаїв
справа №487/1824/25
провадження №22-ц/812/1759/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О. М.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Темнікової А. О. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко Олена Геннадіївна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом та стягнення грошових коштів,
Короткий зміст позовних вимог
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувала наступним.
Позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим у м. Керчі помер її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2023 року (справа №487/8477/23) встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Керч, Автономної Республіки Крим, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території України, а саме в Автономній Республіці Крим м. Керчі причина смерті - онкологія.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 03 квітня 2024 року (справа №487/8477/23) виправлено допущену в резолютивній частині рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2023 року описку, зазначивши по-батькові особи, відносно якої встановлено факт її смерті « ОСОБА_3 », замість неправильного « ОСОБА_4 ».
10 липня 2024 року позивачкою було отримано свідоцтво про смерть її батька (українського зразка), видане Відділом ДРАЦС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
12 вересня 2024 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О. Г., у якої отримала роз'яснення вих.№65/01-16, в якому було зазначено, що позивачка протягом встановленого законодавством строку для прийняття спадщини не подала заяву про прийняття спадщини та не була зареєстрована за місцем проживання померлого (спадкодавця), що свідчило б про факт прийняття спадщини. Тому їй необхідно звернутися до суду з метою встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2024 року (справа №490/8321/24) визначено позивачці додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 терміном 3 місяці.
Після цього позивачка знову звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О. Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Однак, 18 березня 2025 року отримала постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії.
Вона звернулася з проханням до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про виплату недоотриманої батьком пенсії, на що їй було відмовлено в усній формі.
Позивач зазначала, що є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті батька.
Не з вини батька з 26 лютого 2014 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 він жодного разу не отримував пенсію. Це відбулося тому, що державні органи України у АР Крим не функціонували та пенсія не виплачувалася.
Посилаючись на вказане, позивачка просила: 1) визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на пенсію, яка була призначена, нарахована та належала її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була ним одержана за життя з 26 лютого 2014 року по 20 грудня 2021 року; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити їй пенсію, яка була призначена, нарахована та належала її батькові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була ним одержана за життя з 26 лютого 2014 року (день окупації Криму) по 20 грудня 2021 року (день смерті).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на недоотриману пенсію за період з 01 березня 2014 року по 20 грудня 2021 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2014 року по 20 грудня 2021 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 2460 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , що прийняла спадщину у встановлені строки, та враховуючи те, що за життя батько позивачки недоотримав пенсію, яка увійшла до складу спадщини, то позивачка як спадкоємець набула право на отримання невиплаченої пенсії.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви.
Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач зазначав, що для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області не перебував, відповідно пенсія йому не нараховувалася, тому відсутні суми недоотриманої пенсії.
В свою чергу, ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера не зверталася, питання щодо суми недоодержаної за життя пенсії на ім'я її батька ОСОБА_2 Головним управлінням не розглядалось.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 10 липня 2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Родинні зв'язки позивачки з її батьком підтверджуються копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 , виданим Ленінським відділом ЗАГС Кримської області 11 листопада 1978 року, та копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого відділом РАЦС Керченського міського управління юстиції АРК 26 червня 2004 року.
12 вересня 2024 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко О. Г., де отримала роз'яснення вих.№65/01-16, в якому зазначено, що позивачка протягом встановленого законодавством строку для прийняття спадщини не подала заяву про прийняття спадщини та не була зареєстрована за місцем проживання померлого (спадкодавця), що свідчило б про факт прийняття спадщини. Час смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований відповідними органами до введення воєнного стану на території України. На підставі вищевикладеного, їй було рекомендовано звернутися до судових органів з метою встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2024 року (справа №490/8321/24) позивачці визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 терміном 3 місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Після ухвалення вказаного рішення позивачка знову звернулася до нотаріуса з метою отримання спадщини батька, що підтверджується витягом від 30 грудня 2024 року про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкової справи.
Матеріали справи не містять даних про наявність інших, крім позивачки, спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину в установленому законом порядку.
З постанови нотаріуса Філіпенко О. Г. від 18 березня 2025 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки орган Пенсійного фонду України не надав інформацію щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого у нотаріуса відсутні законні підстави видати свідоцтво про право на спадщину за законом.
Згідно з довідкою від 02 травня 2019 року №4803-5000118417, виданою Управлінням соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради Козирєв А. П., ІНФОРМАЦІЯ_2 , був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа із вказівкою на фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , виданого Пенсійним фондом України 10 лютого 2009 року, та свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_4 , виданого Пенсійним фондом України 21 вересня 2004 року, ОСОБА_2 є пенсіонером, якому призначена пенсія за віком довічно (номер особового рахунку НОМЕР_6 ).
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , в Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області як одержувач пенсії та інших соціальних виплат на обліку не перебував, відповідно пенсія йому не нараховувалася, тому відсутні суми недоотриманої ним за життя пенсії. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера не зверталася, питання щодо суми недоодержаної за життя пенсії на ім'я її батька ОСОБА_2 Головним управлінням не розглядалось.
Позивачка у позові наполягала на тому, що вона зверталася з проханням про виплату недоотриманої батьком пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, але їй було відмовлено в усній формі.
Із наданої Пенсійним фондом України інформації від 12.05.2025 вбачається, що відповідно до бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості стосовно батька позивачки ОСОБА_2 востаннє надходили за період по 28 лютого 2014 року від страхувальника ТОВ «Фітоагрогруп». За інформацією з архівної бази даних програмного забезпечення, засобами якого здійснювалось нарахування та виплата пенсій у 2014 році, ОСОБА_2 перебував на обліку як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в управлінні Пенсійного фонду України в м. Керч Автономної Республіки Крим. Фінансування пенсійних виплат на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя територіальними органами Пенсійного фонду України востаннє здійснювалось в березні 2014 року. На територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України, не функціонують та не здійснюють свою діяльність. За наявною інформацією з часу припинення фінансування пенсійних виплат на тимчасово окупованих територіях України ОСОБА_2 щодо переведення виплати пенсії на територію, контрольовану українською владою, або виплату йому пенсії у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234, не звертався, а відтак пенсія за період з 01 березня 2014 року по 20 грудня 2021 року не підлягала нарахуванню і не була йому нарахована.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі, якщо заповітом не охоплено усієї спадкової маси, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до вимог статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з вимогами статті 1219 ЦК України, серед іншого, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Стаття 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентує, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України при застосуванні до встановлених у цій справі обставин дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на пенсію, яке нерозривно пов'язане із особою, яке відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми пенсії, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Згідно з вимогами статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , що прийняла спадщину у встановлені строки, а тому, враховуючи те, що за життя батько позивачки недоотримав пенсію, яка увійшла до складу спадщини, то позивачка як спадкоємець набула право на отримання невиплаченої пенсії.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Досліджені докази свідчать, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька, отже успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
Суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин, у мотивувальній частині рішення зазначив відповідні норми законодавства, навів їх зміст, дав оцінку наданим сторонами доказам.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області не перебував, відповідно пенсія йому не нараховувалася, тому відсутні суми недоотриманої пенсії, на суть спору не впливають, оскільки згідно з вимогами п.5 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №299 від 11.02.2025 р., виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому особа востаннє перебувала на обліку, або за заявою одержувача: за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання на території України; за зазначеним у заяві місцем проживання (перебування) на підконтрольній Україні території.
Зареєстрованим місцем проживання позивачки є м.Миколаїв. Останнім зареєстрованим фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_2 на підконтрольній Україні території також було місто Миколаїв.
Що стосується тверджень відповідача про те, що ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера не зверталася, питання щодо суми недоодержаної за життя пенсії на ім'я її батька ОСОБА_2 . Головним управлінням не розглядалось, то вони не є такими, що говорять про неправильність висновків суду.
Досліджені докази свідчать, що між сторонами є спір щодо виплати недоотриманої пенсії, а тому звернення позивачки безпосередньо до суду не суперечить вимогам процесуального законодавства. До того ж у випадку, який розглядається, йде мова про визнання права власності в порядку спадкування на спадкове майно. Такі спори підлягають розгляду у судовому порядку.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки судове рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.