17.11.25
22-ц/812/1824/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 469/1569/23
Провадження № 22ц/812/1824/25 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.
Постанова
іменем України
17 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 469/1569/23
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
переглянувши в апеляційному порядку у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 10 вересня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Тавлуя В.В., у приміщенні цього суду в селищі Березанка, повне судове рішення складено 23 вересня 2024 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК ЄАПБ») подало до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, який обґрунтовувало наступним.
20 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №638757042, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 10 000 грн зі сплатою відсотків.
Позивач зазначав, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував. У зв'язку з цим, у нього утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 28 930 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 10 000 грн та заборгованості за відсотками у сумі 18 930 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимог, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених Договором.
31 грудня 2020 року додатковою угодою №26 до договору факторингу №№28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Відповідно до реєстру боржників №170 від 25 січня 2022 року до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №638757042.
20 жовтня 2022 року між позивачем та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за зазначеним вище кредитним договором.
Посилаючись на зазначене, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №638757042 від 20 грудня 2021 року у сумі 28 930 грн та судові витрати.
Крім того, позивач вказував, що 19 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №16227-12/2021, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 4500 грн зі сплатою відсотків.
Позивач зазначав, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував. У зв'язку з цим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 12 150 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 4500 грн та заборгованості за відсотками у сумі 7650 грн.
21 вересня 2022 року між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» було укладено договір факторингу №21092022, за умовами якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за зазначеним вище кредитним договором.
Посилаючись на зазначене, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №16227-12/2021 від 19 грудня 2021 року у сумі 12 150 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 10 вересня 2024 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитними зобов'язаннями у загальному розмірі 41080 грн, з яких:
- заборгованість за Договором кредитної лінії №638757042 від 20 грудня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», визначену станом на 31 серпня 2023 року, в розмірі 28 930,00 грн, у тому числі: 10 000,09 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 18 930,00 грн - сума заборгованості по відсоткам;
-заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №16227-12/2021 від 19 грудня 2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм», визначену станом на 31 серпня 2023 року, в розмірі 12 150,00 грн, у тому числі: 4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 650,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
На підставі ст.133, 141 ЦПК України стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 2684,00 грн. судового збору.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач своїх зобов'язань за кредитними договорами не виконав, а тому у позивача, який є новим кредитором згідно з договорами факторингу, виникло право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення боргу у заявленому розмірі, який доведений дослідженими доказами.
Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 12 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із заочним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи свою скаргу, зазначав, що позивачем не доведено належними доказами надання йому кредитів та наявність у нього заборгованості за кредитами, а тому вважав його вимоги безпідставними.
Вказував, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до нього за кредитним договором №638757042 від 20 грудня 2021 року від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки в матеріалах справи відсутній договір факторингу, на який посилається позивач.
Зазначав, що суд проігнорував позиції Верховного Суду щодо погодженого сторонами строку кредитування та порядку нарахування відсотків за користування позиченими коштами. Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Звертав увагу, що визначений розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад 50% вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливим є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційного великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Щодо кредитного договору №638757042 від 20 грудня 2021 року.
20 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою отримання кредиту.
У цей же день він ознайомився з паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №638757042 від 20 грудня 2021 року.
20 грудня 2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали електронний договір кредитної лінії №638757042, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8G5E3.
Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії у сумі 10 000 гривень, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит до 25 грудня 2021 року та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів від суми кредиту за кожен день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті; якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду (п.1.9.1-1.9.3 договору).
Також, посилаючись на положення ст. 212 ЦК України сторони договору домовилися, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 договору.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 2,10 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Пунктом 1.11 договору передбачено, що основна сума кредиту має бути повернута не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з урахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12 договору, основна сума кредиту має бути повернута не пізніше дати визначеної за правилами п. 1.12.1 договору, але у будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти у будь-який час.
Пункт 1.12 договору визначає, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
1.12.1 зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
1.12.2 з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 та 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (пункт 1.13 договору).
Згідно з п.4.3 Договору сторони погодили, що за порушення позивальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, кредитодавець має право стягнути з позивальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення позивальником зобов'язань за даним договором, не може перевищувати половину суми кредиту, одержаної позичальником за даним договором.
Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами у розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України.
Зміст договору свідчить, що сторонами було узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Вказаний договір був підписаний електронними підписами сторін, зокрема, ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV8G5E3.
Виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» обов'язку щодо надання грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 10 000 грн підтверджується платіжним дорученням від 20 грудня 2021 року (а.с.66).
28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01.
Додатковою угодою №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеною між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» сторони дійшли згоди викласти договір факторингу №28/1118-01 у новій редакції.
Відповідно до реєстру прав вимоги №170 від 25 січня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за кредитним договором №638757042 від 20 грудня 2021 року до ОСОБА_1 на суму 20 288 грн, з яких: 10 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 288 грн - заборгованість за відсотками.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20102022, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить до Фактора на наступний календарний день після підписання сторонами Реєстру прав вимоги.
Згідно з витягом з реєстру прав вимоги №2 від 20 жовтня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 на суму 28 930 грн.
З розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором випливає, що він зобов'язання щодо повернення кредиту не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 28 930 грн, яка складається з тіла кредиту у сумі 10 000 грн та процентів за користування кредитом у сумі 18 930 грн, які були нараховані до 03 березня 2022 року.
Щодо кредитного договору №16227-12/2021 від 19 грудня 2021 року
19 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №16227-12/2021, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 4500 грн строком до 25 грудня 2021 року зі сплатою відсотків у наступному порядку: за користування кредитом позичальник сплачує Товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу; для позичальника, якому Товариство вперше надає кредит, діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,5% на добу за умови повного повернення кредиту протягом 7 днів з моменту надання кредиту; з метою поглиблення довіри до Товариства позичальнику може бути запропонований індивідуальний промокод для зниження стандартної процентної ставки, яка становить 2,5% на добу (пункти 1.1-1.5 договору).
Згідно з умовами пункту 1.6 договору кредит надається позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником.
У разі недотримання умов, встановлених п.1.4 цього договору та/або в разі пролонгації кредиту нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою з першого дня користування кредитними коштами відповідно до пункту 1.3 цього договору, при цьому позичальник погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору. Якщо відповідно до пункту 1.5 цього договору, скориставшись промокодом, позичальник прострочить виконання зобов'язання, або в разі пролонгації кредиту зі зниженою процентною ставкою, нараховані згідно з умовами договору проценти підлягають перерахуванню за стандартною процентною ставкою (2,5% на добу) з першого дня прострочення клієнтом строку, зазначеному в п.1.2 договору в повному обсязі на загальних умовах, при цьому позичальник погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору (пункти 2.3, 2.4 договору).
Пункт 4.3 договору визначає, що у разі, якщо позичальник не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору та/або в додатках до цього договору, проценти передбачені в п.1.3 цього договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з першого дня прострочення виконання умов договору.
Зміст договору свідчить, що сторонами було узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Вказаний договір був підписаний електронними підписами сторін, зокрема, ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором W109.
Виконання ТОВ «ФК «Інвеструм» обов'язку щодо надання грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 4500 грн підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23 листопада 2023 року про перерахування коштів на банківську картку відповідача, яку він вказав для перерахування коштів (а.с.72).
21 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №21092022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно з витягом з реєстру боржників від 21 вересня 2022 року та акту прийому-передачі реєстру боржників ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 на суму 12 150 грн.
З розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором випливає, що він зобов'язання щодо повернення кредиту не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 12 150 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 4 500 грн та заборгованості за відсотками у сумі 7650 грн, які були нараховані до 25 лютого 2022 року.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з вимогами частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своїх зобов'язань за кредитними договорами не виконав, а тому у позивача, який є новим кредитором згідно з договорами факторингу, виникло право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення боргу у заявленому розмірі, який доведений дослідженими доказами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Матеріали справи свідчать, що належними та допустимими доказами підтверджений факт укладання 20 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 та 19 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 кредитних договорів на суми 10 000 грн та 4500 грн у передбаченій законом формі. ОСОБА_1 підписав договори за допомогою одноразових ідентифікаторів. Кредитори перерахували відповідачу на вказану ним в договорах платіжну картку кредитні кошти. Відповідач, отримавши кредитні кошти, свої обов'язки за договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків не виконав, а тому висновок суду про стягнення заборгованості в судовому порядку є правильним.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем належними доказами не доведено факт перерахування йому кредитних коштів, апеляційний суд виходить з такого.
Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі №420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».
Досліджені судом докази свідчать, що позичальник отримав кредитні кошти на вказану ним платіжну картку. Доказів того, що ОСОБА_1 не отримав кредитні кошти, він суду не представив.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо недоведеності факту відступлення права грошової вимоги до нього від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» спростовуються матеріалами справи. Надані позивачем копії Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та Додаткової угоди до нього № 26 від 31 грудня 2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс». Колегія суддів вважає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У даній справі договори факторингу у встановленому законом порядку відповідачем не визнавалися недійсними.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про нарахування відсотків за кредитним договорами поза межами строку кредитування, оскільки згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитними договорами нарахування процентів здійснювалось кредитором протягом строку кредитування з урахуванням умов договорів про продовження строку дії договору.
Відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Посилання відповідача на те, що нараховані проценти є несправедливими, не є слушними, оскільки перед укладанням кредитного договору відповідач був ознайомлений з його умовами та розміром процентної ставки, та його умови не оспорював.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Частина п'ята вказаної статті Закону передбачає, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Вимог про визнання кредитного договору або окремих його умов недійсними відповідач не пред'являв.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із первісним кредитором, якщо дійсно вважав розмір процентної ставки несправедливою умовою, натомість він погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень та його умови в частині нарахування відсотків не оспорював. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені кредитним договором.
Не є слушними посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновків зазначених в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 провадження № 61-1602св20, оскільки в цій постанові зроблено правові висновки щодо інших правових ситуацій, зокрема за зустрічним позовом позичальника про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків. Також ж не є слушними посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції висновків зазначених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, оскільки висновки суду першої інстанції їм не суперечать.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 безпідставними.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд констатує, що оскаржуване судове рішення зміні або скасуванню не підлягає, оскільки є законним та обґрунтованим.
Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 10 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 17 листопада 2025 року.