Справа № 127/31597/23
Провадження №11-кп/801/1172/2025
про відмову у відкритті апеляційного провадження
17 листопада 2025 року м. Вінниця
Суддя апеляційного суду Вінницької області ОСОБА_1 , ознайомившись з апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2025, якою відмовлено обвинуваченому ОСОБА_2 у роз'ясненні ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2025, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 332, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 358 КК України, відомості про які внесено 04.08.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022022110000468,
Зі змісту апеляційної скарги стало відомо, що 29.10.2025 обвинуваченому ОСОБА_2 було відмовлено у роз'ясненні ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2025.
На дану ухвалу обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати як незаконне, та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати суд першої інстанції роз'яснити зміст ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2025.
Перевіривши подані матеріали, вважаю, що у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
З наведеної норми слідує, що предметом апеляційного перегляду є лише остаточні судові рішення, які вирішують справу по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті. Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, ухвали суду першої інстанції, постановлені під час судового розгляду, не підлягають окремому апеляційному оскарженню. Такі ухвали можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції лише одночасно з оскарженням вироку, або іншим кінцевим рішенням суду першої інстанції. Законодавець прямо визначив, що проміжні процесуальні рішення, ухвалені для забезпечення належного дослідження доказів, не можуть бути предметом самостійного апеляційного перегляду.
Зі змісту листа № 127/31597/23/12964/2025 від 12.11.2025 вбачається, що ухвала суду, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали суду, постановлена в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 371 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 371 КПК України суд має право вирішувати окремі процедурні питання без виходу до нарадчої кімнати. У такому випадку ухвала оголошується негайно після її постановлення та заноситься секретарем судового засідання до журналу судового засідання. Такий процесуальний порядок свідчить про те, що відповідна ухвала належить до категорії проміжних рішень, ухвалених з технічних або організаційних питань судового розгляду.
Згідно з вимогами ст. 392 КПК України окремому апеляційному оскарженню підлягають лише ті ухвали суду, перелік яких прямо визначений законом. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати відповідно до ч. 4 ст. 371 КПК України, не входять до цього переліку, а отже - не можуть бути предметом самостійного апеляційного перегляду.
Наведене узгоджується із загальними засадами кримінального провадження (ст. ст. 2, 7 КПК України), адже завданням суду є забезпечення повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи. Для досягнення цієї мети суд уповноважений ухвалювати проміжні процесуальні рішення.
Окремий апеляційний перегляд таких рішень законодавством не передбачений, оскільки це призвело б до безпідставного затягування розгляду справи та порушення принципу розумних строків судового провадження (ст. 28 КПК України). Система оскарження побудована так, щоб унеможливити зловживання правом на апеляцію та гарантувати баланс між правами сторін і ефективністю процесу.
Відтак, заперечення щодо такої ухвали можуть бути викладені виключно у складі апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за результатами судового розгляду, що повністю узгоджується з положеннями КПК України. Тобто законодавець передбачив можливість оцінки таких процесуальних рішень лише в контексті перевірки законності та обґрунтованості остаточного судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Саме така ситуація має місце у даному випадку, адже оскаржувана ухвала не закінчує розгляд справи і не входить до переліку рішень, що можуть бути оскаржені окремо.
На підставі наведеного та керуючись ст. 392, 399 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 повернути апелянту.
Копію ухвали направити обвинуваченому ОСОБА_2 разом з апеляційною скаргою.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня отримання копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1