Справа № 749/444/25
Номер провадження 2/749/211/25
17 листопада 2025 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Чигвінцева М.С.
з участю секретаря Михалевич М.В.,
в режимі ВКЗ поза межами приміщення суду представника позивача адвоката Сиводід О.Г.,
представника відповідача адвоката Бабинець С.П.,
свідка ОСОБА_1
свідка ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сновську в порядку загального позовного провадження цивільну справу №749/444/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
Позивач звернулася до Щорського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 04.09.2019 року позивач перебувала з відповідачем у шлюбі, який зареєстрований Сновським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №47. Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 26.03.2025 у справі №749/278/25 шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період перебування сторонами за спільні кошти придбано автотранспортні засоби, які зареєстровані на відповідача, а саме:
-автомобіль марки Jeep COMPASS, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір чорний, об'єм двигуна 2360 см. куб, тип кузова: універсал, топливо: бензин або газ, був придбаний 30.05.2024;
-автомобіль марки Volkswagen Passat, 2001 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір синій, об'єм двигуна 1984 см. куб, тип кузова: універсал, топливо: бензин або газ, був придбаний 18.05.2021.
Таким чином, вищевказані транспортні засоби є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Оскільки, сторони разом не проживають, шлюб розірвано, позивач звернулася до відповідача добровільно належним чином поділити спільне майно подружжя. Втім, відповідач в добровільному порядку не погодився, в березні 2025 року відчужив вищезгадані автомобілі шляхом реєстрації на нового власника - свою матір, при цьому дозвіл на відповідне відчуження позивач не давала. З огляду на зазначене, позивач вимушена звернутися з позовом до суду, та вважає, якщо спільне майно було реалізоване без її згоди, то ефективним способом захисту права позивача є сплата позивачеві грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на це майно.
21.04.2025 року від відповідача надійшов відзив, в якому не погоджується з вимогами позивача в частині стягнення коштів за автомобіль марки Jeep COMPASS є безпідставною, а визначена вартість автомобілів не відповідає їх ринковій вартості, аргументуючи тим, що після одруження вони з позивачкою за спільні кошти, в тому числі і ті, які були подаровані їм на весілля, в травні 2021 року придбали свій перший автомобіль марки Volkswagen Passat, 2001 року випуску, за ціною 2850,00 доларів США, оскільки на момент купівлі автомобіля йому було 20 років, а тому заявлена позивачкою вартість в 7500,00 доларів США не відповідає ринковій вартості. Що стосується грошової компенсації за автомобіль марки Jeep COMPASS, зазначив, що в травні 2024 року відповідачу було запропоновано придбати за ціною 8500,00 грн. доларів США автомобіль марки Jeep COMPASS, що було на той час на 1000,00-1500,00 доларів США нижче вартості подібного автомобіля на ринку, однак умовою придбання була негайна (два-три) дні оплата. Оскільки подружжя мало на той час маленьку дитину, мешкало в орендованій квартирі, а єдиним джерелом існування була заробітна плата, то відповідач звернувся за фінансовою допомогою до свого брата та матері про надання позики для придбання автомобіля. 27 травня 2024 року відповідачем було складено та передано своїй матері власноруч написану розписку. Таким чином джерелом придбання автомобіля марки Jeep COMPASS були не особисті кошти подружжя, а позичені кошти брата та матері відповідача. Оскільки борг на момент розлучення не повернутий, то з метою повернення боргу здійснив переоформлення автомобіля на матір. Звернув увагу, що до позовної заяви не додано жодного документу, який би підтверджував джерела придбання спірного майна.
22.04.2025 року від представника позивача ОСОБА_6 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначила, що викладені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача є неаргументованими, такими, що не підтверджуються належними доказами, суперечать приписам чинного законодавства та спростовуються матеріалами даної справи. Позивач не погоджується з доводами про завищену вартість автомобілів, оскільки їх вартість встановлено сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності, яким було проведено технічний огляд автомобіля марки Jeep COMPASS, а не візуальний огляд без урахування його технічного стану, як зазначає відповідач. Звіт про оцінку КТЗ не визнано недійсним або таким, що складено з порушенням приписів чинного законодавства. Щодо оцінки транспортного засобу автомобіля марки Volkswagen Passat, то визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) автомобіля на час розгляду справи, що узгоджується з практикою Верховного Суду при розгляду аналогічних справ. Звернула увагу, так як зазначені автомобілі реалізовані відповідачем, то проведення судової авто товарознавчої експертизи здійснити неможливо. Щодо доводів, що автомобіль марки Jeep COMPASS придбаний в борг, і на момент розлучення борг не повернутий, позивач зазначає, що таке твердження є надуманим та не відповідає дійсності, оскільки ні у матері відповідача, яка живе у селі, ні у брата ніколи не було такої великої суми. Відповідач не підтверджує належними доказами природу виникнення немаленької суми грошей у кредиторів, в розписка не є належним доказом у дані справі. Також у розписці стоїть дата повернення коштів - 31.12.2025, а автомобіль, невідомо з якої причини, відчужується матері відповідача через 2 місяці після його придбання, саме у той період, коли між сторонами триває судова справа про розірвання шлюбу. Також без згоди позивача відчужено і другий автомобіль. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням перебування автомобілів у спільній сумісній власності сторін, які є неподільною річчю та які були зареєстровані за відповідачем і відчужені без згоди позивача, тому на користь останньої підлягає стягненню Грошова компенсація належної їй частки у спільному майні подружжя. Також позивач не погоджується з розміром витрат, понесених відповідачем, на правничу допомогу, вважає їх завищеними.
Ухвалою Щорського районного суду Чернігівської області від 31.03.2025 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання.
30.04.2025 року у підготовчому засіданні клопотання представника позивача про призначення судової авто товарознавчої експертизи задоволено та зупинено провадження у справі на період призначення експертизи.
Наказом голови Щорського районного суду Чернігівської області від 30 квітня 2025 року № 14 «Про здійснення організаційних заходів у зв'язку зі зміною найменування суду» встановлено вважати офіційним найменуванням суду - Сновський районний суд Чернігівської області, з дня державної реєстрації відповідних змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Внести зміни до відомостей про суд (в частині найменування юридичної особи), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у порядку, визначеному законодавством.
22.07.2025 року до Сновського районного суду Чернігівської області надійшов висновок експерта від 17.07.2025 №445/25-24 за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи у справі разом з матеріалами цивільної справи №749/444/25.
23.07.2025 року ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 14.08.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує і просить його задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Сиводід О.П. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Просить стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію вартості частки спільного майна подружжяв сумі 439864,75 грн. та судові витрати: витрати по сплаті оцінки майна у розмірі 2700,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача адвокат Бабинець С.П. у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, зазначив, що поділу підлягає автомобіль марки Volkswagen Passat, не підлягає поділу автомобіль марки Jeep COMPASS, оскільки придбаний за кошти, що належать брату та матері відповідача.
Свідок ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що дійсно позичив кошти брату на купівлю автомобіля марки Jeep COMPASS в сумі 4500 дол. США, підтвердив, що автомобіль використовувався в сім'ї та купувався для потреб сім'ї.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що до неї прийшли вдвох син ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . ОСОБА_8 сказав, що ОСОБА_9 для сім'ї потрібно купити автомобіль і домовилися, що надам йому позику для купівлі автомобіля Jeep COMPASS в сумі 4000 дол. США. Спільно з сином ОСОБА_1 надали сину ОСОБА_4 позику в загальному розмірі 8500 дол. США
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази, надані сторонами, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і у ст.368 ЦК України.
Частиною 1 ст.57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За змістом ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст.71СК України майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний обєкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України) відповідно до ч.2,3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обовязковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
У ч.2 ст.89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Згідно із положеннями ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що з 04.09.2019 сторони перебували у шлюбі. Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 26.03.2025 шлюбу було розірвано.
18.05.2021 року, у період перебування у шлюбі сторони придбали автомобіль марки Volkswagen Passat, 2001 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 за спільні кошти подружжя і є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Даний факт сторонами не оспорюється.
Так, 30.05.2024 року, у період перебування у шлюбі сторони придбали автомобіль марки Jeep COMPASS, 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Автомобіль придбаний за запозичені кошти, що підтверджується сторонами, показами свідків та доказами, а саме борговою розпискою.
Суд не погоджується з аргументами відповідача та представника відповідача, що вищезазначений автомобіль не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, виходячи з наступного.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Тобто, у подружжя, крім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. Разом з тим, це не змінює статус спільності набутого під час шлюбу автомобіля за запозичені кошти, які були використані в інтересах сім'ї саме на придбання цього майна.
Також, слід взяти до уваги, що відповідно ч.3 ст. 61 СК - якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Під час розгляду справи судом встановлено, що автомобіль марки Jeep COMPASS придбаний для сім'ї, використовувався у сім'ї та в інтересах сім'ї.
Даний факт сторонами не оспорював ся.
Отже, спірне нерухоме майно, придбане подружжям під час перебування у шлюбі та за кредитні кошти, які використані в інтересах сім'ї, підлягає поділу між ними в рівних частинах (Постанова КЦС ВС від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18).
Таким чином, судом встановлено, що автомобілі які є предметом спору, були набуті подружжям в період шлюбу, а тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 автомобіль марки Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстровано за ОСОБА_7 20.02.2025 року.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 автомобіль марки Jeep COMPASS, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2016 року випуску, зареєстровано за ОСОБА_7 19.02.2025 року.
Таким чином, в лютому 2025 року транспортні засоби переоформлені на матір відповідача, ОСОБА_7 .
Відповідно до Висновку експерта від 17.07.2025 №445/25-24, ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Passat», 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_7 , власником якого є ОСОБА_7 станом на день проведення експерти, складає 155352,00 грн.
Відповідно до Висновку експерта від 17.07.2025 №445/25-24, ринкова вартість автомобіля «Jeep COMPASS», 2016 року випуску, р.н. НОМЕР_8 , власником якого є ОСОБА_7 станом на день проведення експерти, складає 404090,00 грн.
Способи та порядок поділу майна подружжя визначені ст.71 ЦПК України, згідно приписів якої майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Автомобіль є неподільною річчю і не може бути поділений в натурі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що способом захисту прав позивача на спільне сумісне майно, а саме автомобілі, які є неподільною річчю, є стягнення з відповідача грошової компенсації половини вартості автомобілів, що не суперечить вимогам ч.2, 4 ст.71 СК України.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між сторонами, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Так, позивач звернулася також до суду зокрема з вимогою поділу неподільних речей транспортних засобів, що є спільною сумісною власністі, бо набуті за час перебування у шлюбі з відповідачем. Єдиним варіантом вирішення такого спору бачить отримання від відповідача грошової компенсації за належну ій частку.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 цього Кодексу (ч.3 ст.370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч.2,4 та ч.5 ст.71 СК України).
В постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) ВП ВС зауважила, що приписи ч.ч. 4 та 5 ст. 71 СК України і ст. 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності треба розуміти так:
а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі ст. 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації);
б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
У спорі, в якому позивач (один із подружжя) просить суд припинити його / її (а не відповідача) право власності на частку у праві спільної сумісної власності подружжя на майно та виплатити грошову компенсацію вартості цієї частки, немає необхідності в отриманні згоди відповідача на таке припинення права позивача. За змістом ч. 4 ст. 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд.
Цей припис узгоджується з приписом ч. 2 ст. 364 ЦК, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.
Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя шляхом грошової компенсації вартості частки спільних автомобілів підлягають задоволенню.
Згідно зі Звіту про оцінку майна, складеним на замовлення позивача було встановлено ринкову вартість транспортних засобів без проведення їх огляду. З таким Звітом відповідач не погодився, оскільки на його думку вартість майна завищена.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Так, відповідно до Висновку експерта від 17.07.2025 №445/25-24, ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Passat», 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_7 , власником кого є ОСОБА_7 станом на день проведення експерти, складає 155352,00 грн. Ринкова вартість автомобіля «Jeep COMPASS», 2016 року випуску, р.н. НОМЕР_8 , власником якого є ОСОБА_7 станом на день проведення експерти, складає 404090,00 грн.
Позивач та її представник не надали жодного доказу на спростування достовірності інформації, що міститься у висновку експерта за результатом проведення судової авто товарознавчої експертизи 17.07.2025 №445/25-24. Натомість зі змісту цього доказу вбачається, що висновок експерта був складений для пред'явлення його суду, а експерт були обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Ця обставина свідчить про те, що висновок експерта за результатом проведення судової авто товарознавчої експертизи 17.07.2025 №445/25-24 був складений із дотриманням вимог, передбачених ч. 5 ст. 106 ЦПК України, та є допустимим доказом у розумінні ч. 1 ст. 78 ЦПК України.
Таким чином, то суд, приймає до уваги результати Висновку експерта від 17.07.2025 №445/25-24, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 279 721,00 грн., що становить частини від загальної вартості автомобілів.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити частково.
Статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, з поміж іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, стороною позивача подано до суду: Договір надання правової допомоги № 11 від 03.02.2025 року; рахунок витрат на правову допомогу на суму 8000,00 грн. від 26.03.2025, квитанція до прибуткового касового ордера №4 від 26.03.2025 на суму 8000,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат щодо оцінки майна надано рахунок №027/02/025 на суму 2700,00 грн. квитанція про сплату 2700,00 грн від 26.03.2025.
В обґрунтування розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу подано до суду: Договір про надання адвокатських послуг від 04.04.2025, орієнтовний (попередній) рахунок суми судових витрат від 14.04.2025, квитанція до прибуткового касового ордера № 01/04-25 від 04.04.2025 на суму 12000,00 грн.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 6804,13 грн. ((8000,00+2700,00)х63,59%).
Так, на підставі вищевикладеного, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, зважаючи на аргументи представника позивача щодо співмірності витрат на правову допомогу, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, витрачений час, в тому числі участь у судових засіданнях, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 7457,35 грн. ((12000,00+8481,60)х36,41%).
Оскільки, позивач була звільнена судом від сплати судового збору, тому, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 2797,10 грн. (63,59%).
Керуючись ст. 2, 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 82, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ) грошову компенсацію частки ринкової вартості автомобіля марки «Volkswagen Passat», 2001 року випуску, р.н. НОМЕР_7 , у розмірі 77676 (сімдесят сім шістсот сімдесят шість) грн. 00 кп.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ) грошову компенсацію частки ринкової вартості автомобіля марки ««Jeep COMPASS», 2016 року випуску, р.н. НОМЕР_8 , у розмірі 202045 (двісті дві тисячі сорок п'ять) грн. 00 кп.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ) судові витрати у розмірі 6804 (шість тисяч вісімсот чотири) грн. 13 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_9 ) судові витрати у розмірі 7457 (сім тисяч чотириста п'ятдесят сім) грн. 35 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь держави судовий збір в сумі 2797 (дві тисячі дев'яносто сім) грн. 10 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.
Суддя М.С. Чигвінцев