Справа № 729/942/25
2/729/530/25
17 листопада 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі: судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду м. Бобровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 02.09.2024-100000006. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 98 днів. Визначена фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом. Денна процентна ставка за кожний день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту - становить 0,99%. Комісія, пов'язана з наданням кредиту, становить 500,00 грн.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши відповідачу кошти в сумі 10000,00 грн. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 24700,00 грн. Добровільно сплатити вказану заборгованість відповідач не бажає, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, від представника відповідача надійшла заява в якій просить розглядати справу за їх відсутності. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязу, у випадку задоволення судом позовних вимог просить не стягувати неустойку та комісію.
Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослiдивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов пiдлягає частковому задоволенню з наступних пiдстав.
Судом встановлено, що 02.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 02.09.2024-100000006. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 98 днів. Визначена фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом. Денна процентна ставка за кожний день користування кредитом протягом усього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту - становить 0,99%. Комісія, пов'язана з наданням кредиту, становить 500,00 грн. (а.с.14-20).
Відповідачем ОСОБА_1 під час укладення кредитного № 02.09.2024-100000006пройдено ідентифікацію шляхом використання системи Bank ID Національного банку (а.с. 7).
Згідно з п. 3.1. договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4102-47XX-XXXX-9203.
Згідно з п. 4.3. договору днем надання кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.
Відповідно до п. 6.1. договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
02.09.2024 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення на підставі договору № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року, здійснила перерахування коштів в сумі 10000,00 грн. на платіжну карту № НОМЕР_1 , призначення платежу: Видача за договором кредиту 02.09.2024-100000006 (а.с.11).
Як вбачається із довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 02.09.2024-100000006 від 02.09.2024 року, за відповідачем наявна заборгованість в сумі 24700,00 грн. (а.с.9).
Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів часткового чи повного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Вирішуючи спір, суд враховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 12 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Кредитний договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору у передбачені договором строки кредит не погашений.
Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості по комісії, слід врахувати наступне.
Так, у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
В даному випадку комісії нараховувалися саме за надання кредиту, відповідно вимоги позову в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 2000,00 грн. задоволенню не підлягають.
Що стосується нарахування позивачем неустойки в розмірі 5000,00 грн., то суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено неустойку за порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором № 02.09.2024-100000006 від 02.09.2024 року у розмірі 5000,00 грн.
З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає, що позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Відтак, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи, що відповідачем не було вжито належним чином заходів щодо добровільного погашення заборгованості за договором № 02.09.2024-100000006 від 02.09.2024 року, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача 10000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 7700,00 грн. заборгованості за процентами, що в загальному розмірі становить 17700,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги позивача задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1735,89 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, - у х в а л и в:
Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 02.09.2024-100000006 від 02.09.2024 року у розмірі 17700 (сімнадцять тисяч сімсот) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» частину витрат по сплаті судового збору в сумі 1735 (одну тисячу сімсот тридцять п'ять) грн. 89 коп.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторони по справі:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя В.І. Бойко