Справа №766/14444/25 н/п 2/766/12484/25
"17"листопада 2025 року
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючої судді Кузьміної О.І.,
за участю секретаря судового засідання Савицького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернулася до суду з даним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.04.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №5010465, згідно якого йому було надано кредит в сумі 5000 грн., зі сплатою процентів.
10.08.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги №06Т, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 5010465 від 22.04.2021 року перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс». Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором, тому представник позивача звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 5010465 від 22.04.2021 року в сумі 22425,00 грн. та судові витрати по справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.09.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується із сумою заборгованості, оскільки вважає її необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами, так як відсутні докази перерахунку кредитних коштів. Також в матеріалах наявний розрахунок заборгованості, однак він складений позивачем і не містить жодного підтвердження реальності господарської діяльності. В ньому не можна вирахувати коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з боку відповідача, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані та коли були нараховані. Крім того сума процентів за користування кредитними коштами нарахована з порушенням вимог закону, оскільки позикодавець має право стягувати заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Так кредит надавався строк на 30 днів, тобто погоджений строк користування кредитними коштами становить 30 днів, тому сума у розмірі 15 256,54грн. за користування кредитними коштами нарахована поза межами користування кредитом, тому є безпідставною та не підлягає задоволенню. Також надано власний розрахунок заборгованості за відсотками та сума відсотків складає 2168,46грн., загальна 7168,46грн. вважає, що розрахунок позивача не ґрунтується на умовах кредитного договору, а отже є некоректним, а нарахована комісія в розмірі 550,00грн. є незаконною. Крім того, відповідач є військовослужбовцем, а тому нараховані відсотки підлягають списанню. Вважає, сума коштів у розмірі 5000,00грн. за витрати на правову допомогу є завищеною, неспіввісною із складністю справи та підлягає зменшенню. У зв'язку із чим просить відмовити частково в задоволенню позовних вимог.
Представник позивача надав відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що сторони уклали договір, з умовами були ознайомлені та відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору з первісним кредитором. Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 5 000,00грн.,що підтверджується платіжним дорученням № 4444762 від 22.04.2021. Також зазначив, що не володіє тане може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення Відповідачем кредитних (позичкових) коштів за укладеними з ТОВ «МІЛОАН», договору, щодо якого виник спір, з тих причин, що не є первісним кредитором (позикодавцем), а дані документи відповідно до п. 35 положення Проведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Згідно ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта є банківською таємницею. Відповідач 22.05.2021 кредит в сумі 5000,00 грн. не повернув, а продовжував користуватися кредитними коштами, то ТОВ «МІЛОАН» відповідно до умов Кредитного договору, з якими погодився Відповідач, нарахував проценти за користування кредитом, а саме за п.п.1.5.2, 2.3.1.1 Кредитного договору та за п.п.1.6, 2.3.1.2 Кредитного договору, і таке нарахування відповідає вимога вищенаведених норм ЦК України та умовам кредитного договору та спростовує доводи відповідача про стягнення процентів за користування кредитом після визначеногоперіоду (строку) кредитування. Оскільки відповідач підчас укладення договору ознайомлювався з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитними договором, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив та з ними погодився, тому твердження сторони відповідача є необґрунтованим. У зв'язку із чим просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 22.04.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №5010465, який укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника на офіційному вебсайті товариства шляхом накладення електронного підпису з одноразовим електронним ідентифікатором.
За умовами договору ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит у розмірі 5000 грн. строком на 30 днів, починаючи з 22.04.2021 року, з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 22.05.2021.
Відповідно до п. 1.5.1. комісія за надання кредиту: 550 грн, яка нараховується за ставкою 10,0% від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом: 1875.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п. 1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього часу кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій тощо, визначена в п. 1. 5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) та стандартних (базових) умовах згідно п. 2.3.1.12 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно п.1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною.
Згідно з п. 2.3.1.2. Договору визначено порядок пролонгації на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен рази коли Позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1 договору).
В пункті 6.3 договору визначено, що приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що, зокрема, ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язаний неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до платіжного доручення № 44447628 від 22.04.2021 року, 22.04.2021 відповідачу на банківську карту № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн.
10.08.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги №06Т, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 5010465 від 22.04.2021 року перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».
Відповідно до витягу додатку з реєстру боржників до договору факторингу №06Т від 10.08.2021 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сума боргу до ОСОБА_1 в сумі 22425,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн; заборгованість за відсотками 16875,00 грн; заборгованість за комісійними винагородами 550,00 грн.
Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги за боргом до ОСОБА_1 за кредитним договором №5010465.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.626,628 ЦК України).
Суд зауважує, що факт отримання відповідачем кредиту в розмірі 5000,00 грн ОСОБА_1 не заперечується. Водночас заперечує щодо стягнення процентів та комісії за користування кредитом.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст.530ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1054ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Відповідно до положень статей512,514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 5000,00 грн. та порушення ним зобов'язання щодо їх повернення, що не заперечується відповідачем, а тому суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту згідно договору про споживчий кредит №5010465 від 22.04.2021 в розмірі 5000,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 16875,00 грн, слід зазначити наступне.
Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 було нараховано відсотки за користування кредитом за період з 22.04.2021 по 21.05.2021.
Разом з тим, суд зауважує, що у договорі чітко встановлено строк надання кредиту 30 календарних днів, тобто, 21.05.2021.
Матеріали справи не містять доказів пролонгації строку кредитування після 21.05.2021 року.
Так, за змістом п.4.1, п. 4.2 Договору, строк кредиту може бути продовжено лише за ініціативою позичальника, така ініціатива виявляється у направленні позичальником кредитодавцю пропозиції (оферти) щодо продовження строку користування кредитом та супроводжується обов'язковим здійсненням платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих і не сплачених на дату платежу процентів. У свою чергу, кредитодавець повинен надати відповідь на таку пропозицію протягом 24 годин.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази вчинення сторонами відповідних дій, передбачених пунктом 4.2 договору. Крім того, виходячи зі змісту розрахунку заборгованості, відповідачем не здійснювалося жодних платежів за договором.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що в даному випадку відбулася пролонгація строку кредитування після 21.05.2021 року.
Станом на 21.05.2021 сума заборгованості за відсотками за 30 календарних днів становила 2168,46грн.
Оскільки після спливу визначеного договором кредиту строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, нарахування позивачем процентів за користування кредитом після 21.05.2021 року не є правомірним, а підстави для нарахування відсотки позивач мав лише за період з 22.04.2021 по 21.05.2021.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Однак, з вимогами про стягнення грошових коштів на підставі статті 625 ЦК України позивач не звертався.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на дату укладення договору №5010465 від 22.04.2021 був військовослужбовцем, який проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 25.09.2025 року за №2194 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом в військовій частині НОМЕР_2 з 18.01.2021 року по теперішній час.
Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Суд зауважує, що вказана редакції Закону передбачала єдину умову, за якої військовослужбовцям (не мобілізованим) не нараховувались відсотки за користування кредитом дія особливого періоду.
17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період.
Враховуючи викладене, відповідач в період з 22.04.2021 року по 21.05.2021 року був звільнений від сплати відсотків за кредитом як діючий військовослужбовець.
З 21.05.2021 року, як зазначалось вище, відсотки за кредитом не підлягають нарахуванню, з огляду на положення ч.2 ст.1048 ЦК України, кредитного договору та закінчення 30-денного строку кредитування.
Крім того, суд зауважує, що згідно із Законом України від 31.03.2021 № 1357-ІХ частину 15 статті 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в іншій редакції, згідно з якою, зокрема, військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до чинної ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Як вбачається з наданих відповідачем документів, а саме: копії довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 по теперішній час, а нараховані йому відсотки за кредитом підлягають списанню.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_1 відсотків за кредитним договором у загальній сумі 16875,00 грн. та комісії у розмірі 550,00 грн. суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» ( у редакції, що діяв на момент укладення спірного кредитного договору), а тому штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. тому в цій частині вимог слід відмовити.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує наступним чином.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що відповідач відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи звільнений, то слід компенсувати з державного бюджету позивачу сплачений судовий збір пропорційно від розміру задоволених позовних вимог. Частка задоволених вимог становить: 5 000,00 грн / 22425,00 грн) х 100% = 22,29%. Тобто розмір судового збору, який підлягає компенсації з державного бюджету на користь позивача становить: 2422,40 грн х 22,29% = 539,95 грн.
Крім того, за змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року №01-05/05, додаткову угоду№131 до договору від 05 травня 2025 року №01-05/05 та акт №131 про підтвердження надання правової допомоги від 31.07.2025 року, з яких слідує, що загальна вартість наданих послуг становить 5000 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд, керуючись принципом співмірності та розумності судових витрат, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст.11, 14, 16, 526, 530, 549, 611, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором № 5010465 від 22.04.2021 року у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746) судовий збір в сумі 539,95грн. (п'ятсот тридцять девять гривень 95 копійок) та витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн. 00 коп.(п'ять тисяч гривень 00копійок).
В іншій частині вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. І. Кузьміна