Справа № 583/4053/25
2/583/1506/25
12 листопада 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Сидоренка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Якубович В.В.,
представника позивача, адвоката Бельського В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про виділ в натурі частки житлового будинку та земельної ділянки, що перебуває в спільній частковій власності, суд -
встановив:
09.09.2025 року представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником 17/100 і 17/50 частин, що сумарно складає 51/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами, та 17/100 і 17/50 частин, що сумарно складає 51/100 частини, земельної ділянки, кадастровий номер 5910200000:12:004:0026, площею 0,0446 га., цільове призначення 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором міни від 20.11.2017 року, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.07.2025 за № 436757147 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
На ОСОБА_5 , як другого співвласника, зареєстровано 17/100 і 8/25, що сумарно складає 49/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами та 17/100 і 8/25 частин, що сумарно складає 49/100 частини земельною ділянкою, кадастровий номер 5910200000:12:004:0026, площею 0,0446 га., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 , який був третім учасником договору міни від 20.11.2017 року на підставі рішення Виконавчого комітету Охтирської міської ради має окрему адресу, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.07.2025 за № 437064023.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_5 є його донька від першого шлюбу ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_2 та донька від другого шлюбу ОСОБА_3 . Вказані особи подали заяви про прийняття спадщини, але по теперішній час так її і не оформили.
Всі спроби здійснити поділ житлового будинку і земельної ділянки між ОСОБА_1 і за життя ОСОБА_5 , а на теперішній час з відповідачами щодо виділу не дали позитивного результату. Це унеможливлює розпорядитися належною позивачу часткою житлового будинку і земельної ділянки, що і зумовило подати позов про виділення частки в натурі житлового будинку та земельної ділянки з єдиним кадастровим номером.
Судовим експертом Андреєвим Л.Г. надано висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 04.08.2025 року № 1921.
У своєму висновку експерт зазначив, що виходячи з нормативних вимог виділ частини житлового будинку літ. «А», прибудов і надвірних будівель, що перебувають за адресою: АДРЕСА_1 . Сумської області в натурі, можливий.
Графічний варіант виділу №1 приміщень і будівлі ОСОБА_1 наведено в додатку 1 до висновку експерта.
За замовленням позивача судовим експертом Сукаленко С.В. надано висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 15.08.2025 року № 29.
У своєму висновку експерт зазначив, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:12:004:0026, площею 0,0446 га., житловий будинок має дві окремі квартири, які мають самостійний вхід - вихід. На даний час між співвласниками житлового будинку склався умовний порядок користування земельною ділянкою. Між ділянками по подвір'ю влаштовано паркан. На подвір'ї влаштовано два окремих вхід (вихід) зі сторони провулку.
Виходячи з дослідження документів наданих експерту, нормативних вимог, контурів та площі земельної ділянки, сформованого володіння будівлями і спорудами та сформованого користування земельною ділянкою, експертом запропоновано варіант виділу співвласнику ОСОБА_1 частину земельної ділянки загальною площею 0,0147 га (147 м2), які відображені жовтим кольором з урахуванням площі під будівлями.
Графічний варіант виділу частини земельної ділянки наведено в додатку № 1 до висновку експерта № 29 від 15.08.2025.
Отже, виходячи із сформованого порядку користування між співвласниками житловим будинком, надвірними будівлями і спорудами та сформованого порядку користування земельною ділянкою, наявних висновків експертів від 04.08.2025 № 1921 та від 15.08.2025 року № 29, згідно яких є технічна можливість та нормативно обґрунтовано виділення співвласнику ОСОБА_1 частини житлового будинку з надвірними будівлями і земельної ділянки.
Посилаючись на викладене, представник позивача просив: Виділити в натурі ОСОБА_1 на його частку 17/100 і 17/50, що загалом складає 51/100, та визнати за ним право власності на частину житлового будинку, яка складається з: приміщення житлового будинку літ. «А» загальною площею 26,7 м2, - вітальню «2-2» площею 11,7 м2; житлову кімнату «2-3» площею 15,0 м2; приміщення прибудови літ. «а», загальною площею 6,3 м2 - кухню «2-1» площею 6,3 м2; приміщення тамбуру літ. «а4», загальною площею 3,9 м2 - тамбур «І» площею 3,9 м2; гараж літ. «Г»; ворота № 1, 51/100 огорожі № 3, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як на окремий об'єкт нерухомого майна.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1
Виділити в натурі ОСОБА_1 на його частку 17/100 і 17/50, що загалом складає 51/100, з земельної ділянки площею 0,0446 га. кадастровий номер 5910200000:12:004:0026, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,0147 га., з урахуванням площі під будівлями, згідно варіанту виділу частини земельної ділянки і позначена жовтим кольором в Додатку 1 до Висновку експерта № 29 за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 15.08.2025 року, як на окремий об'єкт нерухомого майна.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,0446 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5910200000:12:004:0026, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
09.09.2025 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначене судове засідання з повідомленням сторін. Відповідачам роз'яснено право подати відзив на позовну заяву.
Представник позивача позов підтримав із підстав викладених у позовній заяві та просив його задовольнити. Зазначив, що позивач прохає виділити йому у власність саме ту частину будинку, якою на протязі тривалого часу користується. Відповідачі же будинком не користуються взагалі. Частина будинку, яку він просить виділити йому, є меншою за розмір належної йому частки, проте він не вимагає грошової компенсації. Також позивач просить понесені судові витрати залишити за ним без відшкодування.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала письмову заяву якою заперечує проти позову, просить розглянути справу без її участі, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, подала письмову заяву якою заперечує проти позову, просить розглянути справу без її участі, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Приймаючи до уваги згоду представника позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі доказів, наявних у справі, відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, виходив з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 17/100 і 17/50 частин, що сумарно складає 51/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами, та 17/100 і 17/50 частин, що сумарно складає 51/100 частини, земельної ділянки, кадастровий номер 5910200000:12:004:0026, площею 0,0446 га., цільове призначення 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором міни від 20.11.2017 року, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.07.2025 за № 436757147 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
На ОСОБА_5 , як другого співвласника, зареєстровано 17/100 і 8/25, що сумарно складає 49/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами та 17/100 і 8/25 частин, що сумарно складає 49/100 частини земельною ділянкою, кадастровий номер 5910200000:12:004:0026, площею 0,0446 га., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_6 , який був третім учасником договору міни від 20.11.2017 року на підставі рішення Виконавчого комітету Охтирської міської ради має окрему адресу, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.07.2025 за № 437064023.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 12.12.2024 року
Згідно відомостей, які надійшли від Першої охтирської нотаріальної контори, спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_5 є його донька від першого шлюбу ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_2 та донька від другого шлюбу ОСОБА_3 . Вказані особи подали заяви про прийняття спадщини, але по теперішній час так її і не оформили.
Згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 04.08.2025 року № 1921 зазначено, що виходячи з нормативних вимог виділ частини житлового будинку літ. «А», прибудов і надвірних будівель, що перебувають за адресою: АДРЕСА_1 . Сумської області в натурі, можливий.
У зв'язку з сформованим співвласниками порядком користування домоволодіння, експертом надано один варіант виділу, згідно якого ОСОБА_1 виділяються наступні приміщення житлового будинку і надвірні будівлі:
- приміщення житлового будинку літ. «А» загальною площею 26,7 м2, а саме: вітальня «2-2» площею 11,7 м2; житлова кімната «2-3» площею 15,0 м2;
- приміщення прибудови літ. «а», загальною площею 6,3 м2 - кухня «2-1» площею 6,3 м2;
- приміщення тамбуру літ. «а4», загальною площею 3,9 м2 - тамбур «І» площею 3,9 м2;
- гараж літ. «Г»; ворота № 1, 51/100 огорожі № 3.
Інші співвласникам залишаються приміщення житлового будинку та господарські будівлі, які показано синім кольором в додатку № 1.
Графічний варіант виділу №1 приміщень і будівлі ОСОБА_1 наведено в додатку 1 до висновку експерта.
Згідно висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 15.08.2025 року № 29, зазначено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5910200000:12:004:0026, площею 0,0446 га., житловий будинок має дві окремі квартири, які мають самостійний вхід - вихід. На даний час між співвласниками житлового будинку склався умовний порядок користування земельною ділянкою. Між ділянками по подвір'ю влаштовано паркан. На подвір'ї влаштовано два окремих вхід (вихід) зі сторони провулку.
Виходячи з дослідження документів наданих експерту, нормативних вимог, контурів та площі земельної ділянки, сформованого володіння будівлями і спорудами та сформованого користування земельною ділянкою, експертом запропоновано варіант виділу співвласнику ОСОБА_1 частину земельної ділянки загальною площею 0,0147 га (147 м2), які відображені жовтим кольором з урахуванням площі під будівлями.
Межа, яка відокремлює земельні ділянки показана червоним кольором і проходить по точкам ОСОБА_9
-відрізок межі лінії А-Б по огорожі, проходить від червоної лінії ( АДРЕСА_1 ) до лінії поділу житлового будинку довжиною 5,91 м;
-далі проходить відрізок межі по поділу житлового будинку Б-В-Г, по ламаній лінії довжиною 16,05 м. (7,55 + 1,07 + 2,34 + 5,11) - лінії поділу будинку;
-відрізок межі ділянки Г-Д по огорожі, проходить по прямій лінії довжиною 2,98 м.;
-відрізок межі ділянки Д-Е проходить по прямій лінії довжиною 5,15 м. по стінам будівель;
-відрізок межі ділянки Е-Ж по огорожі, проходить по прямій лінії довжиною 2,04 м. до тильної сторони земельної ділянки.
Для нормального користування будинком і здійснення догляду за ним (вільного проходу, обслуговування, проведення ремонтів, і т.д.) експерт пропонує встановлення земельного сервітуту, який передбачає право користування чужою земельною ділянкою (згідно пункту «ж» статті 98 Земельного кодексу України).
Ділянка сервітуту показана в додатку № 1 до висновку експерта блакитним кольором з штриховкою червоного кольору площею 9,0 м2.
При такому варіанті частка земельної ділянки співвласника ОСОБА_1 складає 33/100 замість 51/100.
Графічний варіант виділу частини земельної ділянки наведено в додатку № 1 до висновку експерта № 29 від 15.08.2025.
Отже, виходячи з сформованого порядку користування між співвласниками житловим будинком, надвірними будівлями і спорудами та сформованого порядку користування земельною ділянкою, наявних висновків експертів від 04.08.2025 № 1921 та від 15.08.2025 року № 29, згідно яких є технічна можливість та нормативно обґрунтовано виділення співвласнику ОСОБА_1 частини житлового будинку з надвірними будівлями і земельної ділянки.
В ч. 1 ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст. 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України і конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України.
Положеннями ст. 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно вимог ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з частиною першою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Частиною 1 статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Згідно частини 1, 3 статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 03.04.2013 в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності, у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників (стаття 367 ЦК України). Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників».
У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».
У постанові Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі №6-130цс13 зазначено, що «частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні».
Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.05.2021 року по справі №501/2148/17.
Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст. 183, 358, 364 ЦК України необхідно дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність передбачених ст. 365 ЦК України підстав для припинення права на частки у праві спільної власності на спірний будинок шляхом його поділу в натурі в запропонованому позивачем варіанті, що не завдасть істотної шкоди інтересам іншого співвласника. Суд погоджується із доводами сторони позивача про необхідність виділення йому частини будинку, земельної ділянки під даним жилим приміщенням, як 1 співвласнику із урахуванням усталеного порядку користування даною частиною будинку та проведення у ній поточного ремонту.
У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 03.04.2013 року у справі №6-12цс13 та від 16.11.2016 року у справі №6-1443цс16, а також правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 25.09.2019 року у справі №205/9065/15-ц провадження №61-21409св18, від 27.05.2020 року у справі №173/1607/15-ц провадження №61-26178св18 та від 20.07.2022 року у справі №524/710/21 провадження №61-1693св22.
Однак суд враховуючи позицію сторони позивача не стягує на його користь грошову компенсацію за відступлення від рівності часток.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, за наявності доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог та за відсутності заперечень відповідачів, з урахуванням принципів розумності, справедливості, виваженості, пропорційності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на позицію сторони позивача понесені ним судові витрати слід залишити за ним без відшкодування.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. 3, 4, 5, 12, 13, 43, 44, 49, 81, 200, 223, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки житлового будинку та земельної ділянки, що перебуває в спільній частковій власності - задовольнити.
Виділити в натурі ОСОБА_1 на його частку 17/100 і 17/50, що загалом складає 51/100, та визнати за ним право власності на частину житлового будинку, яка складається з: приміщення житлового будинку літ. «А» загальною площею 26,7 м2, - вітальню «2-2» площею 11,7 м2; житлову кімнату «2-3» площею 15,0 м2; приміщення прибудови літ. «а», загальною площею 6,3 м2 - кухню «2-1» площею 6,3 м2; приміщення тамбуру літ. «а4», загальною площею 3,9 м2 - тамбур «І» площею 3,9 м2; гараж літ. «Г»; ворота № 1, 51/100 огорожі № 3, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , як на окремий об'єкт нерухомого майна.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1
Виділити в натурі ОСОБА_1 на його частку 17/100 і 17/50, що загалом складає 51/100, з земельної ділянки площею 0,0446 га. кадастровий номер 5910200000:12:004:0026, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,0147 га., з урахуванням площі під будівлями, згідно варіанту виділу частини земельної ділянки і позначена жовтим кольором в Додатку 1 до Висновку експерта № 29 за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 15.08.2025 року, як на окремий об'єкт нерухомого майна.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,0446 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5910200000:12:004:0026, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачем без відшкодування.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 17.11.2025 року.
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко