Справа № 577/6355/25
Провадження № 2/577/2296/25
"13" листопада 2025 р. м.Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого-судді Логіна Є.В.
при секретарі Скляр О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Конотопа, клопотання представника позивача, адвоката Волкової І.І. про залучення співвідповідача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Адвокат Волкова І.І. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останнього на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в розмірі 5500 доларів США та судових витрат.
Ухвалою судді від 30.10.2025р. відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Представник позивача одночасно при звернені до суду з позовом просила розгляд справи проводити без участі позивача та представника, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, правом на подання відзиву не скористалася.
30.10.2025 р. представником позивача адвокатом Волковою І.І. до суду скеровано клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача - дружину відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Клопотання обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , яка нарівні з чоловіком використовує майно, одержане за договором позики її чоловіком.
Дослідивши наявні в справі документи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог статей 525 526 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, визначеному договором і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (частина третя статті 65 СК України).
Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об'єктивний підхід, оскільки він не пов'язує виникнення обов'язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов'язаною особою, якщо об'єктивно цей договір було укладено в інтересах сім'ї та одержане майно було використано в інтересах сім'ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 639/7335/15-ц, від 15 вересня 2023 року у справі № 466/10235/18.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, дійшов висновку, що представником позивача не надано належних і допустимих доказів про укладення договору позики від 07.12.2024 року в інтересах сім'ї та використання отриманих позичальником у борг грошових коштів за цим договором для задоволення потреб сім'ї, а також, що дружина позичальника ОСОБА_3 давала згоду на укладення такого договору.
При цьому, отримуючи в позику грошові кошти без згоди другого з подружжя, що не підтверджено згодою ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 стає учасником зобов'язальних правовідносин, особисто відповідає за повернення грошових коштів реально чи особистим майном.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 713/285/2012.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав залучати ОСОБА_3 як співвідповідача у справі, як зобов'язану особу (боржника) за укладеним ОСОБА_2 договором позики у формі розписки, оскільки згоди на його укладення ОСОБА_3 не надавала, а факт укладення цього правочину в інтересах сім'ї та використання отриманих за ним коштів саме в інтересах сім'ї у цій справі є недоведеним, належними і допустимими доказами не підтверджується, як і не підтверджено факт перебування відповідача у зареєстрованому шлюбі.
З огляду на вищевказане, клопотання представника позивача до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 51 ЦПК України, суд,-
В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про залучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяЄ. В. Логін