Справа № 591/3522/25
Провадження № 2-а/591/218/25
17 листопада 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Ніколаєнко О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Суми справу № 591/3522/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
04.04.2025 позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210? ч. 3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі по 17 000 грн.
Позивач вважає постанову протиправною.
Постановою його притягнуто до відповідальності у зв'язку з невиконанням обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Постанова не містить фактичних обставин правопорушення, посилання на направлення на ВЛК не є рішенням комісії або центру комплектування. Таким рішенням є повістки чи розпорядження відповідних суб'єктів. Положення абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на яке йде посилання у спірній постанові, не містить обов'язку проходження військово-лікарської комісії. До постанови не долучено доказів. Також зазначає, що відповідачем порушено процедуру накладення стягнення: відсутній протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №Х-03/25-306 від 24.03.2025 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Ухвалою суду від 18.03.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що протокол відповідає вимогам законодавства та містить усі необхідні реквізити. 14.03.2025 позивача було доставлено до Сумського мобілізаційного центру, де йому вручено повістку про необхідність проходження ВЛК та визначення призначення до військової служби, було видано направлення на ВЛК та картку обстеження та медичного огляду, запис про що міститься в Книзі реєстрації направлень. Відповідачем здійснено всіх можливих заходів для забезпечення проходження позивачем військово - лікарської комісії. Позивач категорично відмовився від проходження ВЛК, що зафіксовано у його заяві. Відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, а безпідставна відмова є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та містить склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Просить відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню. Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
14.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 складено направлення ОСОБА_1 на проходження ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби, а також картка обстеження та медичного огляду. 14.02.2025 позивач подав заяву, у якій повідомив, що відмовляється від проходження ВЛК через те, що бажає самостійно пройти ВЛК, як тільки прийдуть документи для бронювання. У журналі реєстрації направлень на проходження ВЛК міститься запис про складання такого направлення відносно ОСОБА_1 та в графі «особистий підпис про отримання направлення на ВЛК» міститься запис про відмову.
В цей же день ІНФОРМАЦІЯ_4 складено повістку №1789 про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.03.2025 о 12:30. У розписці про отримання повістки міститься підпис позивача.
14.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 складено протокол №Х 03/25-306 про адміністративне правопорушення відносно позивача. Відповідно до протоколу 14.03.2025 у приміщенні КУ Сумська міська клінічна лікарня №5 було встановлено факт порушення ОСОБА_1 під час особливого періоду законодавства про мобілізаційну постанову і мобілізацію в частині невиконання в особливий період під час дії правового режиму воєнного стану обов'язку проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служб згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно абз. 4 ч. 1ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та кваліфікується як вчинення правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У протоколі вказана дата та місце призначеного розгляду справи про адміністративне правопорушення - 24.03.2025 о 16-20. Додатками до протоколу вказано довідку оберіг, облікову картку та копію паспорта. Протокол підписаний позивачем (а.с. 10).
Постановою №Х 03/25-306 від 24.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. Суть правопорушення, зазначеного у постанові, є аналогічною викладеному у складеному протоколі відносно позивача. У постанові мається відмітка про направлення її позивачу поштою.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно з оскаржуваною постановою стала відмова позивача від проходження ВЛК.
Нормами пункту 74 Порядку № 560 у редакції, чинній на час складання протоколу, закріплено, що . Військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надсилається в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з урахуванням вимог пункту 74-3 цього Порядку.
Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, командиром військової частини або начальником центру рекрутингу Збройних Cил видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11, яке реєструється у письмовій формі у журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається військовозобов'язаному та резервісту під особистий підпис.
Направлення на медичний огляд військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в СБУ, а також військовозобов'язаних, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації в обраному ними підрозділі, органі, закладі, установі СБУ, здійснюється у порядку, визначеному Головою СБУ.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було дотримано процедуру оповіщення позивача про необхідність проходження ВЛК:
- сформована та вручена особисто позивачу під підпис повістка про виклик військовозобов'язаного;
- керівником міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки видано направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою, згідно з додатком 11 до Порядку № 560;
- це направлення було зареєстроване в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою, згідно з додатком 12 до Порядку № 560, у якому також поставлено відмітку про відмову військовозобов'язаного від одержання направлення.
Відмова позивача від проходження ВЛК також підтверджується власноруч складеною позивачем заявою.
Тобто надані відповідачем докази підтверджують належне, у порядку, встановленому законом, оповіщення позивача про необхідність явки для проходження військово - лікарської комісії та відмову позивача від проходження комісії.
Суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що абзацем 4 ч. 1 ст.
Стосовно доводів позивача про наявність недоліків у складених відносно позивача протоколі та постанові, суд бере до уваги співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може бути наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.
У даній справі суд констатує, що під час розгляду справи не було встановлено таких процедурних порушень, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Судом не встановлено порушень з боку відповідача під час винесення спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення, які б давали підстави вважати вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за оскаржуваною постановою недоведеною.
З урахуванням викладеного, суд зазначає те, що у даному випадку за наявності фактичного складу адміністративного правопорушення, але за наявності окремих недоліків (описок) в тексті протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення, така постанова не може бути скасована з формальних підстав.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, підтвердженим є факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку з відмовою позивача від проходження медичного огляду, а тому складання постанови уповноваженим органом про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним. Підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 5, 8, 14, 22, 72-79, 136, 139, 211, 220, 241-246, 250, 271, 286 КАС України
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №Х 03/25-306 від 24.03.2025 про накладення адміністративного стягнення відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.
Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 17.11.2025.
Суддя О.О.Ніколаєнко