про залишення заяви без розгляду
"17" листопада 2025 р. Справа № 390/2/25
Провадження № 2-п/390/20/25
Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Підгірської Г.О., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Омельяненко» про перегляд заочного рішення від 06.06.2025 у справі за позовом Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича до Фермерського господарства «Омельяненко», ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації іншого речового права з одночасним припиненням права оренди,
До суду звернулося ТОВ «Омельяненко», як правонаступник ФГ «Омельяненко», із заявою про перегляд заочного рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 06.06.2025 у справі № 390/2/25 за позовом Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича до Фермерського господарства «Омельяненко», ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації іншого речового права з одночасним припиненням права оренди, та просить його скасувати.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Оскільки заяву про перегляд заочного рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 06.06.2025 у справі № 390/2/25 подано 07.11.2025, тобто з пропуском передбаченого законом строку, ТОВ «Омельяненко» заявило клопотання про його поновлення.
Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).
Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Водночас ЄСПЛ, вказав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, параграфи 53, 55, від 06 грудня 2007 року).
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Підставою для поновлення строку перегляду заочного рішення у цій справі ТОВ «Омельяненко» зазначило неотримання рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 06.06.2025 у справі № 390/2/25; ФГ «Омельяненко» не було обізнане про розгляд справи, а заочне рішення судом не було вручене у день його проголошення.
Відповідач уточнює, що ТОВ «Омельяненко» нічого не було відомо про судовий спір у справі № 390/2/25. Директором здійснено спробу отримати інформацію про справу та зміст судового рішення в Електронному кабінеті, однак увійти у кабінет не виявилось можливим, при тому, що з використанням тих самих електронних ключів товариством здійснюються щоденні банківські платежі і жодних перешкод підписання платіжних інструкцій за допомогою КЕП не виникає
Розглянувши подану заяву суд зазначає таке.
Відповідно до частин п'ятої-сьомої статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Заочне рішення було прийнято 06.06.2025. Копію цього рішення ФГ «Омельяненко» отримало в електронному вигляді 10.06.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Верховний Суд у своїй постанові від 28.06.2023 у справі №757/48467/21, зокрема, зазначив: "Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Наведене свідчить про те, що заочне рішення було вручено заявнику 10.06.2025 та саме з цієї дати він вважається обізнаним про прийняття такого рішення.
Відтак, зареєструвавши Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, відповідач мав усвідомлювати, що будь-які документи у справах, в яких підприємство бере участь, будуть надсилатись йому саме в електронній формі шляхом їх направлення до Електронного кабінету. Відповідно, суд вважає, що відповідач повинен був з певною періодичністю вживати заходи для перевірки повідомлень направлених до його Електронного кабінету. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2025 у справі № 916/4915/24.
З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача була об'єктивна можливість дізнатись про існування судової справи, розгляд якої тривав досить тривалий час (перше повідомлення про відкриття провадження у справі було доставлено до Електронного кабінету відповідача ще 09.01.2025) та реалізувати свої процесуальні права сторони в такому провадженні з дотриманням визначених ЦПК строків.
Отже, безумовне право на поновлення строку подання заяви по перегляд заочного рішення, передбачене частиною третьою статті 284 ЦПК України, ФГ «Омельяненко» мало за умови подання такої заяви до 30.06.2025 включно.
Також суд зазначає, що пунктом 38 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Вищою радою правосуддя рішенням від 17.08.2021 №1845/0/15-21, передбачено, що інформація про надходження до Електронного кабінету відомостей та документів про результати розгляду справ додатково може надсилатися користувачу у вигляді повідомлення на електронну пошту. Дані про електронну пошту зазначаються користувачем у профілі його Електронного кабінету.
Тобто відповідач мав можливість скористатися додатковим функціоналом в системі Електронний суд, налаштувавши отримання інформації про надходження до Електронного кабінету відомостей та документів про результати розгляду справ також на електронну пошту, доступ до якої не залежить від використання електронного цифрового підпису.
Крім того, суд враховує, що ухвали та рішення у справі № 390/2/25 оприлюднювалися в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто такі судові рішення є загальнодоступними, тобто відповідач без використання електронного цифрового підпису мав змогу з'ясувати обставини щодо існування спору в указаній справі.
Отже, наведене відповідачем обґрунтування пропуску строку подання заяви про перегляд заочного рішення не може вважатися поважною причиною пропуску такого строку, оскільки вказані обставини зумовлені не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо нездійснення нею перевірки повідомлень, які надходили на її адресу.
Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься в постанові від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.
Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у наведеному вище судовому рішенні констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.
Оскільки заяву ТОВ «Омельяненко», як правонаступник ФГ «Омельяненко», про перегляд заочного рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 06.06.2025 у цій справі подано з пропуском передбаченого Законом строку і зазначені у клопотанні причини пропуску цього строку судом визнано неповажними, у поновленні цього строку потрібно відмовити, а наведена заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 126, 284 ЦПК України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Омельяненко» у поновленні процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 06.06.2025 у справі № 390/2/25 за позовом Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича до Фермерського господарства «Омельяненко», ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації іншого речового права з одночасним припиненням права оренди.
Заяву про перегляд заочного рішення від 06.06.2025 у справі за позовом Фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича до Фермерського господарства «Омельяненко», ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування державної реєстрації іншого речового права з одночасним припиненням права оренди - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г.О. Підгірська