Справа № 348/2836/25
17 листопада 2025 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Гундяк Т.Д., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Надвірнянського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
встановив:
ОСОБА_1 23.10.2025 близько 09 год 00 хв не виконував свої батьківські обов'язки відносно своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка страждає психічним розладом та самовільно залишила місце проживання, не забезпечив належного контролю за поведінкою та за місцем перебування дитини, чим порушив вимоги передбачені законом України згідно ст. 150 Сімейного кодексу України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
ОСОБА_1 роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не визнав. Вказав, що дитина хворіє на психічне захворювання, вже тричі перебувала на лікуванні, вживає ліки за призначенням лікаря. Він все робить для дитини, вона ходила в школу, отримала середню освіту. 22.10.2025 десь о 16:00-17:00 дитина сказала йому, що йде ненадовго до бабусі провідати останню. Він її відпустив, бо донька любить бабусю та пообіцяла повернутися після відвідин бабусі додому. Оскільки його дружина, якою він опікується, також хворіє на таке захворювання вже 15 років, він вважав, що стан дитини відповідає такому, щоб самостійно відвідати родичку. Ніяких загострень хвороби у дитини він не спостерігав. При цьому, дитина телефон із собою не взяла. Десь через одну годину він подзвонив до бабусі та переконався що все гаразд. Після того він не цікавився станом дитини, чому дитина не повернулася додому, оскільки у нього багато роботи по господарству. Вночі, між 01:00 та 02:00 до нього зателефонувала бабуся дитини та повідомила, що дитина пішла з дому в невідомому напрямку. Він пішов шукати дитину, однак її не знайшов. Потім зранку він звернувся до поліції.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства», зокрема, визначає, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства. Батьки несуть відповідальність за невиконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно ч. 1, 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими засобами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи суд повинен дослідити та оцінити за своїм внутрішнім переконанням усі обставини та докази по справі в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд визнає доведеним вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки його вина підтверджується дослідженими судом матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 440379 від 03.11.2025 (а.с. 1); копією паспорта ОСОБА_1 (а.с. 2); копією паспорта ОСОБА_2 (а.с. 3); рапортами працівників поліції Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 02.08.2025, 16.09.2025, 23.10.2025, згідно яких ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка страждає психічним розладом, самовільно залишила місце проживання, в результаті пошукових заходів була знайдена та доставлена в лікувальні заклади (а.с. 4-6); повідомленням начальника служби у справах дітей Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області №171/01-22 від 24.10.2025 (а.с.7).
Сукупність зазначених доказів підтверджує те, що ОСОБА_1 не доклав достатніх зусиль для виконання свого обов'язку щодо належного виховання неповнолітньої доньки та не забезпечив належне піклування про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що він належно виконує свої батьківські обов'язки. Дитина ОСОБА_2 страждає на захворювання та потребує особливого піклування про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Натомість як вбачається із пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні, він перекладає відповідальність за ситуацію, що склалася, на інших осіб та зовнішні чинники. ОСОБА_1 після 18:00 год 22.10.2025 не вчинив будь-яких дій, щоб переконатися у стані дитини, яка перебувала поза межами свого місця проживання, чи все з нею гаразд, чому вона не повертається додому, як обіцяла. Натомість таку бездіяльність пояснює наявністю роботи по господарству. Він не навів прикладів заходів чи підходів, які ним вживалися для запобігання ситуацій, які можуть загрожувати здоров'ю дитини. Хоча встановлення діагнозу дитині було здійснено рік тому, а зникнення доньки відбувалися неодноразово з літа 2025 року, ОСОБА_1 згідно з його поясненнями та наявними документами самостійно не звертався за допомогою до лікувального закладу.
Таким чином, діяння ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, слід врахувати характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, майновий стан, ступінь його вини.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне піддати правопорушника такому виду адміністративного стягнення як попередження, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки така міра відповідальності відповідає вчиненому правопорушенню і є такою, що відповідає меті адміністративного стягнення, визначеної ст. 23 КУпАП.
Крім того, відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1КУпАП з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України. Будь-яких даних про те, що він підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 23, 184 ч. 1, 251, 252, 283, 284 КУпАП,
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ)37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106. Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).
Копію постанови направити згідно ч. 1 ст. 285 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга на постанову подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.
Суддя Гундяк Т.Д.