Справа №348/2936/24
Провадження № 2/348/231/25
31 жовтня 2025 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Надвірна Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , неповнолітніх: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , інтереси яких представляє орган опіки та піклування Пасічнянської сільської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення,
інші учасники: представник позивача ОСОБА_9 ,
представник відповідача, Юрчило Н.П., - Лісодід О.В.,
законний представник неповнолітніх відповідачів ОСОБА_10 .
Процесуальні дії у справі.
09.12.2024 позивач пред'явив позов, відповідно до якого просить усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , неповнолітніх: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . В обґрунтування позову наведено таке. Позивач із сестрою, яка є особою з інвалідністю І групи проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Цей будинок належить позивачу на праві приватної власності. Окрім них там також проживають відповідачі, які заселилися у житло зі згоди позивача. ОСОБА_2 доводиться позивачу рідною сестрою та попросилась тимчасово пожити у нього зі своєю сім'єю на рік, щоб завершити будівництво свого житлового будинку. Позивач дав згоду на тимчасове проживання відповідачів у своєму житлі, однак обумовлений строк давно пройшов, а відповідачі не виселяються і свій будинок не закінчують будувати. Будинок позивача складається з трьох житлових кімнат, в одній з яких проживає позивач із сестрою, а в двох інших -відповідачі. Відповідачі чинять позивачу перешкоди в користуванні житлом, оскільки користуються його речами, байдуже ставляться до його майна, майже не оплачують комунальні послуги. Крім цього, вчиняють вдома сварки, чим порушують спокій власника житла. Позивач вимушено проживає з сестрою інвалідом в одній кімнаті, а бажає мати окрему кімнату для проживання. Позивач звертався з цього приводу до сестри в усній та в письмовій формі, однак це не дало ніякого результату.
10.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановивши розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
06.05.2025 представник відповідача Юрчило Н.П. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що відповідач ОСОБА_2 дійсно вселилась зі своєю сім'єю до будинку позивача. Вони з ним домовились про те, що будуть там проживати поки не владнають свої житлові проблеми. Зазначає, що трвердження позивача описані у позові не відповідають дійсності. Виселення є можливим лише за умови доведення систематичного порушення винним правил співжиття. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа має право сподіватися на те, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності. Виселення можливе виключно за крайніх обставин. Просить відмовити у задоволенні позову.
12.05.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що позивач бажає користуватись своїм житловим будинком вільно. Необхідність виселення відповідачів обгрунтовується тим, що позивач проживає з особою з інвалідністю І групи, за якою здійснює догляд. Побудувавши собі новий будинок відповідачі свідомо не переходять туди жити. Відповідач ОСОБА_2 є його сестрою, але не є членом його сім'ї і не має права проживати у будинку, який в цілому належить позивачу без вільної згоди позивача.
15.05.2025 представник відповідача Юрчило Н.П. подав заперечення, відповідно до якого стверджує, про відсутність систематичного руйнування, псування житла, використання його не за призначенням або систематичного порушення правил співжиття та відсутність заходів запобігання і громадського впливу до них. Відповідач вважає, що не втратила право на проживання у спірному будинку. У неї відсутнє інше житло, яке введено в експлуатацію, а також вона має неповнолітніх дітей. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог через необгрунтованість.
04.08.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
04.08.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
31.10.2025 позивач в ході судового розгляду зазначив, що є власником спірного будинку. Він здійснює догляд за своєю хворою сестрою та проживає з нею в одній кімнаті, в інших двох кімнатах проживають відповідачі. Відповідачі збудували будинок 7-8 років тому, майже закінчили ремонт у ньому, залишилось провести електрику, однак виселятись не поспішають. Відповідачі проживають у нього з 2004 року, хоча заселилися туди тимчасово, а не назавжди. До цього часу відповідачі проживали у будинку батьків відповідача ОСОБА_3 . Потім попросились до позивача на проживання строком на один рік. Якби позивач знав, що вони не мають наміру виселятися, він би їм не дозволив заселитися. Відповідач ОСОБА_3 повертається додому зі служби, і через сварки до нього викликають поліцію. Позивач хоче відновити своє право вільно використовувати належний йому на праві власності будинок. Зазначив у ході судових дебатів, що просить виселити відповідачів до весни.
Представник позивача зазначив, що відповідачі мають зареєстроване місце проживання, де в силу закону мають право проживати, однак не бажають цього робити. Крім цього, вони мають майже закінчений будівництвом новий будинок для проживання, однак не поспішають туди переселитися. Натомість відповідачі зловживають ставленням позивача, зайняли більшу частину належного йому на праві власності будинку без жодних правових підстав і не бажають виселятися добровільно, а також не можуть дійти з позивачем згоди коли саме вони виселяться.
Представник відповідача, ОСОБА_2 , просив не виселяти відповідачів з житла, оскільки їх будинок не закінчений, сама відповідачка хворіє, має на утриманні неповнолітніх дітей, а її чоловік є військовослужбовцем.
У ході судового розгляду справи відповідач, ОСОБА_4 подав заяву, відповідно до якої просив суд не виселяти його сім'ю з будинку позивача до 01.09.2025. Зазначив, що його позиція така: хай позивач проведе світло у новій будові за свої кошти, тоді ОСОБА_4 погодиться виселитися з будинку позивача.
Представник орган опіки та піклування, як законний представник неповнолітніх відповідачів просила не виселяти відповідачів до травня 2026 року, надавши їм строк для облаштування свого житла.
Інші учасники у судові засідання протягом судового розгляду не з'являлися, були належно повідомлені про час і місце судового розгляду. Заяв по суті спору від них не надходило.
Суд встановив:
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 28.04.2010, виданого Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації, позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1 .
Згідно з технічним паспортом на вказаний будинок, він складається з 2 кімнат і кухні. Зі слів позивача кухню вони використовуються як житлову кімнату.
15.03.2024 позивавч надіслав відповідачам звернення - вимогу щодо виселення, відповідно до якої просив їх виселитися до вересня 2024 року.
Відповідно до копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 03.12.1970 та серії НОМЕР_2 від 23.1964 позивач та ОСОБА_11 є рідними братом та сестрою. Відповідно до копії довідки до атку огляду МСЕК від 02.03.2015 ОСОБА_11 має І групу інвалідності з дитинства, потребує стороннього догляду.
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 20.11.2024 за адресою: в АДРЕСА_1 , там проживає ОСОБА_1 , з ним також проживає сестра ОСОБА_11 , за якою він здійснює догляд на непрофесійній основі, також у будинку проживають: сестра позивача ОСОБА_2 зі своєю сім'єю: ОСОБА_3 (чоловік), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (син), ОСОБА_6 (син), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_8 (син).
Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 20.11.2024 №1664 та копією його паспорта.
Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, суд зазначає, що обстеження житлово-побутових умов позивача відбувалося за адресою: АДРЕСА_1 , а не АДРЕСА_1 . Однак технічні характеристики будинку АДРЕСА_2 , які зазначені у акті від 20.11.2024, збігаються з тими, що вказані у технічному паспорті на будинок АДРЕСА_1 , а тому суд доходить висновку, що це одне і те ж житло.
Відповідно до копії рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_1 відповідно до постанови КМУ №859 від 23.09.2020 призначено виплати за період з 01.10.2025 до 31.12.2024 по 178,86 гривень на місяць; з 01.01.2025 до 30.09.2025 - по 178,86 гривень.
Відповідач ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; відповідач ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; відповідачі: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не мають місця реєстрації, що підтверджується довідками (арк. спр. 23, 33-38 т.1).
Відповідно до копії довідки від 03.03.2025 №10/1/941 ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 . Був призваний 10.02.2025.
Згідно з витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 05.02.2025 №253/25/375/В щодо ОСОБА_2 , вона 08.01.2025 проходила оцінювання в закладі охорони здоров'я щодо встановлення інвалідності, за результатами якого їй було вирішено встановити інвалідність ІІ групи.
Оцінка суду.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що відповідачі проживають у спірному будинку, разом із позивачем та заселилися у будинок тимчасово за усною згодою позивача. На вимогу позивача та у встановлений ним строк відповідачі не виселилися з будинку. Відповідачі: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 мають зареєстроване місце проживання у с. Пнів, однак там не проживають. Причини чому вони не проживають у житлі, де вони мають право проживати за законом, відповідачі суду не повідомили.
Через це позивач позбавлений можливості вільно користуватися своїм майном.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України. Вказана норма передбачає усунення порушень права власності будь-яким способом, у тому числі, й шляхом виселення.
Покликання сторони відповідача на норми Житлового кодексу України, які регламентують підстави та порядок виселення членів сім'ї власника житлового будинку суд відхиляє, оскільки відповідачі не є членами сім'ї позивача, у розумінні як Житлового кодексу України, так і Сімейного кодексу України, оскільки вони хоч і проживають тривалий час спільно з позивачем, однак спільного господарства з ним не ведуть та не мають з ним взаємних прав та обов'язків. Членом сім'ї позивача є тільки ОСОБА_11 , хоч відповідачі проживають з ними спільно, але становлять окрему сім'ю.
Принцип пропорціності у справах про виселення передбачає комплексну оцінку як прав однієї сторони так і прав іншої сторони. Враховуючи тривалість проживання відповідачів у будинку позивача (більше 20 років) за наявності у них як іншого житла у якому вони за законом маються право проживати, так і власного будинку у який вони не бажають переселитися, а також ігнорування законних вимог позивача (одноосібного власника житла) щодо виселення протягом двох з половиною років, свідчить про непропорційне втручання у право позивача на вільне володіння належним йому на праві приватної власності майном, а не про втручання у право відповідачів на житло.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що суд задовольнив позов, судовий збір слід стягнути з відповідачів у розмірі 1211,20 гривень на користь позивача.
Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до наданого позивачем ордеру про надання правової допомоги, квитанції витрати на правничу допомогу склали 4000,00 гривень. Відповідно до вимог ч. 2ст.141ЦПК України судові витрати у випадку задоволення позову покладаються на відповідача. А тому, враховуючи те, що суд задовольнив позов з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень.
Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , неповнолітніх: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , інтереси яких представляє орган опіки та піклування Пасічнянської сільської ради про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення, задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із вказаного житла з 1 квітня 2026 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 242 (двісті чорок дві) гривні 24 копійки з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 800 (вісімсот) гривень 00 копійок з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_12 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
ОСОБА_7 , зареєстрованого місця проживання не має, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_4 , зареєстрованого місця проживання не має, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_8 , зареєстрованого місця проживання не має, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 17.11.2025.
Суддя Матолич В.В.