Справа № 346/4097/25
Провадження № 1-кп/346/662/25
17 листопада 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12025091180000545 від 11 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України суд, -
Від прокурора Коломийської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025091180000545 від 11 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд не встановив підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, з огляду на таке.
Прокурор вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог статті 291 КПК України, кримінальне провадження підсудне Коломийському міськрайонному суду Івано-Франківської області, підстав для закриття кримінального провадження немає, тому на підставі обвинувального акта можливо призначити судовий розгляд.
Захисник ОСОБА_5 подала клопотання про повернення обвинувального акта прокурору як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Зокрема, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення не відповідають правовій кваліфікації, обвинувачення містить неточності. В обвинувальному акті безпідставно вказані відомості про потерпілого, та його статус визначено помилково. Також в обвинувальному акті йдеться про вчинення злочину у співучасті, однак обвинувачення не описано в чому саме вона полягає.
До суду не надходила угода про визнання винуватості та учасники кримінального провадження не повідомили про її укладення на момент проведення підготовчого судового засідання. Також, судом не встановлено підстав для повернення обвинувального акта чи для закриття кримінального провадження, передбачених п. 5-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України.
Положення ч. 1-2 ст. 314-1 КПК України визначають, що з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі.
Зміст обвинувального акта свідчить, що ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, що дає підстави для складання досудової доповіді.
Прокурор просить проводити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту.
Прокурор вказав, що виклику в судове засідання підлягають учасники кримінального провадження, а також свідки згідно реєстру матеріалів.
Під час підготовчого судового засідання від учасників кримінального провадження не надійшло клопотань про витребування певних речей чи документів (п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України).
Також, під час підготовчого провадження до суду від сторони захисту надійшли скарги на рішення слідчого в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України, зокрема на постанови слідчого про залучення спеціаліста від 07.01.2025 року.
Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала подане клопотання та скаргу.
Прокурор щодо поданих стороною захисту клопотання та скарги заперечив, вважає їх безпідставними.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження щодо поданих скарг та заперечень, дійшов таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам КПК України, зокрема ст. 291 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Вичерпний перелік обов'язкових вимог до змісту та форми обвинувального акта, а також перелік додатків до нього визначено ст. 291 КПК України.
Обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Інших вимог до обвинувального акта закон не містить.
Як убачається з обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, вони містять всі необхідні відомості та реквізити.
Дійсно, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості про виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
На думку суду, вказаний обвинувальний акт відповідає зазначеним вимогам. Оцінка ж обґрунтованості обвинувачення, належить до процесу доказування і, з огляду на цілі та завдання підготовчого провадження,не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання. На цій стадії судового провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення, наявність чи відсутність його складу.
При цьому, важливим також є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Однак, як визначено п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, у обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, що передбачає певну лексичну та граматичну особливість такого викладу.
У вказаному обвинувальному акті наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, а правильність логіко-граматичного побудування цих даних не може оцінюватися судом в контексті відповідності обвинувального акта вимогам КПК України. Конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання.
В постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17 Верховний Суд указав, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.
Обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого та потерпілого (п.п. 2,3 ч.2 ст. 291 КПК України).
При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог п. 3 ч.2 ст. 291 КПК України на слідчого і прокурора покладається обов'язок навести у обвинувальному акті анкетні дані саме того потерпілого, який визнаний таким у ході досудового розслідування шляхом здійснення певних процесуальних дій і який зазначений у «викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими», та «формулюванні обвинувачення», як потерпілий.
Відповідно до ст.55 КПК України якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
Згідно правового висновку викладеного у п. 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 (справа № 439/397/17) процесуальними умовами появи потерпілого, як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
Як вбачається встановлено в підготовчому судовому засіданні заява від КП «Полігон Екологія» щодо залучення його до провадження як потерпілого не надходила, а тому постанова про визнання потерпілого у кримінальному провадженні слідчим не виносилась, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування доданим до матеріалів кримінального провадження, а тому у слідчого не було підстав визнавати його потерпілим та вказувати відповідні відомості в обвинувальному акті.
Неподання заяви про залучення як потерпілого відповідно до ч.2 ст.55 КПК України не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки відповідно до ч.7 ст.55 КПК України прокурор позбавлений можливості у цьому разі без письмової згоди визнати особу потерпілою.
Водночас, не набуття особою статусу потерпілого на досудовому розслідуванні у дані категорії кримінальної проваджень (не відноситься до категорії приватного обвинувачення), не перешкоджало зверненню прокурора до суду з обвинувальним актом, а також не є перешкодою особи звернутись з відповідною заявою до суду та не є перешкодою для суду залучити як потерпілу під час судового розгляду обвинувального акту.
Також суд зазначає, що вказівка в обвинувальному акті про дії іншої особи - ОСОБА_7 , якому не пред'явлено обвинувачення в цьому кримінальному провадженні, дійсно є порушенням загальних засад кримінального провадження, зокрема презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, однак у цьому випадку не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки зазначення дій вказаної особи в обвинувальному акті зумовлене необхідністю кращого розуміння суті обвинувачення в контексті статей кримінального закону, які інкримінуються обвинуваченій, та не позбавляє суд можливості самостійно знеособити імена вказаних осіб у процесуальних документах задля недопущення порушення його прав, що за таких умов не перешкоджатиме призначенню кримінального провадження до судового розгляду.
Також, вимоги ч. 2 ст. 303 КПК України, на які посилається сторона захисту у своїх скаргах, визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора (крім тих, що зазначені в частині 1 цієї статті) не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Отже, положення ч. 2 ст. 303 КПК України не містять імперативної вимоги щодо обов'язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-318 КПК України (зокрема, на це вказує використане законодавцем формулювання «можуть бути предметом розгляду», а не «розглядаються» чи «підлягають розгляду» тощо, а також пряме відсилання до правил статей 314-316 КПК України).
Підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов'язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, отриманого судом. При цьому судом у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам кримінального провадження та законності проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень.
Частина третя статті 314 КПК України визначає перелік рішень, які суд має право прийняти у підготовчому судовому засіданні, серед яких і рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.
Стаття 315 КПК встановлює які питання має вирішити суд з метою підготовки до судового розгляду, серед яких: п. 4 ч. 2 - розгляд клопотань учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей і документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; п. 5 ч. 2 - вчинення інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду.
При цьому необхідно зауважити, що ні ч. 2 ст. 303, чи ч. 3 ст. 309, ні статті 314-316 КПК не передбачають, що суд в підготовчому судовому засіданні має право ухвалити за результатом розгляду таких скарг одне з рішень, які передбачені ч. 2 ст. 307 КПК України під час досудового розслідування, а саме скасовувати рішення слідчого чи прокурора, зобов'язувати припинити дію чи, навпаки, вчинити певну дію, відмовити в задоволенні скарги.
Суд вважає, що під час підготовчого судового засідання стороною захисту, іншими учасниками кримінального провадження можуть бути подані скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, однак, суд може розглядати тільки ті скарги, рішення за результатом розгляду яких, мають значення для підготовки до судового розгляду.
На думку суду, викладені у скарзі доводи потребують аналізу законності процесуальних рішень слідчого, що має бути здійснено під час судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою цієї статті. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого, зокрема щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років (ч. 2 ст. 31 КПК України).
З врахування наведеного суд дійшов висновку, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України і не підлягає поверненню прокурору.
Кримінальне провадження підсудне Коломийському міськрайонному суду. Не існує підстав для закриття провадження на підставі пунктів 4-8 частини першої або частини другої ст.284 КПК України.
Кримінальне провадження слід розглядати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 33-1, 314, 315, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору, відмовити.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12025091180000545 від 11 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, на 27 листопада 2025 року об 14 год 30 хв у приміщенні Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області (пр-т Грушевського, 29, м. Коломия, Івано-Франківської області).
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачену, доручити Коломийському районному відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Івано-Франківській області (м. Коломия, вул. Шухевича, 78/4) скласти досудову доповідь щодо обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Судовий розгляд здійснювати за участі прокурора, представника потерпілої особи, захисника та обвинуваченої. Питання про виклик свідків вирішувати під час судового розгляду.
Скаргу захисника, подану в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України долучити до матеріалів кримінального провадження та надати оцінку висловленим доводам у ході судового розгляду.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя: ОСОБА_1