Справа № 346/3364/21
Провадження № 1-кп/346/433/25
17 листопада 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря с/з ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2021 року № 12021090180000100, про обвинувачення ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України,
На розгляді в суді перебуває вказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такий у нього закінчується, а всі ризики, визначені при застосуванні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час продовжують існувати і запобігти їм, шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів неможливо через невідповідність характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого даному запобіжному заходу. Зокрема, ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого чи експерта у цьому кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначив, що на розгляді в Косівському районному суді знаходиться обвинувальний акт про вчинення ОСОБА_5 аналогічного кримінально правопорушення.
Захисник та обвинувачений щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечили. Захисник вважає, що при обранні Верховним Судом запобіжного заходу вказано лише про наявність одного ризику, а саме ухилення від суду. При цьому, в клопотанні прокурор вказує на наявність і інших ризиків, які при цьому не підтверджує жодними доказами. На даний час суд розпочав дослідження доказів, допитав потерпілого та свідків обвинувачення, які прямо не вказали на винуватість ОСОБА_5 , також на винуватість ОСОБА_5 не свідчать наявні в матеріалах справи висновок судової трасологічної експертизи, а висновок генетичної експертизи є неналежним доказом, що в сукупності вказує на те, що на даний час ризики, які були підставою для продовження запобіжного заходу зменшились. Також вказує на можливість застосування до обвинуваченого домашнього арешту за місцем проживання, в АДРЕСА_1 , де він проживав до його арешту або інший запобіжний захід, не повязаний з триманням під вартою, в тому числі зменшити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника щодо заявленого прокурором клопотання.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому слід продовжити строк тримання під вартою, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
З огляду на зміст обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування (в яких вказуються ті процесуальні дії та рішення, які були вчинені і прийняті органом досудового розслідування та прокурором), а також перелік і джерела доказів, якими прокурор обґрунтовує обвинувачення, суд погоджується із тим, що прокурор доводить мінімально необхідний рівень обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.3 статті 185 КК України. Але під час з'ясування обставин та перевірки їх доказами, ця підозра підлягає доведенню прокурором конкретними доказами та у будь-який момент може бути спростована стороною захисту. І цю підозру суд не вважає і не розцінює, як доведену вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання від трьох до шести років позбавлення волі, раніше був неодноразово засуджений за злочини проти власності.
Судом встановлено, що вироком Коломийського міськрайонного суду від 06 жовтня 2023 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки два місяці.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 січня 2024 року вказаний вирок залишено без змін.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у кримінальному провадженні частково задоволено касаційну скаргу захисника, скасовано вказану ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції, та обрано ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу на думку суду був, зокрема, ризик переховування від суду з урахуванням ухваленого обвинувального вироку місцевим судом.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Підставою для продовження запобіжного заходу суд апеляційної інстанції вказав на наявність ризиків, визначених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 січня 2025 року частково задоволено апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , вирок Коломийського міськрайонного суду від 06 жовтня 2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції, та продовжено ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Так, обираючи обвинуваченому запобіжний захід Верховний Суд виходив з наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливе переховування від суду з урахуванням ухваленого обвинувального вироку місцевим судом. Суд вважає, що вказаний ризик не втратив своєї актуальності та продовжує існувати.
Суд звертає увагу, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 2 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності справжніх ознак того, що цього дійсно вимагає інтерес суспільства, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважає правило про забезпечення права на свободу, закріплене в статті 5 Конвенції.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 ,5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого чи експерта у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під обвинуваченого вартою, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосованого відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює та враховує:
- тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, дані, що характеризують його особу, відсутність даних щодо погіршення його стану здоров'я;
- продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду з огляду на тяжкість покарання. При цьому цей ризик не виключається з огляду на попередню поведінку обвинуваченого;
- а також обвинуваченому відомі експерти у даному кримінальному провадженні, а тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності може здійснювати на них тиск та погрози з метою дачі неправдивих показів, відмови від добровільно наданих показів.
Суд відмічає, що ризик це ймовірність настання небажаних наслідків, що може виникнути в результаті певних подій або дій. Він характеризується невизначеністю результату та обов'язковою наявністю негативних наслідків, незалежно від того, наскільки ймовірним є їх настання.
З огляду на це суд критично оцінює аргументи захисту, що відсутній ризик впливу на експертів оскільки вказані особи під час попереднього судового розгляду давали покази радше на користь захисту, а не обвинувачення, оскільки вони перед цим складом суду не допитувались і суду не відомий зміст показів, який буде ними даватись в майбутньому.
Також суд звертає увагу на неможливість запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, про який просить сторона захисту, оскільки таке в повній мірі не здатне забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Тому суд виходячи з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, суд погоджується з позицією захисту, що на даному етапі судового розгляду, який підходить до завершення (допитані свідки і потерпілі, досліджені письмові докази), має місце суттєве зменшення ризиків, про які вказує прокурор, а тому суд вважає за можливе зменшити суму застави до мінімального розміру, встановленого п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків у разі внесення застави та звільнення з-під варти.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 27, 139-143, 182, 183, 194, 331, 372, 395 КПК, суд
Продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, а саме до 15 січня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_5 , заставу - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача: ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_5 .
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , на строк до 15 січня 2026 року обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утриматися від спілкування зі свідками, експертами та потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Коломийського міськрайонного суду коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки такого документу уповноважена службова особа має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити письмово Коломийський міськрайонний суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя : ОСОБА_1