Справа № 346/4236/25
Провадження № 2/346/2392/25
17 листопада 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді - Третьякової І.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Костромін Н.Р.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Коломия, Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та матері до досягнення дитиною трирічного віку, -
19.08.2025р. адвокат Костромін Н.Р., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Коломийського міськрайонного суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини у твердій грошовій сумі 2000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку. Стягнення аліментів розпочати з дня пред'явлення позову. Стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в лютому 2024р. між сторонами був зареєстрований шлюб в якому у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . Відносини між чоловіком та дружиною погіршилися і вони припинили спільне проживання та ведення домашнього господарства. Дем'ян залишився проживати з матір'ю. Відповідач належної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, а позивачу самостійно важко утримувати сина та забезпечувати йому належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Такий рівень життя ОСОБА_1 не в змозі забезпечити одна, а тому батько дитини, який є молодим та працездатним і інших утриманців не має, повинен сплачувати аліменти на свого сина. Крім цього, представник позивача звертає увагу, що син сторін є особою з інвалідністю та потребує більших витрат на лікування та оздоровлення. В позовній заяві також зазначено, що ОСОБА_1 ніде не працює, оскільки доглядає малолітнього сина і через це позбавлена можливості працевлаштуватись та отримувати самостійний дохід, а відтак потребує утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення ОСОБА_5 трирічного віку.
Ухвалою суду від 28.08.2025р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше судове засідання з викликом сторін. Роз'яснено відповідачу його право на подачу відзиву.
24.09.2025р. ОСОБА_2 подав до суду відзив, в яких позовні вимоги визнав частково, а саме погодився сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 2000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Вимоги про стягнення з нього аліментів на утримання дружини не визнав. Свою позицію мотивував тим, що він не має у наявності грошових коштів, тобто його матеріальний стан не дозволяє йому сплачувати аліменти в заявлених позивачем розмірах. Також зазначив, що проживає разом з батьками, яким теж потрібна його матеріальна підтримка, оскільки його батько ОСОБА_6 страждає на хронічні захворювання і повинен постійно приймати медикаменти. Так як батько ніде не працює, відповідач змушений допомагати йому з придбанням ліків. Вказує, що позивачем не було надано доказів того, що він має достатній заробіток аби сплачувати аліменти в більшому розмірі аніж визначено ч.2 ст. 182 СК України, а тому вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають частковому задоволенню у визнаній ним сумі. Вимога про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років, на думку ОСОБА_2 , взагалі не підлягає задоволенню через відсутність у відповідача фінансової можливості сплачувати позивачці даний вид утримання.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі, але вже близько 2-х місяців вони разом не проживають, а на розгляді в суді перебуває справа про його розірвання. В 2024 році у неї та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_5 , який після припинення шлюбних відносин з чоловіком, залишився проживати з нею та перебуває на повному її утриманні. Дитина є особою з інвалідністю та потребує спеціального харчування та постійного лікування. Соціальні виплати на хлопчика у зв'язку із його інвалідністю та виплати пр. народження дитини, які отримує позивач, становлять 3794,00 грн. щомісячно. ОСОБА_2 участі в житті та матеріальному забезпеченні дитини та її, як дружини. не приймає, добровільно надавати грошові кошти своїй сім'ї не бажає. Вказані обставини спонукали ОСОБА_1 звернутися до суду з даним позовом.
Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити на підставах, викладених в позовній заяві. Зазначила, що сторони перебувають у шлюбі та мають спільного малолітнього сина, якого вони в рівній мірі зобов'язані утримувати. Відповідач є здоровою, працездатною особою, однак в добровільному порядку свій обов'язок щодо матеріального забезпечення своєї дитини та дружини не виконує. Вказала, що визначений законодавством мінімальний розмір аліментів на дитину, який ОСОБА_1 визнає та просить з нього стягнути (2000 грн.) не відповідає сучасним реаліям та не може задовільнити навіть базові потреби дитини з інвалідністю. Крім цього, вважає, що відповідачем не було надано доказів свого тяжкого матеріального стану, тим самим не було підтверджено реальну неможливість сплачувати аліменти на утримання сина та його матері в заявленому в позовних вимогах розмірі. Посилання ОСОБА_2 на перебування на його утриманні батька, ОСОБА_7 вважає безпідставними, оскільки батько відповідача не є особою з інвалідністю чи пенсіонером, тобто є працездатним, а отже ОСОБА_2 не має юридичного обов'язку його утримувати на теперішній час. Зауважила, що у відповідача є рідна сестра, яка також може надавати допомогу їхнім батькам. Позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, а тому потребує утримання від чоловіка. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу вказана, що відповідні докази їхнього понесення позивачем будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення аліментів на дитину визнав частково в сумі 2000,00 грн., в частині стягнення аліментів на дружину, позов не визнав. Зазначив, що був працевлаштований водієм в ТОВ «Стефайно» та отримував заробітну плату в розмірі 15000,00 грн. Однак, з вказаної роботи нещодавно звільнився і на теперішній час не працює, доходів не отримує, а тому не має змоги сплачувати аліменти в розмірах, які просить позивач. Щодо утримання сина вказав, що проживаючи з дружиною займався забезпеченням сім'ї, але останні два місяці вони разом не проживають і він грошових коштів ОСОБА_1 в цей період не надавав. Зазначив, що наразі йому 21 рік, він тяжкими захворюваннями не страждає, інвалідом не являється, має середню освіту та є працездатним, перебуває в пошуку нової роботи. Також повідомив, що його батько хворіє і він повинен матеріально йому допомагати. Просив позовні вимоги у визнаній ним частині задовольнити, а в решті - відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні також просив про часткове задоволення позовних вимог, оскільки стороною позивача не було доведено фінансову можливість ОСОБА_2 сплачувати аліменти на дитину та на дружину в розмірі 4000 та 2000 грн. відповідно. Не заперечував щодо присудження аліментів на утримання сину у визнаній відповідачем сумі.
Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
З актового запису про шлюб № 66, складеного 27.02.2024р. Коломийським відділом ДРАЦС у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що 27.02.2024р. був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно витягів з реєстру Підгайчиківської територіальної громади, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказані відомості узгоджуються з наданими в судовому засіданні поясненнями сторін, які підтвердили, що протягом останніх двох місяців разом не проживають, дитина проживає з матір'ю.
З консультативного висновку лікаря від 26.08.2025р. вбачається, що ОСОБА_4 хворіє від народження. В жовтні 2024р. оперований з приводу двобічної щілини верхньої губи. В липні 2025 оперований з приводу двобічної щілини м'якого та твердого піднебіння. Діагноз основний: Щілина твердого піднебіння, двобічна; двобічна щілина верхньої губи, ОСОБА_9 щілина м'якого та твердого піднебіння, стан після операційного лікування. Неопущення яєчка, двобічне, пахвинне. Рекомендації: огляд хірурга через 6 місяців, відновлення звичного харчування, спостереження дитячого отоларинголога, УЗД органів калитки у віці 1,5 роки, вирішення питання про оперативне лікування криптохронізму після повторного огляду з результатами обстеження.
До матеріалів справи позивачем також долучено квитанції про оплату наданих медичних послуг, придбання одягу для дитини, продуктів дитячого харчування, зокрема дитячих сумішей «Мілупа, Нутрілон» для годування на загальну суму 10455,03 грн.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 було призначено державну соціальну допомогу, як матері дитини з інвалідністю до досягнення її сином ОСОБА_4 , 2024р.н. вісімнадцятирічного віку, тобто з 22.07.2024р. по 29.05.2042р. в сумі 2934 грн.
З довідки про отримання допомоги № 620 від 16.10.2025р. та довідки відділу обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 2755/02.1 від 07.10.2025р. вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСНЗ Коломийської РДА та з січня 2025 по жовтень 2025р. отримувала державну соціальну допомогу в сумі 2934,20 грн та допомогу при народженні дитини в сумі 860 грн., що разом становить 3794,20 грн. щомісячно. Загальний дохід за 10 місяців становить 37942,00 грн.
З долучених до відзиву письмових доказів слідує, що батьком відповідача є ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
Відповідно до виписки №2290, ОСОБА_6 , 1973 р.н. діагностовано: гіпертонічну хворобу ІІ ст., КВР 3. Гіпертрофія ЛШ. ІХС. Дифузний кардіосклероз. Дегенеративні зміни клапанів серця. Перманентна ФП EXRA III CHA2DS2 VAS XCH П А ФК Ш (ст С.). Скарги на задишку, серцебиття, перебої в роботі серця, набряки н.кінцівок,. слабість. Вважає себе хворим близько 2 тижнів, відколи загострилися вище наведені скарги. Госпіталізований в кардіологічне відділення ЦРЛ. Лікування: ко-пренеса, діфорс, аспангін, едоксакорд, діорен, метонат, корвазан, еспіро, ромазіл амбріа.
Отже, судом було встановлено, що на теперішній час малолітній ОСОБА_4 , який є сином сторін, проживає разом з матір'ю. Між сторонами спору не досягнуто згоди щодо участі батька в утриманні дитини, що спонукало позивача звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки в добровільному порядку відповідач кошти сім'ї надавати не бажає.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Після фактичного припинення шлюбних відносин, спосіб виконання обов'язку батька утримувати свого сина за домовленістю між сторонами визначено не було, а відтак кошти на утримання дитини (аліменти) підлягають присудженню за рішенням суду.
У частині першій статті 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Вказана норма кореспондується з положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» в якій зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В частині 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України).
Частиною 1, 2 ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: для дітей віком до 6 років у розмірі 2563,00 грн.
Прожитковий мінімум це сума грошей, якої має вистачити для задоволення потреб першої необхідності. Зокрема для купівлі харчових продуктів, непродовольчих товарів та оплати низки послуг. У законі йдеться, що прожитковий мінімум має забезпечити нормальне функціонування людини, тобто збереження здоров'я, соціально-культурні потреби. В Україні величина прожиткового мінімуму встановлюється на законодавчому рівні в Державному бюджеті. Величина прожиткового мінімуму також визначається окремо для різних соціальних груп: діти до 6 років; діти від 6 до 18 років; працездатні особи; особи, які втратили працездатність та ін.
Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21, провадження № 61-15542св21.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів, суд, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та врахувавши стан здоров'я дитини, а саме наявність інвалідності та потребу в операційному втручанні і тривалому лікуванні, працездатність та стан здоров'я платника аліментів, який тяжкими хворобами не страждає та є фізично здоровою особою, матеріальне становище і відсутність у відповідача інших утриманців, виходячи з принципу розумності та захисту інтересів дитини, забезпечення умов, необхідних для її життєдіяльності та гармонійного розвитку, а також взявши до уваги прожитковий мінімум на дитину відповідного віку та часткове визнання позову з боку відповідача, прийшов до висновку, що заявлений ОСОБА_1 розмір аліментів на утримання сина є справедливим та обгрунтованим і може бути задоволений в повному обсязі, що відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 19.08.2025 року і до повноліття дитини.
З приводу доводів відповідача про відсутність в нього місця роботи та фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання дитини в заявленому розмірі, а також наявність утриманця, суд вважає необхідним зазначити, що вказуючи про перебування на своєму утриманні батька, ОСОБА_2 не надав належних доказів його непрацездатності та надання йому матеріальної допомоги. При цьому, суд враховує вік ОСОБА_6 , який народився в 1973р. та не досягнув пенсійного віку, а отже обставини його непрацездатності піддягали доведенню відповідачем.
В частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у свої постанові від 15.05.2018р. по справі № 234/6207/17 (№ 61-7802св18) роз'яснив, що батько не може бути звільнений від сплати аліментів на тій підставі, що він не працює і на його утриманні знаходиться непрацездатна мати. Вказані факти також не є достатньою підставою для зменшення присудженого нижчими судами розміру аліментів.
Відтак, відсутність офіційних доходів у батьків не позбавляють їх від обов'язку утримувати неповнолітню дитину. Законом не передбачено звільнення платника аліментів від зобов'язання щомісячної сплати аліментів на утримання дитини в разі втрати роботи чи перебуванні в статусі безробітного. Отже, нормами чинного законодавства визначено, що відсутність доходів не знімає з боржника обов'язки по сплаті аліментів.
До того ж, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, провадження № 61-46794св18.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Таким чином, батьки рівні не тільки в правах на дитину, але і в обов'язках щодо її забезпечення.
Щодо стягнення аліментів на утримання дружини, то в цій частині суд виходить з наступного.
Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною другою статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу (частині четверта статті 84 СК України).
Отже, особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - неможливості чоловіка надавати таке утримання.
Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19)).
Заперечуючи проти стягнення аліментів на утримання позивача, ОСОБА_2 посилався на тяжкий матеріальний стан та відсутність в нього можливості надавати утримання своїй дружині. Доказів, які б підтверджували його доходи, в тому числі і їхню відсутність, відповідач до суду не надав.
При цьому, суд бере до уваги пояснення ОСОБА_2 , в яких він вказував, що був працевлаштований та отримував заробітну плату в розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, як батько малолітнього ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з вимогами закону зобов'язаний утримувати також і свою дружину ОСОБА_1 , з якою проживає спільна дитина, до досягнення дитиною трирічного віку. Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_2 не має змоги утримувати свою дружину, матеріали справи не містять.
Відтак, взявши до уваги потреби дружини та фінансові можливості відповідача, а також врахувавши принципи справедливості та розумності, суд вважає, що з відповідача можливо стягнути аліменти на утримання позивачки до досягнення дитиною трьох років в твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 гривень, що ґрунтується на наявних у матеріалах доказах, а заперечення сторони відповідача таких висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з положень вищевказаної норми, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 79, 84, 85, 150, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд ,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі гривень), щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду - 19.08.2025р. і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі гривень), щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду - 19.08.2025р. і до досягнення малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на користь держави, на рахунок: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації: 22030106.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя: Третьякова І. В.