Справа № 203/3897/25
Провадження № 2/0203/1877/2025
14.11.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Єдаменко С.В.,
при секретарі - Пархоменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
10 червня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 17 серпня 2018 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії лімітом 200 000 грн. Процентна ставка 35,99 % річних. Обов'язковий мінімальний платіж 5% від загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Відповідачка погодилась на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладання зазначеного договору та приєднався до умов договору, погодилась з усіма умовами обраної програми, яка діяла на час його підписання. АТ «АЛЬФА-БАНК» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідачка всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на неї обов'язки перед банком не виконала, порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість у розмірі 31 019,50 грн. 20 вересня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та TOB «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідачки. Таким чином, TOB «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 17 серпня 2018 року, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 . Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 20 вересня 2021 року за відповідачкою наявна заборгованість на загальну суму 31 019,50 грн. Оскільки на вимоги позивача відповідачка заборгованість не погасила та від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути із відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 31 019,50 грн., а також стягнути судові витрати по справі. (а.с.1-3)
Після надходження з відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідачки-фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.31), ухвалою судді від 09 липня 2025 року було відкрито провадження у справі та на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. (а.с.32)
Позивач у судові засідання не з'явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він просить позовні вимоги задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує. (а.с.42)
Відповідачка в судові засідання не з'явилась, відзив на позов до суду не находив. Відповідачка повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи шляхом оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України у відповідності до ст.ст.128, 129 ЦПК України, а також шляхом направлення на її адресу судових повісток. (а.с.а.с.33, 34, 39, 40, 45, 46) Клопотань про розгляд справи за її відсутності відповідачка не надала, про причини неявки не повідомила. Конверти, направлені на адресу відповідачки, повернулись до суду із позначкою - «за закінченням терміну зберігання». (а.с.а.с.37, 41, 47)
З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що 17 серпня 2018 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії лімітом 200000 грн., процентна ставка 35,99 % річних, обов'язковий мінімальний платіж 5% від загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. (а.с.5)
Також, 17 серпня 2018 року відповідачкою було підписано паспорт споживчого кредиту, який містив, зокрема, умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. (а.с.5 на зв.)
Як слідує з виписки по картковому рахунку відповідачки за період з 17 серпня 2018 року по 20 вересня 2021 року, відповідачка отримала від кредитодавця обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором кредитні кошти в повному обсязі шляхом встановлення кредитного ліміту та користувався ними протягом зазначеного періоду. (а.с.15-21) Дана виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачкою кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачкою не спростована, що підтверджується і змістом п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Із матеріалів цивільної справи також встановлено, що позичальник, на відміну від кредитодавця, не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, внаслідок чого у неї перед АТ «Альфа-Банк» утворилась заборгованість, розмір якої станом на 20 вересня 2021 року нараховано кредитодавцем в загальному розмірі 31 019,50 грн. Викладене підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с.22)
20 вересня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК», як клієнтом, та позивачем, як фактором, укладено договір факторингу № 3, за умовами якого з урахуванням витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу позивач набув належних АТ «АЛЬФА-БАНК» прав вимоги за кредитним договором від 17 серпня 2018 року в розмірі наведеної абзацом вище кредитної заборгованості в загальній сумі 31 019,50 грн., яка не змінилась і дотепер. Наведені обставини підтверджуються копією договору факторингу, копією витягу з додатку до договору факторингу. (а.с.а.с.8-13, 14)
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про банки та банківську діяльність».
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст.6, 627, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст.ст.633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Нормою ст.1054 ЦК України визначено за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що банківський кредит будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ст.ст.202, 207, 626 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Нормою ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором від 17 серпня 2018 року з урахуванням на договір факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшли підтвердження факти укладення таких договорів із дотриманням вимог законодавства щодо порядку їх укладення, змісту та форми таких договорів, а також підтверджено факт набуття позивачем, як новим кредитором, прав вимоги первісного кредитора до відповідачки за вказаним кредитним договором, та підтверджено отримання відповідачкою кредиту за означеним кредитним договором у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, яким відповідачка користувалася, однак не повернула, що зумовило виникнення у відповідачки перед позивачем заборгованості в наведеному в позові розмірі та складі, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Правомірність висновків суду щодо отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, а відтак і наявність підстав для їх стягнення у випадку неповернення кредитору підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 вересня 2020 року по справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року по справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року по справі № 278/2177/15-ц.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачкою умов договору, суд вважає за можливе в судовому порядку стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 17 серпня 2018 року в розмірі 31 019 грн. 50 коп.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133, ч.ч.1, 3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 ст.134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
На понесення позивачем витрат на правову допомогу суду було надано: договір № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року, акт № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року, платіжну інструкцію № 4953 від 01 жовтня 2024 року про сплату 9 200 грн. за правничу допомогу. (а.с.а.с.23-24, 25, 26)
Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 9 200 грн. є завищеною. Крім цього, аналіз доказів і документів для подання позовної заяви не можна віднести до професійної правничої допомоги, оскільки доказами по даній справі є сам кредитний договір, договір факторингу, які були наявні у позивача, а також виписка з карткового рахунку відповідача, виконана за допомогою комп'ютерної програми.
Крім цього, суд зауважує, що кількість годин, витрачених на складання позовної заяви про стягнення заборгованості, є завищеною, оскільки позовна заява є типовою, не містить розрахунків, не деталізовано склад суми заборгованості, та не вимагає витрат тривалого часу на її підготовку.
Таким чином, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 028 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10-13, 76-81, 133, 134, 137, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279-287 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, заборгованість за кредитним договором від 17 серпня 2018 року в розмірі 31 019 грн. 50 коп., а також судовий збір у розмірі 3 028 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн., а разом: 37 547 (тридцять сім тисяч п'ятсот сорок сім) гривень 50 копійок.
Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В. Єдаменко