Справа № 202/8319/25
Провадження № 2/202/4646/2025
Іменем України
05 листопада 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Мачуського О.М.
за участю секретаря судового засідання - Карасьової Г.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку права спадкування за заповітом,-
28 серпня 2025 року до Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку права спадкування за заповітом.
В обґрунтування позову зазначено, що вона є онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , 1926 р.н., який за життя заповів позивачу усе належне йому майно. Позивач, після смерті її дідуся пропустила термін прийняття спадщини за заповітом. Спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина - ОСОБА_3 , 1931 р.н., яка спільно проживала разом зі спадкодавцем на час його смерті й не подавала заяв про відмову від спадщини. ОСОБА_3 не оформила своїх спадкових прав та не отримала свідоцтва про право на спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла та відповідно до складеного останньою заповіту, єдиним спадкоємцем усього належного їй. майна, зокрема, й будинку АДРЕСА_1 , є позивач ОСОБА_1 .
З метою оформлення спадкових прав після смерті бабусі, позивач звернулась до нотаріуса, який повідомив їй про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю інформації про спадкове нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також ненаданням позивачем письмових доказів - архівної довідки з реєстрових книг, ведення яких здійснювало Бюро технічної інвентаризації, через його розміщено на тимчасово окупованій території України.
Враховуючи наведене, позивач вимушена звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх законних прав та інтересів в якому просить визнати за ОСОБА_1 , право власності на нерухоме майно в порядку права спадкування за заповітом, а саме на житловий будинок АДРЕСА_2 , після смерті її дідуся ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та бабусі ОСОБА_3 , яка подерла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 01 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від10 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, натомість 05 листопада 2025 року за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Малярчик Е.Е. в судове засідання не з'явилась, натомість подала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі та зазначила, що Авдіївська МВА Покровського району Донецької області не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 грудня 2021 року у справі № 757/51137/21-ц, яке набрало законної сили.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
Отже, факт родиних зв'язків між позивачем та ОСОБА_3 , 1931 р.н., та ОСОБА_2 , 1926 р.н., є доведеним та відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не доказується при розгляді даної справи.
10 жовтня 2006 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 склав заповіт, посвідчений 10 жовтня 2006 року державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук'янець Л. В. та зареєстрований у реєстрі за № 4242, за яким ОСОБА_2 заповів - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 86 років помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 13 червня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції у Донецькій області.
Як зазначає позивач, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори, в. о. державного нотаріуса Другої Ясинуватської державної нотаріальної контори Єніною Л. М, від 25 вересня 1984 року та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 1999. Право власності на даний будинок зареєстровано ОСОБА_2 Донецьким бюро технічної інвентаризації, й 22.11.1984 року записано в реєстрову книгу за реєстровим номером 4336.
У технічній інвентаризаційній довідці №104 та в технічному паспорті будинку садибного типу з реєстраційним номер НОМЕР_2 , складених 30.07.2021 року ФОП ОСОБА_4 зазначено, що домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 21,2 кв.м., належить ОСОБА_2 .
У витязі з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документу ТІ01:3334-5889-4304-1704, статус документа: Діючий), № 228 від 30.07.2021 року, зазначено, що власником домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 21,2 кв.м., на підставі Договору купівлі-продажу № 1999 від 25.09.1984 року є ОСОБА_2 .
Позивач, будучи спадкоємцем за заповітом, не прийняла спадщину після смерті свого дідуся.
Водночас, на час смерті ОСОБА_2 його дружина й бабуся позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована й спільно проживала з померлим за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому будинку, виданою Центром надання адміністративних послуг Авдіївської міської ради від 31 січня 2022 року за № 07-31/379.
Заяв про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , 1926 р.н., ОСОБА_3 , 1931 р.н., не подавала, але й не але не оформила своїх спадкових прав, відповідно до вимог чинного законодавства.
12 грудня 2008 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склала заповіт, що посвідчений 12 грудня 2008 року приватним нотаріусом Донецької міської нотаріального округу Сидоренко Н.О. та зареєстрований в реєстрі за № 3602, відповідно до якого ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 усе майно, яке на день и смерті виявиться їй належним, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, в тому числі належну їй на праві власності частку будинку АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 84 роки померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 01 лютого 2016 року Виконкомом Очеретинської селищної ради Ясинуватьського району Донецької області.
Постановою відмову у вчиненні нотаріальної дії № 48/02-31 від 03 вересня 2024 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лук'янець Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 17.07.2024 року за реєстраційним номером 62044787, відмовила вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з відсутністю в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за спадкодавцем права власності на спадкове майно. Також вказано, що заявником не надано відомості, що містяться на паперовому носії інформації - будь-яка архівна довідка з реєстрових книг, ведення яких здійснювало Державне комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, пізніше - Державне комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації - Ясинуватської міської ради, оскільки БТІ розміщено на тимчасово окупованій території України. Також позивачу роз'яснено процедуру звернення до суду.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до п. 1.4. наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.98 «Про затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб» (далі - Наказ),чинний на момент реєстрації права власності, державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т.п.).
Пунктами 1.5., 1.6. Наказу передбачено, що державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації; державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.
Розділом 2 Наказу передбачено, що реєстрація права власності провадиться на підставі правовстановлювальних документів за заявою; відповідальний працівник БТІ на підставі цих документів робить запис у реєстровій книзі; на оригіналі та копії правовстановлюваного документа робиться реєстраційний напис з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об'єкта нерухомого майна з підписом особи, відповідальної за реєстрацію.
Проаналізувавши надані суду документи, можливо дійти висновку, що померлому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності якого на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори, в. о. державного нотаріуса Другої Ясинуватської державної нотаріальної контори Єніною Л. М,.25 вересня 1984 року,зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 1999, зареєстровано 22.11.1984 року БТІ м. Донецька і записано у реєстрову книгу за реєстровим номером 4336.
Відповідно до п.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Як встановлено в ході судового розгляду, архівні справи на паперових носіях щодо об'єктів нерухомого майна та проведену до 01.01.2013 року державну реєстрацію на нерухоме майно, розташоване в м. Авдіївка, до 2014 року зберігалися в БТІ м. Ясинувата Донецької області.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, зі змінами, вся територію Донецького району, у тому числі м.Ясинувата з 07.04.2014 року відноситься до територій України, які тимчасово окуповані Російською Федерацією.
Відомості про перевезення реєстраційних справ та інших архівних документів вищезазначених БТІ відсутні.
Наведене вказує на неможливість отримання документів щодо реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна м. Авдіївка Донецької області, проведені БТІ до 01.01.2013 року, зокрема, й на спірну квартиру.
З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
Згідно вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини ( ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1273 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз'яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Як встановлено судом, спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заповітом була його онука ОСОБА_1 , яка у встановлений законом строк, не прийняла спадщину.
При цьому, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент його смерті, була зареєстрована та постійно спільно проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ,не відмовилась від спадщини.
Отже, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.ч. 1,3 ст. 1296 ЦК України).
Однак, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , за життя не отримувала свідоцтва про право на спадщину - житловий будинок АДРЕСА_1 , й не здійснила реєстрацію права власності на дане майно.
Спадщина, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , (спірний житловий будинок) не перейшла до держави, не визнана відумерлою, право власності спадкодавця не припинено. При цьому, єдиний її спадкоємець за заповітом є онука - ОСОБА_1 .
Водночас, у позивача відсутні умови для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця через відсутність реєстрації спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та неможливість отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01 січня 2013 року на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.
За змістом ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, зокрема, включає в себе право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо оцінки доказів, встановлення обставин, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії" ; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, що фактично є визнанням відповідачем позову. Як встановлено судом таке визнання позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
На даний час продовжує існувати, зазначена державним реєстратором та державним нотаріусом, причина відмови позивачу в реєстрації права власності на нерухоме майно та видачі свідоцтва про право на спадщину нерухомого майна, а саме відсутність реєстрації спірного майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також неможливість витребування реєстраційних документів у відповідного бюро технічної інвентаризації, яке здійснювало реєстрацію права власності, що пов'язано з перебуванням на тимчасово окупованій території України.
Враховуючи наведене, ефективним способом захисту порушених прав позивача ОСОБА_1 є визнання за нею, в порядку спадкування після смерті бабусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку права спадкування за заповітом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 102, 200, 206, 209, 210, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку права спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування після смерті дідуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бабусі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/1 частку житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 21,2 кв.м..
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Мачуський