справа № 209/9054/24
провадження № 2/208/2493/25
14 листопада 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судових засідань - Грищенко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам'янського в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 02.06.2020 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір - анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 96412368000, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 14 400 гривень на строк до 05.06.2022 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Позичальник своїх зобов'язань з повернення коштів не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 22 061,70 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 13 920,63 гривень; сума заборгованості за відсотками - 8 141,07 гривень.
25.01.2023 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» (далі - ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС») укладено договір факторингу № 237, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» передав (відступив) ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ВЕРРА ФІНАНС» прийняв належні АТ «Укрсиббанк» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі ОСОБА_1 - в сумі 22 061,70 грн.
Відповідач свої зобов'язання з повернення суми кредиту та відсотків за користування ним не виконала, тому Позивач просить стягнути суму заборгованості з Позичальника в судовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2024 року головуючою суддею визначено суддю Решетник Т.О..
Ухвалою від 28.11.2024 року позовна заява залишена без руху, надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дня отримання ухвали суду.
05.12.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 15.01.2025 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та на підставі пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України передав цивільну справ на розгляд до Заводського районного суду міста Кам'янського.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 року головуючою суддею визначено суддю Величко О.В.
Ухвалою від 10.03.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 1048/0/15-25 від 20.05.2025 року суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування таких місцевих загальних судів у Дніпропетровській області: Заводський районний суд міста Дніпродзержинська на Заводський районний суд міста Кам'янського.
Розпорядженням керівника апарату від 09.06.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..
Ухвалою від 14.07.2025 року позовна заява прийнята до провадження, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала суду разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання Відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 10.10.2025 року було вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 10.10.2025 року за клопотанням представника позивача у Акціонерного товариства «Укрсиббанк» витребувано докази, а саме виписку про рух коштів по рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 за Договором.
29.10.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надішла заява про розподіл судових витрат.
30.10.2025 року на адресу суду надійшли витребувані матеріали.
В судове засідання, призначене на 05.11.2025, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась, будь-яких заяв чи клопотань від неї на адресу суду не надходило.
Ухвалою від 05.11.2025 постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений Договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96412368000 від 02.06.2020.
Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач отримала на споживчі цілі кредит у вигляді встановленого ліміту кредитування у розмірі 14 400,00 грн, зі строком його дії до 05.06.2022 року.
Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки становить 55 % річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями - 55 % річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду становить 0,00001 %; пільговий період для погашення заборгованості встановлений 56 днів.
Клієнт зобов'язався повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим Договором - анкетою та Правилами (п. 1.2 Договору).
АТ «Укрсиббанк» свої зобов'язання за Договором виконало у повному обсязі, надавши можливість відповідачеві розпоряджатись грошовими коштами, що підтверджується випискою по рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 за період з 02.06.2020 по 24.01.2023.
25.01.2023 року між «Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» укладено договір факторингу № 237, відповідно до п. 2.1 Розділу 2 якого Клієнт відступає Фактору, а Фактор зобов'язується прийняти Права Вимогита і в їх оплату, зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.
Права вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості Боржників перед Клієнтом, що передбачені умовами Первинних договорів, та визначені в Реєстрі Боржників, що підписується Сторонами в паперовому вигляді (п. 2.2 Розділу 2 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Розділу 4 «Права Вимоги та повідомлення» Договору право власності на Права Вимоги вважається таким, що перейшло від Клієнта Фактору, та право вимагати від Боржників виконання всіх зобов'язань в межах відступлення Прав Вимог у Фактора виникає з моменту підписання Акту приймання - передачі Права Вимоги (Додаток 2 до цього Договору), але не раніше сплати Фактором суми фінансування у порядку, визначеному Договором.
Після підписання Акту приймання - передачі Права Вимоги Клієнт втрачає права на будь-які платежі Боржникові в оплату їх Заборгованостей за Первинними Договорами, за якими Право Вимоги перейшло до Фактор.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 25.01.2023 року до Договору факторингу № 237 від 25.01.2023 року ТОВ «Верра Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на стягнення заборгованості за договором № 96412368000 від 02.06.2020 року в сумі 22 061,70 грн., із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 13 920,63 гривень, сума заборгованості за відсотками - 8 141,07 гривень.
За відступлення права Вимоги Фактор сплатив Клієнту суму у розмірі 4 937 295,85 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 67 від 25.01.2023 року.
Відповідно до п. 2 Акта приймання - передачі Права Вимоги від 25.01.2023 року Клієнт передає (відступає) Фактору Права Вимоги, а Фактор приймає Права Вимоги в обсязі та на умовах, визначених Договором та Реєстром Боржників від 25.01.2023 року до Договору факторингу № 237 від 25.01.2023 року.
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 27.09.2024 року заборгованість відповідача становить 22 061,7 грн, з яких: 13 920,63 грн - заборгованість за основним боргом; 8 141,07 грн - заборгованість за відсотками.
Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів часткового чи повного виконання відповідачем зобов'язань за договором.
Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п'ятої ЦК України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року та Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року (в частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.
Факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.
При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір вважається неукладеним.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).
Так, позовні вимоги пред'явлені ТОВ «Верра Фінанс», яке набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на підставі договору факторингу.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язання може бути замінений іншою собою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
На підтвердження позовних вимог позивач ТОВ «Верра Фінанс» надав суду належним чином завірені копії наступних документів: Договір факторингу № 237 від 25.01.2023 року, укладений між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Верра Фінанс», Акт приймання-передачі Права Вимоги від 25.01.2023 року до Договору факторингу № 237 від 25.01.2023 року, Витяг з реєстру боржників від 25.01.2023 року за Договором факторингу № 237 від 25.01.2023 року, платіжну інструкцію № 67 від 25.01.2023 року про сплату ціни продажу за відступлення права вимоги, що підтверджують факт переходу до Позивача права грошової вимоги до Відповідача.
Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, перевіривши заявлені до стягнення суми заборгованості за кредитом та відсотками умовам договору, суд дійшов до висновку, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведений факт укладення кредитного договору та надання грошових коштів Відповідачу, невиконання відповідачем прийнятих на себе відповідно до положень умов указаного Договору зобов'язань перед позивачем, як правонаступником Первісного кредитора, внаслідок чого, наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам у заявленому розмірі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина третя статті 133 ЦПК України).
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 3 028 гривень та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 028 гривень.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами статті 141 ЦПК України.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частина друга статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (частина четверта статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, окрім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин першої, другої статті 136 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.07.2024 року у справі № 922/1998/22, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст.ст. 124, 129 ГПК України, ст.ст. 134, 141 ЦПК України кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Так, у позовній заяві позивач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ «Верра Фінанс» понесло у зв'язку із розглядом справи, а саме сплата судового збору у сумі 3 028 гривень, витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката у попередньому розрахунку відсутні.
Заява про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу адвоката, не містить зазначення причин відсутності таких витрат у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, поданому із позовною заявою, а також не містить доказів фактичного понесення таких або їх можливості понесення у майбутньому. Крім того, така заява не була надіслана на адресу Відповідача, що унеможливлює надання останньою своїх заперечення щодо стягнення та розміру таких витрат.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 гривень; судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10 028 гривень не були зазначені у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, не були надіслані на адресу відповідача, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому у їх стягненні слід відмовити.
Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512 - 519, 610, 1046 - 1049, 1077 - 1079 Цивільного кодексу України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс»» суму заборгованості за договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96412368000 від 02.06.2020 року у сумі 22 061,7 гривень (двадцять дві тисячі шістдесят одна грн. 70 коп.), з яких 13 920,63 гривень - заборгованість за основним боргом, 8 141,07 гривень - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» судовий збір у сумі 3 028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).
У задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс» витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката у сумі 10 028 гривень - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом міста Кам'янського за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/
Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Верра Фінанс», адреса місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Гімназична, буд. 11; код ЄДРПОУ 42633165;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя І.А. Подкопаєва