13 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/736/25
Провадження № 11-кп/820/669/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого-
адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань розслідувань 16 грудня 2024 року № 12024242060000520, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2025 року, -
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобідка-Мушкатівська, Борщівського району Тернопільської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, студента 2 СТН курсу інженерно-технічного факультету «Подільського державного університету», не одруженого, офіційно не працюючого, не судимого:
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700грн.
Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 16290 грн. та на відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн.
В решті позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено.
За вироком суду, ОСОБА_7 близько 00.05 год. 16 грудня 2024 року, перебуваючи поблизу розважального закладу «Face club» по вул. Івана Мазепи, 36А в м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із потерпілим ОСОБА_9 , прийняв рішення про спричинення останньому тілесних ушкоджень, реалізуючи свій протиправний умисел з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому кулаком правої руки умисно почергово наніс два удари в область ротової зони та підборіддя зліва потерпілого, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синяка та рани в області перехідної кайми та слизової оболонки верхньої губи зліва, рани в області підборіддя зліва, травматичного видалення 1-го зуба на верхній щелепі зліва, зламу коронки 2-го зуба на верхній щелепі зліва її ріжучої частини, крововиливу десни на рівні 1,2-х зубів на верхній щелепі зліва, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачене ч.2 ст. 125 КК України, яке виразилось в спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 , просить вирок суду у зв'язку з невідповідністю призначення покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості змінити. Призначити ОСОБА_7 більш суворе покарання у виді обмеження волі строком на один рік.
Стверджує, що судом в достатній мірі не враховано особу обвинуваченого, наслідки спричинені кримінальним правопорушенням, те, що збитки завдані кримінальним правопорушенням в повному обсязі не відшкодовані.
На думку потерпілого, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, в тому числі стосовно вчинення відносно нього хуліганських дій обвинуваченим, призвело до неправильного вирішення цивільного позову в частині відшкодування ОСОБА_7 витрат на протезування зубів в сумі 17 000 грн та стягнення моральної шкоди у розмірі 95000 грн.
У запереченнях на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_10 заперечує проти задоволення апеляційних вимог. Вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 , на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені в ній доводи, обвинуваченого та його захисника, які вважають, що законні підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні, прокурора, який ставить питання про часткове задоволення апеляційних вимог, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині обґрунтування позовних вимог, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення частково, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, досудове розслідування, з'ясування обставин у провадженні та перевірка їх доказами проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою безумовне скасування судового рішення, у провадженні не допущено, а висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам провадження та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Зокрема, в процесі судового та апеляційних розглядів ОСОБА_7 не заперечував та ствердив обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому у нічну пору 16 грудня 2024 року поблизу розважального закладу «Face club».
Показами потерпілого ОСОБА_9 , який прямо вказав на обвинуваченого ОСОБА_7 , як на особу, яка близько опівночі 16 грудня 2024 року поблизу розважального закладу «Face club», внаслідок нанесення ударів в обличчя спричинив тілесні ушкодження та вибив два зуби.
Обставини умисного спричинення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , їх вид та механізм спричинення, в час та при обставинах, які зазначені у вироку, повністю ствердили допитані судом свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які були безпосередніми очевидцями скоєного ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Крім того, факт вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення об'єктивно стверджується даними висновків судово-медичного експерта № 477 від 20.12.2024 року та № 30 від 16.01.2025 року з яких вбачається, що у потерпілого ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синяка та рани в області перехідної кайми та слизової оболонки верхньої губи зліва, рани в області підборіддя зліва, травматичного видалення 1-го зуба на верхній щелепі зліва, зламу коронки 2-го зуба на верхній щелепі зліва її ріжучої частини, крововиливу десни на рівні 1,2-х зубів на верхній щелепі зліва, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Дані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок дії тупих твердих предметів, не менше 2-х ударів, можливо, кулаком з прикладанням значної сили за умов та термін, які вказані у постанові про призначення судово-медичної експертизи та потерпілим (а.п.173-174; 195-197, т.1)
Із змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 13 січня 2025 року, за участю потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що останній, із застосуванням відеозйомки, що виключало вчинення на нього будь-якого тиску та примусу, в деталях вказав спосіб та механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 (а.п.192-194 т.1).
Даними довідки № 3487 від 16.12.2024 року Кам?янець-Подільського травматологічного пункту, згідно якої у ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забійних ран верхньої губи та підборіддя, зламу 2-х передніх зубів (а.п.172 т.1)
Змістом протоколу огляду відеозаписів з боді-камер поліцейських стверджується, що потерпілий ОСОБА_9 прямо вказує на обвинуваченого, як на особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження, а також зафіксовано наявність на руках ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, що у сукупності з іншими дослідженими місцевим судом доказами вказує на ОСОБА_7 , як на особу, яка спричинила тілесні ушкодження потерпілому (а.п. 187-190 т.1).
Протоколом огляду записів з камер відеоспостереження розважального закладу «Face club» по вул. Івана Мазепи, 36А в м. Кам'янець-Подільський за 16 грудня 2024 року, де зафіксовано обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 (а.п. 176-183 т.1).
Проаналізувавши висновки судово-медичних експертиз, в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження спричинені внаслідок нанесення ударів обвинуваченим, оскільки це повністю узгоджується з належними, об'єктивними, вищенаведеними, дослідженими судом доказами.
Кількість та вартість спричинених збитків стверджується, жодним чином не спростованими стороною захисту, даними кошторису наданих і запланованих стоматологічних послуг ТзОВ «Атланта», які стороною захисту не оспорювалися (а.п. 112, т. 1 ).
Сукупність всіх вказаних обставин вчинення правопорушення, спосіб, кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, поведінка обвинуваченого і потерпілого, що передувала події, вказують про цілеспрямовані, обдумані та умисні дії обвинуваченого, спрямовані на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації ні потерпілим, ні його представником не надано.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , які покладені судом в основу обвинувального вироку, були отримані з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
У кримінальному провадженні встановлено достатньо належних, об'єктивних та допустимих доказів, які дали можливість суду встановити істину, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень в провадженні не встановлено, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Органами досудового розслідування та прокурором, з якими погодився суд дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України.
Оголошена ОСОБА_7 підозра, кваліфікація його дій, з якою погоджується колегія суддів, містить виклад фактичних обставин, в тому числі часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення, наскільки вони відомі слідчому.
Тому твердження потерпілого, що органами досудового розслідування та прокурором в повному обсязі не виконані вимоги ст. 91 КПК України не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 337 КПК України суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення і не має права самостійно виходити за межі обвинувачення чи змінювати правову кваліфікацію діяння в сторону погіршення становища обвинуваченого.
Органами досудового розслідування та прокурором дії ОСОБА_7 по обставинах спричинення потерпілому тілесних ушкоджень кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, а не ст. 296 КК України.
В процесі судового розгляду прокурор підтримував висунуте
ОСОБА_7 обвинувачення по обставинах спричинення потерпілому тілесних ушкоджень саме за ч. 2 ст. 125 КК України.
З огляду на вищевикладене, місцевий суд, був позбавлений можливості кваліфікувати дії обвинуваченого по вказаних обставинах за ст. 296 КК України, а тому доводи потерпілого щодо наявності у діях обвинуваченого ознак хуліганства не можуть бути враховані судом, оскільки вказані обставини не інкримінувалися прокурором і не були предметом доказування у вказаному провадженні та не підлягають правовій оцінці поза межами висунутого обвинувачення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині призначеного покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання і врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують покарання в силу ст. ст. 66 КК України.
Зокрема, судом при призначенні ОСОБА_7 покарання взято до уваги особу винного, який в скоєному щиро розкаявся, раніше не судимий, за місцем проживання та навчання характеризується виключно позитивно, на обліку лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Суд також обґрунтовано визнав пом'якшуючими покарання обставинами те, що обвинувачений ОСОБА_7 щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
З огляду на вказані обставини, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що покарання призначене судом першої інстанції відповідає вимогам ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України.
А тому, колегія суддів не може погодитись з твердженнями потерпілого про призначення явно не справедливого покарання, внаслідок його м'якості. При цьому, судом були враховані ті обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі.
Посилання потерпілого на те, що оскільки на його думку, ОСОБА_7 , скоїв по відношенню до нього більш тяжке кримінальне правопорушення у вигляді вчинення хуліганських дій, є підставою для призначення більш суворого покарання, колегія суддів вважає безпідставними.
Оскільки вищезазначені обставини вже були оцінені судом під час кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 125 КК України, і повторне використання тих самих фактів для призначення більш тяжкого покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для висновку про більшу суспільну небезпечність особи обвинуваченого чи для призначення більш суворого покарання з наведених потерпілим мотивів.
Доводи апеляційної скарги потерпілого про те, що суд першої інстанції не врахував позицію потерпілого щодо необхідності призначення більш суворого покарання, підлягають відхиленню.
Колегія суддів зауважує, що думка потерпілого може враховуватись судом при вирішенні питання про призначення покарання, однак вона не є вирішальною для визначення виду та строку покарання, оскільки покарання призначається виключно судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України. Так суд першої інстанції мотивовано дійшов висновку про достатність призначеного покарання у виді штрафу з огляду на ступінь вини, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даних про особу обвинуваченого.
При цьому суд першої інстанції правомірно врахував, що вчинене кримінальне правопорушення відноситься до категорії кримінальних проступків, обвинувачений раніше не судимий, щиро розкаявся, позитивно характеризується, а тому виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Отже, підстав для висновку про м'якість призначеного покарання або порушення вимог кримінального закону при його визначенні колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги потерпілого в цій частині є необґрунтованими.
За таких обставин колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_7 , при даних конкретних обставинах провадження та особі обвинуваченого, в межах санкції інкримінованого йому кримінального правопорушення, є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, тобто ґрунтується на вимогах закону.
Перевіривши доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_9 в частині задоволення цивільного позову про стягнення витрат в сумі 17 000 грн на виготовлення постійних імплантів зубів, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, виходячи з такого.
Відповідно до ст. ст. 128, 1166, 1195 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди, яка відшкодовується особою, яка її завдала.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілому ОСОБА_9 .
Висновками експертів № 477 від 20.12.2024 та № 30 від 16.01.2025 року підтверджується, що саме внаслідок нанесеного обвинуваченим тілесного ушкодження (удару по обличчю) потерпілому було, зокрема спричинено травматичне видалення 1-го зуба на верхній щелепі зліва, зламу коронки 2-го зуба на верхній щелепі зліва її ріжучої частини .
Таким чином встановлено, що саме внаслідок нанесеного обвинуваченим тілесного ушкодження (удару по обличчю) потерпілий потребує стоматологічного лікування через порушення цілісності зубного ряду.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілим на підтвердження завданої матеріальної шкоди до суду подано кошторис ТзОВ «Атланта» з якого вбачається, що ОСОБА_9 внаслідок неправомірних дій обвинуваченого потребує протезування, що є медично-необхідним, як завершальний етап лікування та розрахунок уже наданих стоматологічних витрат і запланованих послуг у виді виготовлення постійних імплантів.
Крім того із довідки, наданої ТзОВ «Атланта», вбачається, що потерпілий проходив лікування у стоматологічній клініці, де йому проведено частину стоматологічних послуг у зв'язку із травматичною втратою двох зубів, що є проміжними етапами комплексного лікування, спрямованого на подальше протезування та відновлення попереднього стану зубного ряду потерпілого після отриманих тілесних ушкоджень.
Аналіз наведених обставин свідчить про необхідність проведення зазначених стоматологічних робіт, що стверджується медичними документами, які стороною захисту жодним чином не спростовані.
Вони є логічним продовженням уже розпочатого лікування потерпілого, мають на меті повне відновлення функцій зубного ряду і усунення наслідків завданих кримінальним правопорушенням, тобто є наслідком протиправних дій обвинуваченого і перебувають в прямому причинному зв'язку з протиправними діями ОСОБА_7 .
Таким чином, витрати на протезування зубів потерпілого, мають реальний, передбачуваний, документально підтверджений характер та безпосередньо пов'язані з отриманими ушкодженнями здоров'я ОСОБА_9 , що підтверджує їх причинно-наслідковий зв'язок із кримінальним правопорушенням. У зв'язку з цим колегія суддів вважає їх такими, що підлягають відшкодуванню в порядку ст. 1166 ЦК України, а цивільний позов у цій частині - обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог потерпілого про відшкодування понесених витрат на психотерапію в сумі 12 000 грн, колегія суддів зазначає, що вони є необгрунтовними.
Згідно ст. 128 КПК України матеріальній шкоді підлягають лише ті витрати, які є необхідними та безпосередньо пов'язані з лікуванням наслідків кримінального правопорушення.
У даному випадку, колегія суддів вважає, не доведеним, що проходження психотерапії було медично-обгрунтованим або призначеним лікарем, як необхідна складова лікування наслідків отриманих тілесних ушкоджень.
Наданий потерпілим експертний висновок не містить належного обґрунтування причинного зв'язку між виявленими психоемоційними проявами та завданими обвинуваченим тілесними ушкодженнями. Крім того, посилання експерта на наявність «психотравмуючої події» ґрунтується лише на поясненнях самого потерпілого, без підтвердження об'єктивними медичними даними та матеріалами кримінального провадження, що не дає підстав вважати встановленим причинний зв'язок між отриманими тілесними ушкодженнями та необхідністю проходження психотерапевтичного лікування.
Так, зокрема матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів та медичних висновків, які б свідчили, що після отриманих тілесних ушкоджень у потерпілого виникли тривалі психічні порушення чи розлади, що потребували спеціальної терапії та які б підтверджували, що необхідність проходження такого психотерапевтичного лікування перебуває у прямому причинному зв'язку із завданими обвинуваченим тілесними ушкодженнями.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зазначених вимог, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними.
На думку колегії суддів, рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
З урахуванням фактичних обставин кримінального проступку та матеріалів провадження, вбачається причинний зв'язок між заподіяною потерпілому моральною шкодою та протиправними діями обвинуваченого.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність факту завдання потерпілому моральної шкоди.
У задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_14 про допит свідків, заявлений для підтвердження розміру моральної шкоди, колегія суддів відмовляє
Оскільки, визначення розміру моральної шкоди здійснюється на підставі поданих стороною письмових доказів, пояснень потерпілого та інших матеріалів кримінального провадження. Допит свідків з цього приводу не є допустимим доказом стосовно даних правовідносин, оскільки спричинення моральної шкоди носить суб'єктивний характер і не може встановлюватися показами свідків.
При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_9 , суд першої інстанції достатньо врахував характер, тривалість та глибину заподіяних йому моральних страждань, оскільки в момент отримання тілесного ушкодження він переніс значний фізичний біль, сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження людської гідності, оскільки його побиття відбулося в громадському місці, тривоги, страху за своє здоров'я, негативного переживання, важкістю виконання повсякденних обов'язків, тимчасовою відірваністю від активного соціального життя, емоційною напругою, побоюванням щодо майбутнього стану свого здоров'я.
Наведені обставини дають підстави стверджувати те, що загальний розмір відшкодування у сумі 20000 грн. відповідає ступеню моральних страждань потерпілого та незручностей, викликаних вимушеними змінами його укладу та способу життя. Вказана загальна компенсація моральної шкоди, відповідає ступеню моральних страждань потерпілого і на думку колегії суддів буде достатньою сатисфакцію в даному випадку.
Відсутність об'єктивних даних, що підтверджують більш значні моральні страждання, виключає підстави для збільшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди з добровільно сплаченою сумою сумарно в розмірі 20 000 грн. було визначено з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, фізичних та моральних страждань потерпілого, конкретних обставин кримінального провадження, наслідків вчиненого кримінального правопорушення, є достатньою сатисфакцією в даному випадку і вважати його заниженим законні підстави відсутні.
Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України належать витрати на правову допомогу.
Суд першої інстанції, у межах розгляду цивільного позову залишив поза увагою питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, не надавши з цього питання жодної оцінки, чим порушив вимоги ст. 126, 129 КПК України.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що між потерпілим та адвокатом ОСОБА_15 було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого розмір гонорару адвоката становить 20 000 грн.
Розмір понесених потерпілим витрат на правову допомогу стороною захисту не спростований.
З огляду на те, що заявлені витрати є підтвердженими, обґрунтованими та співмірними зі складністю кримінального провадження, колегія суддів, вважає за необхідне усунути допущене судом першої інстанції порушення та задовольнити вимогу потерпілого про їх відшкодування, стягнувши на користь потерпілого ОСОБА_9 заявлену суму 20 000 грн. витрат на правову допомогу.
Інші доводи апеляційних скарг не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції та впливали на законність судового рішення.
З огляду на те, що збільшення розміру матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, вирок суду першої інстанції в силу вимог ст. 408 КПК України підлягає зміні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково
Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 19 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 , в частині вирішення цивільного позову змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 відшкодування завданої матеріальної шкоди в сумі 33 290 (тридцять три тисячі двісті дев'яносто) грн., на відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. та 20 000 (двадцять тисяч) грн. витрат на правову допомогу, всього 68 290 ( шістдесят вісім тисяч двісті дев'яносто) грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3