12 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 689/462/25
Провадження № 22-ц/820/2244/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Демчук В. М.,
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2025 року (суддя Соловйов А. В., повне судове рішення складено 08 вересня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району, про позбавлення батьківських прав.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У березні 2025 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що від спільного проживання у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 мають доньок ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . В грудні 2023 року відповідачка залишила сім'ю, її точне місце перебування невідоме. Мати ухиляється від виконання обов'язків щодо утримання та виховання дітей, не цікавиться їхнім життям, не піклується про здоров'я, фізичний і духовний розвиток.
Тому позивач просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньок ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2025 року в позові відмовлено.
ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд безпідставно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав та згоду самої матері на позбавлення її батьківських прав, що є свідченням свідомого нехтування батьківськими обов'язками.
У засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримав.
Інші учасники судового процесу не з'явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що сторони з 05 вересня 2013 року по 06 серпня 2025 року перебували в зареєстрованому шлюбі і від спільного проживання мають дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки Ярмолинецької селищної ради № 581 від 17 березня 2025 року діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають без реєстрації разом з батьком ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .
За змістом акту обстеження умов проживання від 20 березня 2025 року при проведенні обстеження умов проживання дітей за адресою АДРЕСА_1 установлено, що житло розміщене на 1 поверсі одноповерхового будинку та складається з двох кімнат. У будинку зроблено ремонт, є вся необхідна побутова техніка, діти забезпечені спальними місцями, одягом, взуттям.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 17 лютого 2025 року солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 07 лютого 2025 року по теперішній час.
Відповідно до листа відділення поліції № 3 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області від 19 січня 2024 року встановити місце проживання ОСОБА_3 не виявилось можливим.
Згідно з довідкою Ярмолинецького закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів від 13 березня 2025 року № 731 батько ОСОБА_2 до проходження служби (з 07 лютого 2025 року) брав активну участь у шкільному житті своєї доньки ОСОБА_4 , мати ОСОБА_3 із вчителями не спілкується, з родиною не проживає.
У заяві від 15 травня 2025 року ОСОБА_3 повідомила суд про визнання нею позову про позбавлення батьківських прав.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради № 27 від 16 червня 2025 року, визнано доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Відповідачка належним чином не виконує обов'язки щодо виховання та утримання дітей.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків. Позбавлення відповідачки батьківських прав не відповідає інтересам дітей.
Висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За змістом частини 1 статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини 1 статті 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 150 СК України встановлено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Позбавлення батьківських прав тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки, змінити її в кращу сторону не бажає, нехтуючи при цьому найкращими інтересами дитини, внаслідок чого її фізичний, психічний і моральний розвиток піддаються небезпеці.
За встановлених у справі обставин - за відсутності відповідачки, належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження свідомого нехтування ОСОБА_3 своїми обов'язками, такої поведінки матері, що свідчить про негативний вплив на дітей суд обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в позові.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок органу опіки і піклування має рекомендаційний характер, є недостатньо обґрунтованим та не містить посилань на виключні обставини, які могли б бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідачки.
При вирішенні спору суд відповідно до вимог частини 6 статті 19 СК України не погодився з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньок ОСОБА_4 ОСОБА_5 .
Апеляційний суд з висновком суду першої інстанції погоджується. Позбавлення матері батьківських прав не змінить життя дітей на краще.
Проживання матері окремо від дітей не свідчить про навмисне невиконання нею своїх батьківських обов'язків.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанцій про те, що заява відповідачки від 15 травня 2025 року про визнання позову про позбавлення батьківських прав не може слугувати підставою для задоволення позову за відсутності підстав для його задоволення.
У частинах 1, 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до частин 2 і 3 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
У справі про позбавлення батьківських прав визнання позову суперечить закону, а саме частині 3 статті 155 СК України та порушує інтереси дітей.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.
У зв'язку з наведеним вище не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.
Рішення суду ухвалено з урахуванням якнайкращого забезпечення інтересів дітей, відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта