Справа № 297/3235/25
13.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/735/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2025 року, скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області та зобов'язання уповноважених осіб Берегівського РВП ГУНП внесення відомостей до ЄРДР викладені у заяві від 01.05.2025 року - повернуто скаржнику.
З матеріалів провадження вбачається, що 25.09.2025 до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшла скарга ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області та про зобов'язання уповноважених осіб Берегівського РВП ГУНП внести відомості до ЄРДР викладені у заяві від 01.05.2025.
Скаргу мотивовано тим, що 01.05.2025 скаржник направила до Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області заяву про вчинення щодо неї низки кримінальних правопорушень. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_5 посилалася на те, що подані нею відомості мали бути невідкладно внесені до ЄРДР у порядку ч. 1 ст. 214 КПК України.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що скаргу на бездіяльність СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області та зобов'язання СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області внести відомості в ЄРДР за заявою від 01.05.2025 року подано після закінчення десятиденного строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, та остання не просила поновити такий, тому слідчий суддя повернув скаргу скаржнику.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 стверджує, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з грубим порушенням норм процесуального права та суперечить усталеній правовій практиці Касаційного кримінального суду (ККС) у складі Верховного Суду. Зазначає, що обставини, викладені у матеріалах справи, однозначно свідчать про те, що бездіяльність органу досудового розслідування має триваючий характер, а сам Скаржник дізнався про неправомірну відмову у внесенні відомостей до ЄРДР лише внаслідок офіційної відповіді поліції від 15 вересня 2025 року, що було наслідком попереднього тривалого ігнорування та умисного перешкоджання доступу до інформації. Посилається, що 01 травня 2025 року скаржник, ОСОБА_5 направила до Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області заяву про вчинення щодо неї та членів її сім'ї низки кримінальних правопорушень, однак заяву було зареєстровано лише у внутрішньому відомчому обліку - Журналі єдиного обліку (ЖЄО) 15 травня 2025 року за № 8751, що не має жодних процесуальних наслідків для початку досудового розслідування. Вказує, що протягом тривалого часу поліція свідомо приховувала факт невнесення відомостей до ЄРДР, запит Скаржника від 14 липня 2025 року про надання інформації щодо реєстрації заяви був проігнорований. Стверджує, що після звернення Скаржника до ГУНП в Закарпатській області (20.08.2025), у відповідь було отримано лист № 119224-2025 від 08 вересня 2025 року, у якому замість надання інформації про реєстрацію, Скаржнику було цинічно запропоновано з'явитися особисто для «встановлення всіх обставин викладених у зверненні» та лише після повторного наполегливого звернення Скаржника (від
08.09.2025), ГУНП в Закарпатській області надало офіційну відповідь № 122820-2025 від 15 вересня 2025 року. Зазначає, що 15 вересня 2025 року є датою, коли Скаржник фактично дізналася про порушення свого права та протиправну бездіяльність органу досудового розслідування, і, відповідно, датою, з якої може обчислюватися процесуальний строк на оскарження.
Просить суд ухвалу слідчого судді від 29.09.2025 скасувати, постановити нову ухвалу, якою:
а) визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення за заявою ОСОБА_5 від 01 травня 2025 року;
б) зобов'язати уповноважених осіб Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області невідкладно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені у заяві ОСОБА_5 від 01 травня 2025 року, та розпочати досудове розслідування.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора та ОСОБА_5 , неявка яких, з огляду на положення ст. 405 цього Кодексу, не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується, що: повідомлення про час та місце розгляду апеляційної скарги на адресу органу прокуратури та ОСОБА_5 надіслано відповідно до вимог закону; даних про поважність причин неявки чи заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день до апеляційного суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження та доводи, викладені в апеляційній скарзі, яку подала ОСОБА_5 , колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право кожному на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Воловік проти України" зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.
Положеннями ст. 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Системне тлумачення норм КПК свідчить про те, що положення процесуального закону про строки регламентують їх тривалість, порядок обчислення та наслідки закінчення цих строків. У кримінальному процесуальному законодавстві України строки встановлюються, продовжуються і поновлюються. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення. При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг.
При цьому аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про встановлення строку звернення до суду: рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві, при цьому щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції"); не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено, ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України").
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України, параграф 1 ст.ст. 303 - 308 цього Кодексу.
Зокрема, ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування підлягають оскарженню і зазначений перелік є вичерпним.
Початок досудового розслідування - внесення відомостей отриманих в результаті подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення слідчим, прокурором обставин, що свідчать про його вчинення до ЄРДР визначається ст. 214 КПК, а також відповідно до ч. 2 цієї статті здійснюється у порядку встановленому Положенням «Про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69 та розробленою на його основі Інструкцією «Про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події» затвердженої наказом МВС України від 19 листопада 2012 року № 1050.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, слідчий, керівник органу досудового розслідування та прокурор зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
За змістом положень ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Як вбачається зі змісту скарги, ОСОБА_5 оскаржує бездіяльність уповноважених осіб Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Однією з процесуальних гарантій реалізації прав людини в кримінальному провадженні являється здійснення слідчими суддями, у порядку передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
Так, не зважаючи на конкретні вимоги скарги ОСОБА_5 , слідчий суддя повернув скаргу з формальних підстав, оскільки в ухвалі зазначив, що на підставі п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга підлягає поверненню.
Але, як вбачається п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України передбачає повернення скарги, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першої цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Так, ч. 1 ст. 304 КПК України визначений строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності.
Із матеріалів скарги вбачається, що строк на подання скарги ОСОБА_5 не пропущений, оскільки відповідь з УКР ГУНП в Закарпатській області надана їй 15.09.2025 за № 22820-2025, про що не заперечується і у оскаржуваній ухвалі слідчого судді, а тому останнім днем подачі скарги є 25.09.2025. Згідно вхідного штампу Берегівського районного суду Закарпатської області, зазначена скарга отримана в цей же день, тобто 25.09.2025 за вх.№11557.
Таким чином, повертаючи скаргу скаржнику, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про пропущення ним, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України 10-ти денного строку для звернення до суду із даною скаргою та необґрунтовано повернув скаргу з підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України.
Посилання слідчого судді на те, що скарги на бездіяльність слідчого, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані протягом 10 днів з моменту вчинення такої бездіяльності, тобто з 01.05.2025, є безпідставним, оскільки, із урахуванням вимог ст. 9 КПК України заявник міг розраховувати на дотримання слідчим чи прокурором вимог закону, зокрема ч. 1 ст. 214 КПК України в частині внесення відомостей до ЄРДР, що є обов'язком відповідного суб'єкта при надходженні відповідної заяви. При цьому, заявник позбавлений можливості самостійно перевірити факт внесення відомостей до ЄРДР за його заявою. Після отримання відповіді про невнесення таких відомостей ОСОБА_5 звернулася до суду із відповідною скаргою.
Колегія суддів враховує також на те, що бездіяльність, пов'язана із невнесенням відомостей до ЄРДР на підставі відповідної заяви/повідомлення є триваючою бездіяльністю, яка розпочинається по спливу 24-х годинного строку після надходження відповідної заяви/повідомлення і безперервно продовжується, оскільки проходження певного періоду часу не виключає обов'язок слідчого чи прокурора вносити відповідні відомості до ЄРДР.
Наведені обставини у поєднанні із неможливістю відповідного суб'єкта проконтролювати факт внесення відомостей по його заяві/повідомленню до ЄРДР, дає підстави стверджувати про те, що перебіг передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України строку розпочинається із моменту, коли відповідна особа дізналася про допущену бездіяльність.
Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією України (ст. 55 ч. 2, ст. 129 ч. 2 п. 8 Конституції України, ст. 7, ст. 9 ч. 6, ст. 24 КПК України).
Також, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає також право на розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.
Обов'язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя місцевого суду повернув скаргу ОСОБА_5 безпідставно та необґрунтовано, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з призначенням нового судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 376, 177, 178, 181, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2025 року, якою скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області та зобов'язання уповноважених осіб Берегівського РВП ГУНП внести відомостей до ЄРДР викладені у заяві від 01.05.2025 року - повернуто скаржнику, скасувати та призначити новий судовий розгляд у Берегівському районному суді Закарпатської області в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді