Справа № 686/17881/25
Провадження № 2/686/5997/25
07 листопада 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Продана Б. Г., за участю секретаря судового засідання - Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу № 686/17881/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
встановив:
23 червня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 153320 від 21.09.2020 року, укладеного з ТОВ «Займер» у розмірі 10 200 грн., судових витрат у виді судового збору 2 422,40 грн. та 10 500 грн. витрат на правову допомогу.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 2 000 грн., строком на 25 днів із сплатою відсотків за користування у розмірі 2 % в день або 730% річних. 28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» було укладено Договір відступлення права вимоги № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 153320 про надання споживчого кредиту від 21.09.2020 року перейшло до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ». Відповідач своєчасно не повернув суму кредиту та нараховані відповідно до умов Кредитного договору відсотки. Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, станом на 31.01.2025 року становить 10 200 грн. та складається з: 2 000 грн. - заборгованість за кредитом; 8 200 грн.. - заборгованість за процентами нарахованими на дату відступлення права вимоги.
Відповідач подав до суду заяву в якій просить врахувати, що він перебуває на військовій службі, а тому нарахування відсотків є безпідставним відповідно до положень ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Клопотання про зменшення правничої допомоги не подавав.
Позивач надав заперечення щодо заяви відповідача, вказав, що заборгованість була нарахована первісним кредитором, тоді як позивач не нараховував жодних штрафних санкцій. Тоді як для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, а саме довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. І лише у разі надання вищезазначених документів, відповідач має право на пільги, тобто в даному випадку відповідач мав повідомити первісного кредитора, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.
Ухвалою суду від 26 червня 2025 року по справі відкрито провадження та призначено до слухання по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання в якому просить слухати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, у поданій заяві заперечував щодо нарахованих відсотків.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом об'єктивно встановлено, що 21.09.2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 153320 про надання фінансового кредиту.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 2 000 гривень. Дата надання кредиту: 21.09.2020 року. Строк кредиту: 25 днів. Валюта кредиту: ОСОБА_2 процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.
Згідно п. 1.4. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.
На виконання вимог п. 1.4. кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів (ч. 7 кредитного договору).
На підтвердження виконання Товариством п. 1.4 Кредитного договору, позивач надав інформаційну довідку, відповідно до якої 21.09.2020 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2 000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.
Умовами п. 6.1 Договору Цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору.
28.10.2021 року між ТОВ «Займер» (кредитор) та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (новий кредитор, позивач), укладено договір відступлення права вимоги № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 153320 про надання фінансового кредиту від 21.09.2020 року перейшло до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».
Первісним кредитором не здійснювалось нарахування комісій, пені та інших штрафних санкцій по кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України.
Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим станом на 31.01.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 10 200 грн., з яких: 2 000 грн. - заборгованість за кредитом; 8 200 грн. - заборгованість за нарахованими процентами станом на 28.10.2021 року (включно).
Відповідно до статей 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
В статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Разом з тим, відповідач вказує, що він перебуває на військовій службі, а тому нарахування відсотків є безпідставним.
Так, за приписами ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Статтю 14 цього Закону було доповнено пунктом 15 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року (далі за текстом Закон України № 1275-VІІ).
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 1275-VІІ передбачено поширення дії, зокрема, підпункту 3 пункту 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 року у справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Судом встановлено, що з 15.04.2024 року відповідач ОСОБА_1 був мобілізований до лав Збройних Сил України та перебуває на військовій службі до теперішнього часу, що підтверджується копією довідки виданою В/Ч НОМЕР_2 № 5299 від 28.05.2025 року, повідомленням про призов від 15.04.2024 року.
За встановлених обставин суд доходить висновку, що відповідачу, який є військовослужбовцем, проценти за користування кредитом з моменту його мобілізації (15.04.2024) не нараховуються.
Однак, згідно розрахунку заборгованості за договором № 153320 про надання фінансового кредиту від 21.09.2020 року станом на 28.10.2021 року (дата відступлення права вимоги), первісним кредитором ОСОБА_1 було нараховано відсотки за користування кредитними коштами в сумі 8 200 грн.
Тобто, відсотки за користування кредитними коштами були нараховані до 28.10.2021 року (задовго до мобілізації відповідача 15.04.2024 року) і більше відсотків позивач не нараховував.
Таким чином, суд критично оцінює посилання відповідача на положення ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки в даному випадку ці норми не підлягають до застосування.
Проте, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Так, однією з основних засад цивільного законодавства, визначених у статті 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Преамбулою Закону №1023-ХІІ встановлено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини та виборі контрагента, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов'язки його сторін.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
Умовами кредитного договору може бути встановлена плата позичальника за користування кредитними коштами (проценти), її розмір і порядок внесення боржником. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору, відповідно до яких фінансовим установам забороняється встановлювати для споживачів непропорційно великі суми компенсації.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 виснував, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти у розмірі 8 200 грн., які обчислені з розрахунку 2% у день від суми кредиту, що майже у три рази перевищує розмір неповернутого кредиту (2 000 грн).
Відтак, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір боргу не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому розмір стягуваних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» процентів слід зменшити до 2 000 грн.
За таких обставин позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 153320 від 21.09.2020 року у сумі 2 000 грн.. (тіло кредиту) та 2 000 грн. (відсотки за користування кредитними коштами), а всього - 4 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 10 200 грн. та задоволено на суму 4 000 грн., тобто на 39,21% (4000*100:10200) Таким чином, на користь позивача необхідно компенсувати судовий збір у сумі 949,82 грн. (2422,40*39,21:100), оскільки ОСОБА_1 є учасником бойових дій, то він звільнений від сплати судового збору згідно ЗУ «Про судовий збір», а тому, відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір компенсується позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Так, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 29.12.2023, акт про отримання правничої допомоги, розрахунок та платіжну інструкцію на суму 10 500 грн.
При розподілі витрат на правничу допомогу, суд також враховує пропорційність задоволених вимог. Тобто, позовні вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» задоволено на 39,21 % від заявлених позовних вимог. Відтак, розмір витрат на правову допомогу, понесених позивачем в цій справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог складає 4 117,05 грн.. (10500* 39,21 %:100). В решті слід відмовити.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 509, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електрону комерцію», ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 4, 12, 19, 137, 141, 258, 259, 265, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №153320 від 21.09.2020 року в сумі 4 000 грн. та 4 117,05 грн. витрат на правничу допомогу.
Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в сумі 949,82 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська 82, офіс 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 17.11.2025 року.
Суддя: