Справа № 683/2723/25
2/683/1570/2025
11 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
секретаря Повзун С.В.
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/2723/25, 2/683/1570/2025 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
У вересні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В обґрунтування заявленого позову вказує, що 06 вересня 2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено у простій письмовій формі договір позики, за умовами якого він позичив ОСОБА_2 10000 Євро.
За умовами п.11 договору позики ними було погоджено, що строк позики становить один рік. Однак, відповідно до умов цього ж пункту договору, у разі відсутності заперечень щодо продовження строку позики по закінченню одного року, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.
На протязі 2019-2024 років ні від нього, ні від ОСОБА_2 не було заперечень щодо продовження строку позики, тому строк дії договору вважається продовженим до 06 вересня 2025 року.
Оскільки станом на 26 серпня 2025 року він не бажав продовження строку дії договору на новий термін, то направив на адресу ОСОБА_2 письмове заперечення щодо продовження строку дії договору позики з вимогою повернути позику у тій самій валюті, в якій вона була йому надана у строк, передбачений договором, тобто до 06 вересня 2025 року.
Проте, у зазначений строк ОСОБА_2 гроші не повернув й у добровільному порядку повертати не збирається, тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 10000 Євро.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у порядку визначеному п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у визначений судом строк відзив на позов не подавав.
Протокольною ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 листопада 2025 року постановлено провести по даній справі заочний розгляд.
Заслухавши позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі уклали договір позики №4, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000 Євро (позику), а останній зобов'язався повернути позику у визначений цим договором строк із врахуванням процентів за користування (п.1 договору позики).
У пункті 11 договору позики сторони передбачили, що строк позики становить один рік. У разі відсутності заперечень щодо продовження строку позики по закінченню одного року, він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.
Також сторони передбачили, що позика в сумі 10000 Євро передається ОСОБА_1 для ОСОБА_2 готівкою безпосередньо при підписанні сторонами цього договору. Підписанням цього договору ОСОБА_2 підтверджує факт одержання ним від ОСОБА_1 позики (п.2, п.8, п.9 договору позики).
На протязі 2019-2024 років жодна із сторін договору позики не висловлювала будь-яких заперечень щодо продовження строку дії договору, а тому, з урахуванням умов договору позики, викладених у пункті 11, строк дії договору позики кожного року продовжувався строком на один рік, тобто до 06 вересня 2025 року.
26 серпня 2025 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 письмові заперечення щодо продовження строку дії договору позики ще на один рік із вимогою повернути позику в сумі 10000 Євро у строк до 06 вересня 2025 року.
Однак, ОСОБА_2 не виконав зобов'язання за договором позики та не повернув ОСОБА_1 грошові кошти до теперішнього часу.
Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з частинами 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, яка визнається укладеною з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Предметом виконання грошового зобов'язання за договором позики може виступити певна грошова сума, що повинна бути повернута боржником кредитору у строк, визначений договором.
Чинне законодавство встановлює презумпцію належності виконання боржником зобов'язання за договором, у тому числі зобов'язання за договором позики. Тобто, наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку за договором. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його договірного зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000 грн. в борг, а останній власноруч підписав договір позики, тим самим підтвердив факт одержання цих коштів. Зміст договору позики вказує на те, що між сторонами виникли позикові правовідносини, в яких ОСОБА_2 мав повернути ОСОБА_1 позичені кошти з урахуванням умов договору позики, викладених у пункті 11, у строк до 06 вересня 2025 року. Оригінал договору позики знаходився у ОСОБА_1 , що свідчить про неповернення ОСОБА_4 позики.
ОСОБА_2 не надав суду належних і допустимих доказів, які б вказували на те, що грошові кошти не були одержані ним від ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
У встановленому законом порядку ОСОБА_2 не оспорював договір позики №4 від 06 вересня 2018 року.
За таких обставин суд дійшов висновку, про те, що між сторонами дійсно був укладений договір позики. ОСОБА_2 не виконав зобов'язання за цим договором і не повернув ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 Євро.
Оскільки ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання з повернення ОСОБА_1 суми позики, а тому з нього на користь позивача підлягають стягненню неповернуті грошові кошти в сумі 10000 Євро.
Стягуючи з відповідача суму боргу у іноземній валюті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Сторони у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити у грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачено законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Висновок про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, який суд враховує на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України при застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин.
Оскільки предметом договору позики №4 від 06 вересня 2018 року були грошові кошти саме в іноземній валюті (Євро), тому ОСОБА_2 зобов'язаний повернути позику саме у Євро.
Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 10000 Євро боргу за договором позики №4 від 06 вересня 2018 року.
При розподілі судових витрат суд враховує положення ч.6 ст.141 ЦПК України, згідно якої, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При подачі даного позову ОСОБА_1 мав сплатити 4816 грн. 34 коп. судового збору (1% від ціни позову в сумі 481634 грн., яка становить еквівалент Євро до гривні за курсом НБУ станом на дачу подачі позову - 08.09.2025 (10000 Євро х 48,1634 грн. = 481634 грн.), однак, як особа з інвалідністю ІІ групи, він звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому на підставі ч.6 ст.141 ЦПК України судовий збір в сумі 4816,34 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-281 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 Євро (десять тисяч Євро) боргу за договором позики №4 від 06 вересня 2018 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 4816 грн. 34 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя: