Справа № 683/3073/25
2/683/1739/2025
10 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
секретаря Повзун С.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/3073/25, 2/683/1739/2025 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 01 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір №01.01.2025-100000133, за умовами якого товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000 грн. строком на 140 днів зі сплатою фіксованої незмінної процентної ставки «Стандарт» у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, а також фіксованої незмінної процентної ставки «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами у яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Також за умовами договору кредиту сторони передбачили сплату позичальником комісії, пов'язаної із наданням кредиту у розмірі 5% від суми кредиту, що становить 200 грн., комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 200 грн. у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, а також неустойки у розмірі 60 грн., що нараховується за кожен день невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У свою чергу ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісію та неустойку.
Однак, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, процентів та комісії, сплативши на погашення заборгованості 09 січня 2025 року лише 760 грн., у зв'язку із чим станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 10800 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 4200 грн. - заборгованість за процентами, 600 грн. - комісія, 2000 грн. - неустойка.
Вказану заборгованість за кредитним договором №01.01.2025-100000133 від 01 січня 2025 року в розмірі 10800 грн. ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь, а також 2422,40 грн. сплаченого при подачі позову судового збору.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Кузьменко М.В., який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, однак у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у його відсутності на підставі поданих ним письмових доказів.
Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав заяву, у якій просить розгляд справи проводити у його відсутності. При вирішенні спору просить врахувати, що позов в частині стягнення з нього тіла кредиту він визнає, однак в решті позову просить відмовити, з тих підстав, що він є військовослужбовцем ЗСУ по мобілізації.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 01 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №01.01.2025-100000133, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити нараховані проценти відповідно до графіка платежів.
За умовами вказаного кредитного договору сторони передбачили, що кредит надається строком на 140 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 20 травня 2025 року. Продовження строку, на який надається кредит, не передбачене.
Також сторони узгодили, що плата за користування кредитом здійснюється за фіксованою незмінною процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; за фіксованою незмінною процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Крім того, сторони передбачили сплату позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 5% від суми кредиту, що дорівнює 200 грн., та комісії за обслуговування кредитної заборгованості (яка не включає послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безкоштовно відповідно до чинного законодавства) у розмірі 200 грн. у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Також за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання нараховується неустойка у розмірі 60 грн.
ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е252», а ТОВ «Споживчий центр» 01 січня 2025 року о 02:42:58 перерахувало суму кредиту в розмірі 4000 грн. на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 за допомогою системи LiqPay.
За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 22 жовтня 2025 року, наданою на виконання ухвали Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року про витребування доказів, в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 01 січня 2025 року зараховано кредит в сумі 4000 грн.
ОСОБА_1 в порушення умов договору кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим станом на 07 жовтня 2025 року (дата подачі позову) розмір заборгованості склав 10800 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 4200 грн. - заборгованість за процентами, 600 грн. - комісія, 2000 грн. - неустойка.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в
одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №675-VIII) слідує,що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.
Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Досліджені судом докази вказують на те, що ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем «Е252»), направленим товариством на телефонний номер відповідача. При укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
На виконання умов кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» перерахувало грошові кошти (4000 грн.) на банківський рахунок ОСОБА_1 , який самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карти.
Факт отримання грошових коштів в сумі 4000 грн. ОСОБА_1 визнає, що підтвердив у поданій до суду письмовій заяві.
Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернув грошові кошти, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі кредиту, та визнаються відповідачем підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає
стягненню заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4000 грн. за договором кредиту №01.01.2025-100000133 від 01 січня 2025 року.
Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню і 600 грн. заборгованості за комісією, оскільки її сплату сторони передбачили у п.9 договору кредиту.
Що стосується розміру процентів та неустойки за користування грошовими коштами за вказаним договором кредиту, то суд зважає на наступне.
Як вбачається із наданого суду розрахунку, заборгованість по процентах за кредитним договором становить 4200 грн. Вказана заборгованість нарахована за період з 01 січня 2025 року по 20 травня 2025 року, тобто в межах строку дії договору, визначеного у п.4 договору.
Крім того, на підставі п.17 договору кредиту позивачем нараховано ОСОБА_1 також 2000 грн. неустойки за неналежне виконання зобов'язання за договором кредиту.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19 серпня 2017 року має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_3 від 19 серпня 2017 року, та військовим квитком серії НОМЕР_4 від 16 березня 2016 року.
Крім того, відповідно до довідки «Форми 5» №656 від 11 березня 2025 року солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом по мобілізації у в/ч НОМЕР_5 з 01 березня 2022 року по даний час.
Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року (далі - Закон №2011-ХІІ), в редакції, чинній на час укладення договору кредиту, передбачала, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов'язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні» №4213-ІХ від 14 січня 2025 року, який набрав чинності 09 лютого 2025 року, частину п'ятнадцяту статті 14 Закону №2011-ХІІ було доповнено словами "а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави".
Оскільки ОСОБА_1 з 19 серпня 2017 року є учасником бойових дій, а з 01 березня 2022 року і по теперішній час проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_5 , тому відповідно до частини 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ позивач не мав права нараховувати ОСОБА_1 проценти за користування кредитом та неустойку за договором кредиту №01.01.2025-100000133 від 01 січня 2025 року.
Отже, щодо процентів, нарахованих позивачем за період з 01 січня 2025 року по 20 травня 2025 включно, а також неустойки, нарахованої у цей період, то у їх стягненні слід відмовити, оскільки ОСОБА_1 , як військовослужбовець, призваний на військову службу за призовом
під час мобілізації, на підставі положень частини 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ, звільняється від сплати процентів за користування кредитом та неустойки за невиконання зобов'язання.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту №01.01.2025-100000133 від 01 січня 2025 року без урахування нарахованих позивачем процентів та неустойки складається із тіла кредиту в сумі 4000 грн. та комісії в сумі 600 грн.
Разом тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що 09 січня 2025 року ОСОБА_1 09 січня 2025 року сплатив перший черговий платіж в сумі 760 грн., який відповідно до графіка платежів складається із 200 грн. комісії за надання кредиту та 560 грн. процентів.
Сплата комісії за надання кредиту в сумі 200 грн. передбачена п.8 договору кредиту, а тому сплачені відповідачем 09 січня 2025 року 200 грн. вірно зараховані позивачем на оплату цієї комісії.
Однак, на підставі положень частини 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ, ОСОБА_1 звільнявся від сплати процентів за користування кредитом, тому сплачені ним в рахунок процентів 560 грн. слід зарахувати на оплату комісії в розмірі 600 грн. за обслуговування кредиту. Отже, з урахуванням сплачених відповідачем 09 січня 2025 року 560 грн., розмір комісії, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 слід зменшити до 40 грн. (600 грн. - 560 грн. = 40 грн.).
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути 4040 грн. заборгованості за договором кредиту №01.01.2025-100000133 від 01 січня 2025 року, з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 40 грн. - заборгованість за комісією.
У стягненні процентів за користування кредитом в сумі 4200 грн. та неустойки в сумі 2000 грн. слід відмовити.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., ціна позову становила 10800 грн., позов задоволено на суму 4040 грн., тобто на 37,4% (4040 грн. х 100% : 10800 грн.), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 905,98 грн. (2422,40 грн. х 37,4%) судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 264-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №01.01.2025-100000133 від 01 січня 2025 року в розмірі 4040 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 40 грн. - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 905 грн. 98 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського,133-А м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Текст рішення складено 17 листопада 2025 року.
Суддя: