Справа № 682/2164/25
Провадження № 2/682/1286/2025
17 листопада 2025 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючої судді Матвєєвої Н.В.
з участю секретарки судових засідань Кисельової А.М.
розглянувши у спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
20 серпня 2025 року до суду надійшов позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №00-9624340 від 12 лютого 2024 року в розмірі 38399,55 грн та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що 12.02.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9624340, відповідно до якого останній було надано кредит, у вигляді ліміту кредитної лінії, у розмірі 6000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та комісії у сумі 300 грн. Вказаний договір було укладено у відповідності до вимог Закону України «Про електронну комерцію». 17.12.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого до ТОВ «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-9624340 від 12.02.2024 року. У подальшому, 02.04.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 020425-У. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 020425-У від 02.04.2025, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 38399,55 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, на момент подання позовної заяви, утворилася загальна заборгованість, в сумі 38399,55 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 5010 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 33389,55 грн, яка відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.09.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін.
Представник позивача у позовній заяві вказав, що не заперечує щодо заочного розгляду справи.
27.10.2025 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про зупинення провадження по справі. Своє клопотання відповідачка обґрунтовує тим, що вона з 21.06.2025 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ЗСУ, про що надала докази. У зв'язку з викладеним, просить суд зупинити провадження у справі № 682/2164/25 про стягнення заборгованості до закінчення проходження нею військової служби. Розгляд справи проводити за її відсутності, визнає позов частково, не визнає нарахування процентів та судових витрат у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази у справі приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Ч. 2 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року N 675-VIII.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» визначають організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначені терміни, зокрема: - електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5); - електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6); - електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7); - одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що відповідно до договору кредитної лінії №00-9624340 від 12.02.2024 року вбачається, що він укладений між ТОВ «Макс Кредит» та, як зазначено в договорі, ОСОБА_1 , ID картка номер: НОМЕР_2 видана: 27.09.2019, орган, що видав 6813, номер запису:19740811-08243, дійсна до 27.09.2029, зареєстрований за адресою: індекс: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
До позовної заяви також додано паспорт споживчого кредиту, в якому в графі підпис споживача зазначено - ОСОБА_1 . Окрім того, додано довідку про ідентифікацію, в якій підтверджено, що клієнт - ОСОБА_1 . Також додано виписку з особового рахунка за кредитним доовором №00-9624340 від 12.02.2024 ПІБ - ОСОБА_1 . До позовної заяви також додано реєстр боржників до договору факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 року, в якому зазначено боржником - ОСОБА_1 .
З відповіді АТ "ПУМБ" №КНО-07.8.5/14099 БТ від 20.10.2025 року, отриманої на виконання ухвали про витребування доказів, слідує, що у банківській установі на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) були відкриті рахунки до яких випущені картки. По картці № НОМЕР_4 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 12.02.2024 року по 17.02.2024 року була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 6000 грн, через сервіс іншого банку, проте не зазначено, що вказані кошти надійшли на виконання договору кредитної лінії № 00-9624340 від 12.02.2024 року, укладеного з ТОВ "Макс Кредит".
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З досліджених судом доказів слідує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що саме між ОСОБА_2 та ТОВ «Макс Кредит» виникли договірні відносини, право грошової вимоги за яким відступлено позивачу. Суд звертає увагу на те, що у долученому до позову договорі кредитної лінії №00-9624340 та інших доказах, позичальником зазначений саме ОСОБА_1 .
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки грошові кошти надходили на картковий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_2 , яка не є відповідачкою у справі.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, тому відсутні підстави для стягнення з відповідачки судових витрат, а тому понесені позивачем судові витрати у виді судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст. 3-12 Закону України «Про електронну комерцію» , ст. 509, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 1046-1054 ЦК України, ст. 6-16, 81, 89, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://sl.km.court.gov.ua/sud2214/ або в підсистемі "Електронний суд".
Головуючий суддя Н.В.Матвєєва