Справа № 682/1274/25
Провадження № 2/682/1353/2025
13 листопада 2025 року м. Славута
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі :
головуючої судді Матвєєвої Н.В.
з участю секретарки судових засідань Кисельової А.М.
розглянувши у відкритому судовому в залі суду в м. Славута в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В травні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказало, що 26.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4330161, за яким ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит у розмірі 12100 грн, а вона, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти у порядку та розміру, визначених договором. 23.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений договір факторингу № 23/09/2024 за умовами якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4330161.
ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за кредитним договором у визначений договором строк не повернула кредит та не сплатила відсотки за його користування. Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 111317,79 грн.
За таких обставин ТОВ «Українські фінансові операції» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором, а також понесені витрати на правову допомогу у сумі 10 000 грн та сплачений судовий збір.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідача ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася у зв'язку із перебуванням на військовій службі, її представник 25.06.2025 року надала відзив на позов, в якому зазначила, що ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає, кредитні кошти не отримувала, перебуває на військовій службі, просила здійснити перерахунок боргу, розмір витрат на правничу допомогу зменшити до 3000 грн, оскільки зазначений у позові розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та ціною позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши докази у справі, оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 26.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір №4330161 про надання споживчого кредиту.
Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 12100 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 350 днів: з 26.01.2024 року по 09.01.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 12100 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
Кредитний договір укладений сторонами дистанційно та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором 53499).
23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №23/09/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Факторингова компанія «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
З витягу з реєстру боржників до договору факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 року вбачається, що ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача, в сумі 91352,80 грн, з яких: 12099,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 84697,79 грн - сума заборгованості за відсотками нарахована первісним кредитором.
Згідно наданого позивачем розрахунку, який не заперечується відповідачем встановлено, що в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» у період з 24.09.2024 року по 09.01.2025 року (108 календарних дні) здійснено донарахування процентів за процентною ставкою 2,5 %, у сумі 32670 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (12099,99 грн*2,5%=302,50 грн*108 календарних дні=32670 грн), тому сума нарахованих відсотків позивачем за 108 календарних днів становить 32670 грн.
На виконання ухвали суду від 13.06.2025 року, АТ Пумб надано інформацію про операцію з переказу коштів 26.01.2024 року в сумі 12100 грн між банком та ТОВ "Пейтек Україна", кошти направлені на карту випущену на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
З доказів наданих відповідачкою слідує, що вона проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 . Із змісту довідки військової частини НОМЕР_5 № 1502/2482 від 30.07.2025 року слідує, що ОСОБА_1 станом на 30.07.2025 року обіймала посаду бойового медика взводу 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 та дійсно в період з 01.08.2024 року по 06.08.2024 року, з 16.08.2024 року по 25.08.2024 року, з 03.10.2024 року по 24.01.2025 року, з 10.02.2025 року по 07.04.2025 року, з 31.05.2025 року по 30.06.2025 року брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Путивльської міської територіальної громади у Конотопському районі Сумської області.
З копії військового квитка серії НОМЕР_6 , виданого на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що військовий квиток виданий 19 червня 2024 року.
З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.10.2025 року слідує, що ОСОБА_1 призвана в Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_2 21.06.2024 року.
Застосовані норми права
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, передбачено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.
Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Мотиви та висновки суду
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.
26.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір №4330161 про надання споживчого кредиту. Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 12100 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 350 днів: з 26.01.2024 року по 09.01.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надала кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 12100 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», а також інформацією АТ Пумб про операцію з переказу коштів 26.01.2024 року в сумі 12100 грн між банком та ТОВ "Пейтек Україна", кошти направлені на карту випущену на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Тому посилання відповідачки про неотримання грошових коштів за вказаним кредитним договором у сумі 12100 грн, спростовуються означеними доказами.
Відповідачка підписала договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який спрямований на мобільний телефон вказаний відповідачкою. Отже, договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов'язки майнового характеру.
Договір укладено згідно з ч. 2. ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, електронний підпис з одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв'язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідачки, оскільки саме вона заповнила заявку, встановленої форми на сайті на отримання позики, повідомивши персональну інформацію, контактний номер мобільного телефону, номер банківської карти, обрала суму позики.
Окрім цього, відповідачка була вільною у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів, підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину. А тому її заперечення щодо неукладення кредитного договору є безпідставним та спростовується наданими позивачем доказами.
У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15-ц (провадження № 61-998св24) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Доводи відповідачки ОСОБА_1 зазначені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності доказів видачі їй коштів за договором позики є безпідставними, оскільки спростовуються дослідженими судом доказами. В той же час, відповідачем доказів на підтвердження виконання умов договору та повернення заборгованості повністю суду надано не було.
А тому, враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції» та стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №4330161 від 26.01.2024 року за основним боргом у сумі 12 099,99 грн.
Оскільки відповідачка ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ та була мобілізована на військову службу 21.06.2024 року, що підтверджується наданими нею доказами, тому нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами з 21.06.2024 року до 09.01.2025 року є безпідставним і стягненню з відповідачки підлягають лише проценти нараховані за період з 26.01.2024 року до 20.06.2024 року включно у сумі 37 811,25 грн.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
У зв'язку зі задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних вимог в розмірі 1085,96 грн. (49911,24 грн. Х 100 % /111317,79 грн.) Х2422,40 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представником позивача надано договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, акт наданих послуг та детальний опис робіт.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
А відтак, за наявності заперечень зі сторони відповідачки щодо співмірності наданих послуг з правничої допомоги, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню частково, виходячи з реальності їх надання та пропорційності до суми задоволених позовних вимог та підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача в розмірі 2690,40 грн.
Керуючись ст. 205,207, 512, 514, 526, 610, 625, 1048-1050, 1054, ЦК України, ст. 6-16, 81-89, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за Договором №4330161 в розмірі 49911,24 грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в розмірі 1085,96 грн, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2690,40 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням https://sl.km.court.gov.ua/sud2214/ або в підсистемі "Електронний суд".
Головуючий суддя Матвєєва Н.В.