Справа № 675/1501/25
Провадження № 2-о/675/76/2025
"05" листопада 2025 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:
представника заявника: ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 ; заінтересована особа - Плужненська сільська рада Шепетівського району Хмельницької області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент смерті,
ОСОБА_2 (по тексту рішення - ОСОБА_2 , заявник) звернулася до Ізяславського районного суду Хмельницької області із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 (по тексту рішення - ОСОБА_3 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час її смерті, за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, у тому числі на земельну частку (пай).
За покликанням заявника, оскільки померла була одинокою людиною, та з огляду на її вік та стан потребувала постійного догляду, то в період з 2000 і по 29.11.2006, спільно, постійно проживала з нею, а відтак відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, так як не відмовилась від неї протягом шестимісячного строку, інших спадкоємців немає.
Крім цього зазначає, що рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12.06.2025 року, яке набрало законної сили, встановлено, що вона, ОСОБА_2 , проживала однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 в період з 2000 по 29.11.2006.
Також звертає увагу, що в даному рішенні суду також зазначено, що вона з 2000 року по 29.11.2006 проживала однією сім'єю з померлою, та з огляду на її вік та стан здоров'я постійно здійснювала за нею догляд, приймала участь у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності ОСОБА_3 , здійснювала постійне піклування, надання допомоги та забезпечення побуту, мала перед спадкодавицею обов'язок по забезпеченню всіх її потреб, збереження здоров'я, померла вважала її членом своєї сім'ї. Також заявниця виконала всі моральні зобов'язання перед ОСОБА_3 , організувавши похорон, поминальні обіди, доглядає і підтримує у належному стані могилу ОСОБА_3 , будинок, в якому вона жила. Після смерті ОСОБА_3 вступила в управління спадковим майном, оскільки з 2000 року і по час смерті проживала з ОСОБА_3 у її будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Вказує, що як спадкоємець четвертої черги за законом 11.08.2025 звернулася до приватного нотаріуса Шмигельського Ю.П. з приводу отримання свідоцтва про право на спадшину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , надавши рішення Ізяславського районного суду, оригінал сертифікату про право на частку (пай), довідки Плужненської сільської ради, оскільки проживала із померлою однією сім'єю у її власному будинку, що в АДРЕСА_1 , з 2000 і по 29.11.2006 (без реєстрації).
Разом з цим, наторіусом не видано свідоцтво про спадщину з огляду, що відповідна заява про прийняття спадщини в межах встановленого строку не була подана і з померлою за однією адресою зареєстрована не була.
Вказує, що на час смерті ОСОБА_3 проживала разом із спадкодавцем і є особою, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, так як не відмовилась від неї протягом шестимісячного строку, інших спадкоємців немає.
Просить звернути увагу, що встановлення даного юридичного факту необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , так як з визначенням їх постійного проживання законодавство пов'язує прийняття спадщини, а чинним законодавством не встановлено іншого порядку встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час смерті.
У судовому засіданні представник заявника заяву підтримала та просила її задовольнити з врахуванням показань свідків та наявних письмових доказів.
Представник заінтересованої особи подала письмову заяву про проведення розгляду справи за її відсутності з покликанням, що не заперечує щодо задоволення заявлених вимог.
Суд, вивчивши доводи заявника, заслухавши пояснення представника заявника у судовому засіданні, думку представника заінтересованої особи, допитавши свідків, перевіривши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 , виданого Плужненською сільською радою 01.12.2006.
Згідно довідки Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області №909 від 29.08.2025 вбачається, що відповідно до запису в погосподарській книзі №12 за 2006-2010 роки по Плужненській сільській раді ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 ; інших зареєстрованих осіб не було.
Відповідно до повідомлення Ізяславської державної нотаріальної контори Хмельницької області від №1160/01-16 від 15.10.2025 та інформаційних довідок зі Спадкового реєстру вбачається, що спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилось.
Згідно рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12.06.2025, яке набрало законної сили, у справі №675/349/25, встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , в період з 2000 року по день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При всьому цьому, судом враховано також наступне.
Так, як вбачається з мотивувальної частини вказаного рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили, що дійсно ОСОБА_2 з 2000 по час смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , та з огляду на її вік та стан здоров'я постійно здійснювала за нею догляд.
Також суд встановив, що згідно листа головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, виданого адвокату Котюк Т.А., ОСОБА_2 01.12.2006 отримала допомогу на поховання у розмірі двомісячної пенсії за померлу ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).
Як вбачається з повідомлення приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигельського Ю.П. №381/01-16 від 11.08.2025 для ОСОБА_2 , заявником пропущено строк для прийняття спадщини, пропонується для реалізації її спадкових прав звернутися до суду.
Частиною третьою статті 1268 ЦК визначено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з частиною першою статті 29 ЦК, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
При всьому цьому, судом враховано наступне.
Так, з поміж іншого, той факт, що заявник постійного проживала із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час її смерті, за адресою: АДРЕСА_1 підтверджений показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .
Так кожен зі свідків підтвердили, що ОСОБА_2 та померла ОСОБА_3 постійно проживали по АДРЕСА_1 до часу смерті останньої.
На думку суду показання свідків логічно та послідовно доповнюють одне одного, не суперечать по своїй суті та змісту.
Проаналізувавши відомості, відображені у вказаних вище документах, які, як і показання свідків, логічно та послідовно доповнюють одне одного, не суперечать по своїй суті та змісту, суд вважає доведеними обставини в частині постійного проживання ОСОБА_2 , із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час її смерті, за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд не вбачає суперечностей у наданих заявником документах, які можуть ставити під сумнів той факт, який просить встановити заявник, отримані в ході судового розгляду матеріали також не містять таких відомостей.
Як визначає п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. При цьому сам перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, визначений ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
За змістом ст.ст. 1218, 1220, 1221, 1223, 1258 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Як визначають приписи ч.ч. 1 та 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, з огляду на викладене, варто зазначити, що відсутність єдиного зареєстрованого місця проживання спадкоємця та спадкодавця не може бути доказом того, що останні не проживали постійно разом на момент смерті спадкодавця, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
Тим самим, з огляду на встановлені обставини, факт про встановлення якого просить заявник, має для неї юридичне значення, оскільки надає право на реалізацію спадкових прав, що передбачено Цивільним кодексом України.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 142, 264, 265, 268, 272, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_2 задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час її смерті, за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 14.11.2025.
Суддя Олександр Король