Справа №601/2208/25
Провадження № 2/601/715/2025
17 листопада 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.
за участю секретаря Коляди О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
25.07.2025 ТОВ «Коллект центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про споживчий кредит №4619024 від 27.09.2021, №100230948 від 21.09.2021 в розмірі 68429,44 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що 27.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №4619024. Відповідно до положень п.1.1 Договору позивач на умовах Договору надає Клієнту грошові кошти у сумі визначеній п.1.2 Договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 Договору термін. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Відповідно до п.1.2 Договору загальний розмір кредиту становить 10000,00 гривень. 26.01.2022 укладено договір №26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4619024. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4619024. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4619024.
21.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №100230948. Кредитодавцем ТОВ «МІЛОАН» було перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. 10.02.2022 було укладено договір №10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100230948. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100230948. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №100230948.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4619024 від 27.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 50 408,55 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 9025,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 41083,55 грн.; заборгованість за комісіями - 300,00 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №100230948 від 21.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 18020,89 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 3859,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14161,89 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 68429,44 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді від 30 липня 2025 року у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з повідомленням учасників справи. Відповідачу визначено строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов.
18.08.2025 від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги вважає необґрунтованими. Зазначає, що згідно розрахунку по договору №100230948 від 21.09.2021 числиться заборгованість в розмірі 2282,00 грн., а не 3859,00 грн. як вказує позивач. Вказує, що інформація, яка міститься в розрахунку щодо нарахування відсотків по-суті нарахована неправильно. Оскільки, в даному Розрахунку прямо зазначено, що нараховані відсотки в розмірі - 2701,30 грн. за період з 10.02.2022 по 23.02.2022 (чотирнадцять днів) розраховувалася із залишку заборгованості, яка включає в себе тільки заборгованість по основній сумі кредиту, а саме: 3589,00 грн., що не відповідає дійсності. Також зазначає, що з Відомостей про щоденні нарахування та погашення за Договором №100230948, сформована ТОВ «МІЛОАН» вбачається, що останній строк пролонгації вище згаданого договору на пільгових умовах відповідно до п.2.3.1.1. цього Договору, закінчився 28.11.2021, а 29.11.2021 почалися стягуватися проценти в розмірі - 192,95 грн., що становить - 5 % від неправильно нарахованої суми заборгованості, що відповідає умовам п. 1.6. цього Договору. Зі зміст п. 2.3.1.2 цього Договору, пролонгація на таких умовах не може перевищувати строк у 60 (шістдесят) днів. Якщо проценти почали нараховуватися з 29.11.2021, то шістдесятиденний строк спливає - 27.01.2022. Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» стягували проценти за п. 1.6, п. 2.3.1.2. цього Договору, починаючи з 29.11.2021 по 25.01.2022, тобто 58 днів. В свою чергу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» продовжив стягувати проценти за відсотковою ставкою 5.0% денних, тобто за так званими «стандартними» умовами пролонгації Договору №100230948, протягом наступного періоду: з 10.02.2022 по 23.02.2022, тобто - протягом ще 14-ти днів. Отже, строк пролонгації Договору №100230948 та нарахування процентів на умовах п. 1.6. та п. 2.3.1.2. цього Договору, тривав більше ніж 60 днів, а саме - 72 днів, що прямо порушує умови даного Договору.
Зазначає, що згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за Договором №4619024 від 27.09.2021 сформована ТОВ «МІЛОАН», останній строк пролонгації вище згаданого договору на пільгових умовах, відповідно до п. 2.3.1.1. цього Договору, закінчився 12.11.2021. 13.11.2021 відповідно до Відомостей почалися стягуватися проценти в розмірі - 451,25 грн., що становить - 5 % від нарахованої суми заборгованості, що відповідає умовам п. 1.6. цього Договору. Проценти за «стандартними умовами пролонгації» нараховувалися з 13.11.2021 по 09.01.2022, тобто - 58 днів. Нарахування процентів згідно п. 1.6. та п. 2.3.1.2 цього Договору, здійснювалося також у наступні дні: 04.11.2021., 05.11.2021. Відповідно, до умов, які закріплені в п. 2.3.1.2. Договору №4619024, вбачається, що загальний строк пролонгації договору на «стандартних умовах пролонгації» не може перевищувати 60 днів. Згідно Розрахунку заборгованості фізичної особи ОСОБА_1 перед ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за Договором №4619024, ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» продовжував стягувати проценти за відсотковою ставкою: 5.0% денних, тобто - за так званими «стандартними» умовами пролонгації Договору №100230948, протягом наступного періоду, а саме: з 26.01.2022 по 31.01.2022, а також, з 01.02.2022 по 23.02.2022, що сукупно становить - 29 днів. Отже, строк пролонгації Договору № 4619024 та нарахування процентів на умовах п. 1.6. та п. 2.3.1.2. цього Договору, тривав більше ніж 60 днів, а саме - 87 днів, що прямо порушує умови даного Договору.
Зазначає, що наданий розрахунок заборгованості, наданий представником Позивача, не є первинним обліковим бухгалтерським документом, а його зміст не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як наслідок, не може підтверджувати існування тих чи інших операцій. Просить застосувати строк позовної давності відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України та зменшити розмір витрати на правову допомого до 500,00 грн.
22.08.2025 від представника позивача поступила відповідь на відзив в якій зазначає, що вважає його необґрунтованим та безпідставним. Зазначає, що наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості відповідача за вищевказаними кредитними договорами містять всі необхідні складові суми заборгованості із зазначенням відповідних періодів здійснених нарахувань. А непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Вказує, що на підтвердження виконання умов кредитних договорів позивачем було додано до позовної заяви квитанції LiqPay АТ КБ «ПриватБанк», з яких вбачається перерахування 21.09.2021 грошових коштів у сумі 5000,00 грн. згідно договору №100230948 на номер картки 414962*54, та 27.09.2021 грошових коштів у сумі 10000,00 грн. згідно договору №4619024 на номер картки 414962*54, яку позичальник власноруч вказала при заповненні форм на сайті Кредитодавця і вважає, що довідки від платіжних систем про перерахування грошових коштів відповідачу є належними доказами видачі грошових коштів на виконання умов Кредитних договорів. Зазначає, що категорично не погоджується із заявою представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, та зазначає, що статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Вказує, що враховуючи, що перебіг строку позовної давності було зупинено згідно норм чинного на момент подачі позовної заяви законодавства, строк позовної давності щодо подачі позову ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на дату звернення позивача до суду з даним позовом не минув і навіть не розпочався, тобто, позовна заява подана в межах строку позовної давності, а тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні.
01.09.2025 від представника відповідача поступило заперечення на відповідь на відзив в якому вказала, що викладені доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. Вважає нарахування процентів на умовах Договору №100230948 та Договору №4619024 без законних підстав, адже строк пролонгації за ними тривав більше ніж 60 днів, а саме, за Договором №100230948 - 72 днів, Договором №4619024 - 87 днів, що прямо порушує умови даних Договорів, а також станом на 10.01.2023 містять недостовірні відомості, які прямо суперечать умовам цього Договору №100230948 та Договору №4619024, а тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами в суді.
29.09.2025 від представника позивача поступило письмове пояснення. Зазначає, що відповідно до Договорів про споживчий кредит №100230948 від 21.09.2021 та №4619024 від 27.09.2021, укладених ТОВ «Мілоан» з ОСОБА_1 , останні містять пункт 4.2., відповідно до якого у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Отже, нарахування процентів за п. 4.2. кредитних договорів є таким, що здійснювалось як міра відповідальності у розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України за користування кредитом понад строк кредитування, але за іншою, встановленою договором, процентною ставкою.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує та просить задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог, просить відмовити в позові.
Дослідивши докази по справі, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено наступне.
Щодо Договору про споживчий кредит №4619024.
27.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №4619024.
Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом: 1140 грн., які нараховуються за ставкою 0,38 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Згідно п. 4.2. Договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (необов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору.
Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно п. 6.2. Договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем.
Відповідно до п. 6.3. Договору, приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.6.4. Договору, укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Відповідачем також було підписано анкету-заяву на кредит та паспорт споживчого кредиту.
Факт отримання кредитних коштів в сумі 10 000 грн. підтверджується інформацією наданою АТ КБ Приватбанк від 13.10.2025.
26.01.2022 було укладено договір №26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4619024.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4315224. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №4619024.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4619024 від 27.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, позивачем зазначено в розмірі 50408,55 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 9025,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 41083,55 грн.; заборгованість за комісіями - 300,00 грн.
Щодо Договору позики №100230948 від 21.09.2021.
21.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №100230948.
Згідно п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом: 15 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Згідно п. 4.2. Договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору.
Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно п. 6.2. Договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем.
Відповідно до п. 6.3. Договору, приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 6.4. Договору, укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Відповідачем також було підписано анкету-заяву на кредит та паспорт споживчого кредиту.
Факт отримання кредитних коштів в сумі 5000 грн. підтверджується інформацією наданою АТ КБ Приватбанк від 13.10.2025.
10.02.2022 було укладено договір №10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100230948.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №100230948. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №100230948.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №100230948 від 21.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, позивачем зазначено в розмірі 18020,89 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 3859,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14161,89 грн.
Дослідивши докази, суд виходить з такого.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію», врегульовано правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про електронну комерцію», сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку, визначеному законом або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі статтею 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 9025,00 грн. згідно договору № 4619024 від 27.09.2021 та в частині стягнення основного боргу в сумі 3859,00 грн. згідно договору №100230948 від 21.09.2021 є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач порушив умови договорів, що призвело до виникнення заборгованості.
Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» було правомірно та у відповідності до домовленостей між Сторонами, що викладені в даному Договорі, нараховані відсотки в розмірі 27997,30 грн. в межах дії договору № 4619024 від 27.09.2021.
Та відсотки в розмірі 11460,59 грн. в межах дії договору №100230948 від 21.09.2021 з урахуванням погоджених умов щодо строку договору та його пролонгації.
26.01.2022 було укладено договір №26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», згідно умов якого ТОВ «Вердикт-Капітал» набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ «Мілоан» та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт капітал», заборгованість останньої по договору №4619024 від 27.09.2021 становить 50408,55 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 9025,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 27997,30 грн.; заборгованість за комісіями - 300,00 грн., 13086,25 грн. нараховані відсотки згідно кредитного договору.
Одночасно суд констатує, що ТОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4619024 у сумі 37322,30 грн., з яких 9025,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 27997,30 грн.; заборгованість за комісіями - 300,00 грн., оскільки строк кредитування передбачений кредитним договором становив 30 днів, та в подальшому було автопролонговано на строк 60 днів, а відтак нарахування ТОВ «Вердикт капітал» процентів у сумі 13086,25 грн. було здійснено поза межами строку дії кредитного договору, та такі до задоволення не підлягають.
10.02.2022 було укладено договір №10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», згідно умов якого ТОВ «Вердикт-Капітал» набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ «Мілоан» та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ « Вердикт капітал», заборгованість останньої по договору №100230948 від 21.09.2021 становить 18020,89 грн., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 3859,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11460,59 грн. та 2701,30 грн. нараховані відсотки згідно кредитного договору.
Одночасно суд констатує, що ТОВ «Вердикт капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №100230948 від 21.09.2021 у сумі 15319,59 грн., з яких заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 3859,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11460,59 грн., оскільки строк кредитування передбачений кредитним договором становив 30 днів, та в подальшому було автопролонговано на строк 60 днів, а відтак нарахування ТОВ «Вердикт капітал» процентів у сумі 2701,30 грн. було здійснено поза межами строку дії кредитного договору, та такі до задоволення не підлягають.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 по справі №910/4518/16 зазначено: «Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів». Тобто, користування кредитом не може відбуватися після закінчення строку кредитування, а відповідно нараховувати проценти в порядку ст.1048 ЦК України неможливо.
Отже в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Суд не погоджується щодо стягнення на користь позивача комісії у розмірі 300 грн. з огляду на наступне:
Згідно п.1.5.1. вказаного кредитного договору, позичальник мав сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 300 грн., що нараховується за ставкою 3,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів».
Положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 19.05.1991 з наступними змінами, у взаємозв'язку із положеннями ст. 42 ч.4 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником /споживачем/ за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі №15-рп/2011).
Відповідно до п. п. 3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 №168 (далі-Правила), у кредитному договорі або додатку до нього банки повинні надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення. Банки також зобов'язанні в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтувати вартість супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).
Разом з тим, відповідно до п.3.6 Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банка за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Держава має сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві.
Споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі №15-рп2011).
Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу.
Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах.
За таких обставин, п. 2.2.4 в частині сплати позичальником комісії за надання кредиту в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними.
Зважаючи на викладене, суд відмовляє у позові в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 300 грн.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для часткового стягнення заборгованості.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за Кредитними договорами порушив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем як правонаступником Кредитодавця в загальні й сумі становить 52341,89 грн., з яких 12884,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 39457,89 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.
Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19 » № 540-ІХ від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1428 від 23.12.2022 до 30.04.2023.
У постанові від 22.09.2022 по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов'язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону. Підсумовуючи вищезазначене, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.07.2025 2 респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. статтями 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу. Враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності.
Підсумовуючи вищезазначене, перебіг строку позовної давності за Кредитним договором (позики) станом на дату подачі позовної заяви, тобто станом на 28.04.2025 не настав, а відтак суд погоджується з твердженнями представника позивача про те, що твердження представника відповідача про застосування строків позовної давності до задоволення не підлягають.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., ціна позову 68429 грн. 44 коп., позов задоволено на суму 52341,89 грн., тобто на 76,49%, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1852 грн. 89 коп. судового збору.
Щодо витрат на правову допомогу у розмірі 16 000,00 гривень
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Відповідно до Постанови Верховного суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22 суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано суду наступні докази.
Договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 між ТзОВ "Коллект Центр" (як клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс", відповідно до якого адвокатське об'єднання бере на себе обов'язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", заявка ТзОВ "Коллект Центр" про надання юридичної допомоги №16 від 02.06.2025, з якої вбачається, що ТОВ "Коллект Центр" та адвокатське об'єднання погодили надання юридичних послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; витяг з Акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 (надання усної консультація з вивченням документів - 4 000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 12 000,00 грн.).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, а також враховуючи виконання роботи адвокатом у відповідності до детального опису робіт (наданих послуг), з урахуванням позиції сторони відповідача, суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.
Позов задоволенено на 76,49%, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 6119,20 грн.
Керуючись ст.ст.76, 81, 141,263-265,273,354,355 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договорами про споживчий кредит №4619024 від 27.09.2021, №100230948 від 21.09.2021 у розмірі 52341,89 грн., 1852,89 грн. судового збору та 6119,20 грн. понесених витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Головуючий: