Справа № 951/658/25
Провадження №2/951/316/2025
17 листопада 2025 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Лавренюк О.М.,
за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - позивач, ТОВ «Коллект Центр») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103523360, відповідно до умов якого сума кредиту становить 3000,00 грн, проценти за користування кредитом 4,5 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. ТОВ «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») 10.02.2022 уклали договір факторингу № 10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором про споживчий кредит № 103523360. 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором про споживчий кредит № 103523360. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача за договором №103523360. Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору № 103523360 від 22.09.2021 та неповернення кредитних коштів у встановлені договором строки, станом на 01.10.2025 заборгованість відповідача за договором становить 6970,95 грн, з яких: 2430,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 4540,95 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
24.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» (далі - ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4409948, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 3000,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами 1.6.-1.8. кредитного договору. 29.11.2021 було укладено договір №29/11-1, відповідно до якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за договором №4409948. 10.01.2023 укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь позивача право вимоги за зазначеним кредитним договором. Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №4409948 від 24.10.2021. ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за цим кредитним договором не виконав, станом на 01.10.2025 за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем на загальну суму 6269,83 грн, а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 2998,45 грн, заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги - 3143,85 грн, інфляційні збитки - 106,09 грн, 3% річних - 21,44 грн.
13.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3967445, відповідно до умов якого сума кредиту становить 5000,00 грн, проценти за користування кредитом 15,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» 26.01.2022 уклали договір факторингу № 26-01/2022-83, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором про споживчий кредит №3967445. 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором про споживчий кредит № 3967445. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача за договором №3967445. Внаслідок порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору № 3967445 від 13.09.2021 та неповернення кредитних коштів у встановлені договором строки, станом на 01.10.2025 заборгованість відповідача за договором становить 17137,16 грн, з яких: 4792,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 12345,16 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
З огляду на викладене позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами у розмірі 30377,94 грн, а також понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.
Ухвалою судді від 02.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 23.10.2025.
Ухвалою суду від 23.10.2025 розгляд справи відкладено на 17.11.2025.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, у прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи проводити без її участі, проти винесення судом заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), про причини неявки в судове засідання не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався, жодних заяв та клопотань до суду не подавав.
Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Також суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, який полягає у тому, що у випадку якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Ураховуючи наведене, ухвалою суду від 17.11.2025 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103523360 (індивідуальна частина) (далі - Договір №103523360), який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора Z18246 (а.с. 9-13).
Відповідно до пункту 6.1 Договору №103523360 вказаний кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з пунктом 6.2 Договору №103523360 проект договору розміщений в Особистому кабінеті позичальника. Відповідь про прийняття пропозиції про укладення договору надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний телефон позичальника, який в подальшому використовує позичальник для підписання цього кредитного договору. Таке електронне повідомлення може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджер або у смс повідомленні з мобільного номеру позичальника на номер 2277.
У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан" в електронній формі.
За умовами Договору №103523360 ТОВ "Мілоан" зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 3000,00 грн на строк 15 днів зі сплатою за користування грошовими коштами у розмірі 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 Договору №103523360).
Зі змісту анкети-заяви на кредит №103523360 від 22.09.2021 вбачається, що ОСОБА_1 з метою отримання грошових коштів у кредит сформував відповідну заяву, 22.09.2021 був підписаний договір (а.с. 15).
Таким чином, отримавши одноразовий ідентифікатор Z18246, який прирівнюється до власноручного підпису, відповідач підписав кредитний договір, прийняв пропозицію Товариства про укладення цього договору та погодився з усіма додатками та невід'ємними його частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів), в яких визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань кредитодавця.
На виконання умов договору ТОВ "Мілоан" виконав своє грошове зобов'язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. Вказана обставина підтверджується квитанцією LiqPay, ID платежу: 1771389403 від 22.09.2021, приззначення: кошти згідно договору №103523360 (а.с. 37 зворот).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором споживчого кредиту №103523360 від 22.09.2021 станом на 05.01.2022 заборгованість ОСОБА_1 складає 5269,95 грн, з яких: 2430,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2839,95 грн - заборгованість за процентами (а.с. 38-39).
За договором факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022 ТОВ «Мілоан» зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги в сумі 50173520,95 грн, а ТОВ «Вердикт капітал» зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, згідно з реєстром боржників, зокрема, до ОСОБА_1 на суму 5269,95 грн (а.с. 51-53).
Як видно із акту приймання-передачі від 10.02.2022 (а.с. 53 зворот), платіжного доручення від 11.02.2022 №0330100000 (а.с. 54), витягу із реєстру боржників (а.с. 54 зворот-55) до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103523360.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №103523360. Відповідно до договору право вимоги вважається відступленим первісним кредитором новому кредитору в день підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді (п. 5.2 договору) (а.с. 69-71).
Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 10.01.2023, який є додатком №4 до договору, ТОВ «Коллект Центр» прийняв реєстр боржників у кількості 207307, після чого, з урахуванням умов договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» переходять права вимоги заборгованості до боржників і ТОВ «Коллект Центр» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей (а.с. 71 зворот).
Відповідно до витягу із Реєстру боржників, який є додатком №3 до договору, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103523360 (а.с. 76 зворот-78).
24.10.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4409948, який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора В-169646, відповідно до умов якого відповідачу надані кредитні кошти в сумі 3000,00 грн строком користування на 45 днів, з кінцевою датою повернення до 23.12.2021 (а.с.20-22).
Згідно з пунктом 1.7 Кредитного договору з 1-го по 15-й день позичальник сплачує проценти за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,9900 %, з 16-го по 45-й день користування кредитом - 4,9500%.
Крім того, 24.10.2021, на підтвердження укладення договору, сторонами підписані заявка на отримання кредиту та паспорт споживчого кредиту (а.с. 23, 24).
На виконання умов договору ТОВ "Бі Ел Джи Мікрофінанс" виконав своє грошове зобов'язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. Вказана обставина підтверджується квитанцією Fondy, ID платежу: 455889091 від 24.10.2021, призначення: видача кредиту згідно договору №4409948 від 24.10.2021 (а.с. 49).
Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором №4409948 від 24.10.2021 станом на 27.01.2022 заборгованість ОСОБА_1 складає 6142,30 грн, з яких: 2998,45 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3143,85 грн - заборгованість за процентами (а.с. 49 зворот - 50).
29.11.2021 між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №29/11-1, відповідно до умов якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило право вимоги за своїми договорами, в тому числі і за договором №4409948 від 24.10.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с.57-58).
Як вбачається з акта приймання-передачі реєстру боржників від 28.01.2022, ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло реєстр прав вимоги кількістю 2783 одиниць, після чого, з урахуванням умов договору відступлення прав вимоги №29/11-1 від 29.11.2021, від ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» до ТОВ «Вердикт Капітал» переходять права вимоги боргу від позичальників і ТОВ «Вердикт Капітал» стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх боргів (а.с.59).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №3 до договору відступлення прав вимоги №29/11-1 від 29.11.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4409948 від 24.10.2021 в сумі 6142,30 грн, з яких: 2998,45 грн заборгованість по тілу кредиту; 3143,85 грн заборгованість по відсотках (а.с.59 зворот - 62).
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за договорами ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», в тому числі і за договором №4409948 від 24.10.2021 ТОВ «Коллект Центр» (а.с.69-71).
Як вбачається з акта прийому-передачі реєстру боржників від 10.01.2023, ТОВ «Вердикт Капітал» передало, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло реєстр боржників кількістю 207307 одиниць, після чого, з урахуванням умов договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» переходять права вимоги заборгованості до боржників і ТОВ «Коллект Центр» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей (а.с.71 зворот).
Згідно з Додатковою угодою №10/2 до Договору №10-01/2023 від 04.02.2025 внесено зміни до Реєстру боржників в електронному вигляді (додаток №1 до Договору) (а.с. 73).
Відповідно до витягу з Додатку №1 до Додаткової угоди №10/2 від 04.02.2025, ТОВ «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4409948 від 24.10.2021в сумі 6196,92 грн, з яких: 2998,45 грн заборгованість по тілу кредиту; 3143,85 грн заборгованість по відсотках, 54,62 грн відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) (а.с. 80).
13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3967445 (індивідуальна частина) (далі - Договір №3967445), який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора J18980 (а.с. 25-29).
Відповідно до пункту 6.1 Договору №3967445 вказаний кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з пунктом 6.2 Договору №3967445 проект договору розміщений в Особистому кабінеті позичальника. Відповідь про прийняття пропозиції про укладення договору надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний телефон позичальника, який в подальшому використовує позичальник для підписання цього кредитного договору. Таке електронне повідомлення може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджер або у смс повідомленні з мобільного номеру позичальника на номер 2277.
У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» в електронній формі.
За умовами Договору №3967445 ТОВ «Мілоан» зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 5000,00 грн на строк 30 днів зі сплатою за користування грошовими коштами у розмірі 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 Договору №3967445).
Зі змісту анкети-заяви на кредит №3967445 від 13.09.2021 вбачається, що ОСОБА_1 з метою отримання грошових коштів у кредит сформував відповідну заяву, 13.09.2021 був підписаний договір (а.с. 31).
Таким чином, отримавши одноразовий ідентифікатор J18980, який прирівнюється до власноручного підпису, відповідач підписав кредитний договір, прийняв пропозицію Товариства про укладення цього договору та погодився з усіма додатками та невід'ємними його частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів), в яких визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань кредитодавця.
На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» виконав своє грошове зобов'язання та надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. Вказана обставина підтверджується квитанцією LiqPay, ID платежу: 1762626568 від 13.09.2021, приззначення: кошти згідно договору №3967445 (а.с. 40 зворот).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором споживчого кредиту №3967445 від 13.09.2021 станом на 27.12.2021 заборгованість ОСОБА_1 складає 10188,76 грн, з яких: 4792,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5396,76 грн - заборгованість за процентами (а.с. 41-42).
За договором факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022 ТОВ «Мілоан» зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги в сумі 83672331,46 грн, а ТОВ «Вердикт капітал» зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, згідно з реєстром боржників, зокрема, до ОСОБА_1 на суму 10188,76 грн (а.с. 63-65).
Як видно із акту приймання-передачі від 26.01.2022 (а.с. 66), платіжного доручення від 27.01.2022 №324190002 (а.с. 65 зворот), витягу із реєстру боржників (а.с. 68) до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3967445.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3967445. Відповідно до договору право вимоги вважається відступленим первісним кредитором новому кредитору в день підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді (п. 5.2 договору) (а.с. 81-83).
Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 10.03.2023, який є додатком №4 до договору, ТОВ «Коллект Центр» прийняв реєстр боржників у кількості 29141, після чого, з урахуванням умов договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» переходять права вимоги заборгованості до боржників і ТОВ «Коллект Центр» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей (а.с. 84).
Відповідно до витягу із Реєстру боржників, який є додатком №3 до договору, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3967445 (а.с. 87).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов'язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону (у редакції, чинній на час укладення Договору) визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103523360 від 22.09.2021, між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4409948 від 24.10.2021, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3967445 від 13.09.2021.
З огляду на викладене, на підставі укладених договорів у сторін цих договорів відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитних договорів.
Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Поряд з цим згідно з абзацом 1 частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Відтак суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №103523360 від 22.09.2021 на підставі договорів факторингу №10-02/2022-50 від 10.02.2022, №10-01/2023 від 10.01.2023, за Договором №4409948 від 24.10.2021 на підставі договорів факторингу №29/11-1 від 29.11.2021, №10-01/2023 від 10.01.2023, за Договором №3967445 від 13.09.2021 на підставі договорів факторингу №26-01/2022-83 від 26.01.2022, №10-03/2023/01 від 10.03.2023.
Докази того, що вищевказані договори факторингу визнані недійсними чи їх дійсність оскаржується у судовому порядку, суду не надані.
Ураховуючи, що відповідач не з'явився у судове засідання та докази на спростування доводів позивача не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов Договору №103523360 від 22.09.2021, умов Договору №4409948 від 24.10.2021, умов Договору №3967445 від 13.09.2021 та наявність заборгованості за даними договорами.
Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача інфляційних збитків у розмірі 106,09 грн та нарахованих трьох відсотків річних у розмірі 21,44 грн, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною другою статті 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання не залежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Відповідно до пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За змістом розрахунку, складеного позивачем, заборгованість ОСОБА_1 по інфляційних втратах за період з 28.01.2022 по 23.02.2022 (включно) складає 47,97 грн та 3 % річних за період з 28.01.2022 по 23.02.2022 (включно) становить 6,65 грн (а.с. 45).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по інфляційних втратах у розмірі 47,97 грн та 3 % річних у розмірі 6,65 грн є доведеними, а тому підлягають задоволенню, у задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення інфляційних збитків та 3% річних слід відмовити за недоведеністю.
З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за Договором №103523360 від 22.09.2021 у сумі 6970,95 грн, заборгованість за Договором №4409948 від 24.10.2021 у сумі 6196,92 грн, заборгованість за Договором №3967445 від 13.09.2021 у сумі 17137,16 грн.
Натомість належних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові, а також доказів погашення заборгованості у строки, визначені умовами кредитних договорів, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 99,76% заявлених позовних вимог), в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2416,59 грн (2422,40/100%х99,76%), сплачені відповідно до платіжної інструкції №0559480018 від 30.09.2025 (а.с. 8).
Що стосується вимог про стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн, то суд зазначає наступне.
На обґрунтування понесення позивачем витрат на правову допомогу, позивачем до позову долучено:
- договір про надання правової допомоги за №01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», пунктом 4.1. якого сторони погодили, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, яка є невід'ємним додатком до договору (а.с.93-94);
- прайс-лист адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс», в якому передбачено вид та ціну послуг, які надаються адвокатським об'єднанням (а.с.94 зворот-95);
- заявку на надання юридичної допомоги за №2315 від 01.08.2025, з якої вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» та адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: 1) надання усної консультації з вивченням документів 2 години (4000 грн); 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 години (9000 грн) (а.с.96);
- витяг з акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, підписаний керуючим партнером адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» Бурдюг Т.В. та директором ТОВ «Коллект центр» Ткаченко М.М., згідно з яким адвокатським об'єднанням було надано ТОВ «Коллект центр» правову допомогу на загальну суму 13000 грн (а.с.97).
Згідно з вимогами частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до винесення рішення у справі повідомлено суд про те, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.
Таким чином, наявність договірних відносин між адвокатським об'єднанням «Лігас Ассістанс» та позивачем підтверджується: договором про надання правової допомоги за №01-07/2024 від 01.07.2024, укладеним між адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр»; прайс-листом адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс», в якому передбачено вид та ціну послуг, які надають адвокатським об'єднанням; заявку на надання юридичної допомоги за №2315 від 01.08.2025; витягом з акту №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025, підписаного керуючим партнером адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» Бурдюг Т.В. та директором ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М., згідно з яким адвокатським об'єднанням було надано ТОВ «Коллект Центр» правничу допомогу на загальну суму 13000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Як вже було зазначено вище, відповідно до вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою цієї ж статті ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надав.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 99,76% заявлених позовних вимог), беручи до уваги пропорційність розподілу судових витрат розміру задоволених позовних вимог,з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12968,80 грн (13000/100%х99,76%).
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 137, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договорами №103523360 від 22.09.2021, №4409948 від 24.10.2021, № 3967445 від 13.09.2021 у розмірі 30305 (тридцять тисяч триста п'ять) гривень 03 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) гривень 59 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12968 (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 80 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було врученеу день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасниківсправи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова,3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 17.11.2025.
Головуючий суддя О.М. Лавренюк