Справа № 175/12776/25
Провадження № 2/175/2488/25
Іменем України
"17" листопада 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Войтуха О.М.,
з участю секретаря Радонського М.М.,
учасники судового засідання:
позивач ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якому позивач просить усунути йому перешкоди у здійсненні права користування володінням та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_3 перебудувати належний їй паркан за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність з ДБН.В.2.5-28-2006 «Природне та штучне освітлення». Також просив стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свою позицію мотивував тим, що висота паркану не перевищує двох метрів, а тому вважає, що паркан був зведений в межах земельної ділянки, що перебуває у приватній власності відповідачки з дотриманням всіх правил та норм, встановлених законодавством.
Представник позивача надала суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що паркан зведений відповідачем перевищує норми встановлені ДБН Б.2.2.-5:2011 та ДБН Б.2.2-12:2019, а саме, паркан перевищує допустиму висоту та зведений з глухих бетонних плит, що створює тінь, погіршує природнє освітлення і вентиляцію ділянки позивача.
Представник відповідача надав суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивачем не надані належні та допустимі докази, що підтверджують обставини, викладені в позові.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав поданий цивільний позов, просив його задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши учасників судового засідання, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником 28/100 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договорами дарування від 09 жовтня 2012 року.
Відповідачка ОСОБА_3 є власником 72/100 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області №08 від 23 січня 2019 року виділене ОСОБА_3 в окреме домоволодіння 72/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 1221481500:01:004:0013 за адресою: АДРЕСА_2 . Новоутвореному домоволодінню була присвоєна поштова адреса - АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 у своєму позові зазначає, що відповідачем був встановлений паркан вистою, більше двох метрів, що не відповідає положенням ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», у зв'язку з чим, на земельній ділянці позивача не забезпечується належна інсоляція та провітрювання території, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини не надає. Позивачем до позову додано лише декілька фотографій частини паркану з рулеткою, з яких неможливо встановити дійну висоту паркану, оскільки на фото зафіксовані лише верхня частина паркану та нижня частина паркану та акт про фіксацію порушення норм ДБН, відповідно до якого паркан не відповідає нормам ДБН, а саме, не забезпечує нормативної інсоляції та провітрювання територій. В даному акті не зафіксовані, будь які, розміри паркану, що унеможливлює встановлення факту порушення відповідачем норм ДБН.
В той же час, представником відповідача наданий договір №125.1 від 02 вересня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_3 здійснила замовлення та монтаж у приватного підприємця ОСОБА_4 наступних бетонних виробів: стовб 2.0 м., панель - «Дерево», панель - «Решітка», інші матеріали для бетонування.
З наданого договору вбачається, що висота бетонних стовпів, які були встановлені на ділянці ОСОБА_3 становить 2,0 м.
Згідно наданих представником відповідача фотокарток, найвищою точкою паркану є саме бетонний стоп, а тому суд приходить до висновку, що висота паркану не може перевищувати двох метрів. Доказів протилежного, позивачем не надано.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 та 2 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування
У п. 7.48., 7.49 постанови ВП ВС від 20.12.2024 року у справі №910/21682/15 зазначено, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Судом встановлено, що позивачем не надано, будь яких, належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем без відшкодування.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 258, 265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 526-530, 545, 599, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Войтух