Справа № 175/6850/25
Провадження № 2/175/1575/25
Іменем України
"17" листопада 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартиного будинку «Олімпік-2Б», третя особа: Асоціація «Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2», про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулась до суду із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартиного будинку «Олімпік-2Б», про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого вказує на те, що є власником нежитлового приміщення № 97, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу. Згідно з технічною документацією та планом, у складі зазначеного об'єкта є окремі приміщення - кладові. Після придбання нерухомості, у цьому приміщенні було виявлено розміщення пульта управління загальнобудинковою системою пожежної сигналізації. Згідно з експлікації приміщень з технічного паспорту це комори №4, №5 та №9. Зазначає, що його не було поінформовано про наявність такого обладнання на момент укладання правочину. Жодних сервітутів або договорів, що надавали б ОСББ або третім особам право на користування частиною мого приміщення, не укладалося. Проте представники ОСББ неодноразово самовільно проникали до зазначеного приміщення під приводом обслуговування системи, без мого дозволу. Зазначає, що відповідальність за пожежну безпеку у будинку покладено на ОСББ. Він звертався до правління «Олімпік 2-Б» з вимогою про винесення пульта управління пожежною сигналізацією з приміщення приватної власності №97 13 січня 2025р., проте було отримано відповідь від голови правління ОСББ «Олімпік 2-Б» Бондаревої В.В., що питання буде винесено на загальних зборах, більше відповідей позивач не отримував, та ніяких дій щодо його вимоги не проводилося. Вважає, що фактичне використання частини приватного приміщення без належних правових підстав і з доступом третіх осіб є самоуправством та створює реальні перешкоди у здійсненні мною права володіння і користування майном.
З огляду на викладене просить зобов'язати ОСББ "Олімпік-2Б" утриматися від подальшого використання частини приватного приміщення Позивача без його письмової згоди, зобов'язати ОСББ "Олімпік-2Б" демонтувати та винести пульт керування загально будинковою системою пожежної сигналізації з приватного приміщення Позивача, визнати дії ОСББ "Олімпік-2Б", щодо самовільного використання частини приватного приміщення Позивача, з метою розташування технічного обладнання, та не узгоджене з Позивачем проникнення до належного йому нежитлового приміщення № 97, з метою проведення технічного обслуговування цього обладнання, такими, що порушують норми діючого законодавства, а саме права власності Позивача та стягнути з ОСББ "Олімпік-2Б" на користь Позивача витрати на сплату судового збору.
Представник відповідача - адвокат Стрюк С.В. надала відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, оскільки рішенням співвласників позивачу було відмовлено в задоволені вимог щодо винесення слабкострумових мереж та пульту управління пожежною сигналізацією з приміщення позивача за рахунок коштів Асоціації, одночасно позивачу було запропоновано здійснити роботи щодо винесення обладнання та пульту з приміщення за власний рахунок шляхом укладання договору з ПП «Пожежцентр» як компанією яка здійснює технічне обслуговування протипожежної сигналізації житлового комплексу «Олімпік-2». Зазначила, що обладнання протипожежної сигналізації розташоване в приміщенні позивача забудовником житлового комплексу згідно проектної документації, про існування вказаного обладнання позивачу було відомо на час придбання нерухомого майна. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи надала пояснення до суду, позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позовну заяву, надав пояснення щодо позову.
Представник відповідача - адвокат Стрюк С.В. у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, просила суд відмовити у задоволенні позову. Надала пояснення.
Представник третьої особи - Сокур Л.М. у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, надала пояснення.
Вислухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що на підставі Протоколу №2 від 25.11.2012 року співвласники ОСББ «Олімпік-2Б» передали значну частину своїх повноважень щодо управління багатоквартирним будинком - Асоціації «ОСББ «Олімпік-2». З того часу саме Асоціацією здійснюється управління та утримання спільного майна житлового комплексу «Олімпік-2», в інтересах співвласників ОСББ «Олімпік-2А», ОСББ «Олімпік-2Б», ОСББ «Олімпік-2В», які входять до складу Асоціації. Відповідно до Статуту Асоціації «ОСББ «Олімпік-2» предметом діяльності Асоціації є : управління спільним майном співвласників житлового комплексу «Олімпік-2», а також забезпечення його належної експлуатації та представлення спільних інтересів співвласників, а саме: укладання договорів, здійснення благоустрою прибудинкової території, розвиток інфраструктури будинків та його ремонтів, прибирання сходових кліток, прибирання прибудинкової території, вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відходів, прибирання підвалів прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування систем внутрішньобудинкових диспетчеризації, технічне обслуговування систем холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення, зливової каналізації, дератизація, дезінсекція, обслуговування димовентиляційних каналів, технічне обслуговування та поточний ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, проведення поточного ремонту конструктивних елементів, внутрішьобудинкових систем холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження (в тому числі дитячих та інших майданчиків), прибирання і вивезення снігу, посипання прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, освітлення місць загального користування і підвальних приміщень, підкачування води, енергопостачання ліфтів, та інше.
Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №199088783 від 05.02.2020 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності є власником нежитлового приміщення № 97, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до «ОСББ «Олімпік-2Б» з вимогою від 13.01.2025 року про організацію перенесення пульта управління пожежною сигналізаціє з його приміщення в приміщення загального користування визначеного ОСББ, проведення робіт в найкоротші строки.
Листом за вих. №15 від 06.02.2025 року ОСББ «Олімпік-2Б» позивачу було повідомлено, що вимоги вказаних листів винесені для розгляду загальними зборами співвласників ОСББ «Олімпік-2Б»
Згідно листа №30 від 18.03.2025 року Асоціація ОСББ «Олімпік-2» повідомила позивача про те, що вищевказані вимоги позивача винесені для розгляду на загальні збори ОСББ «Олімпік-2Б» та Асоціації ОСББ «Олімпік-2»
Згідно виписки з протоколу №1 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Олімпік-2Б», рішенням співвласників позивачу було відмовлено в задоволені вимог щодо винесення слабкострумових мереж та пульту управління пожежною сигналізацією з приміщення позивача за рахунок коштів Асоціації. Одночасно позивачу було запропоновано здійснити роботи щодо винесення обладнання та пульту з приміщення за власний рахунок шляхом укладання договору з ПП «Пожежцентр» як компанією яка здійснює технічне обслуговування протипожежної сигналізації житлового комплексу «Олімпік-2». Щодо вимог про перенесення обладнання інтернет провайдерів з цього питання відповідач запропонував надати доступ до приміщення для виконання робіт. Вказаний лист направлений поштовим зв'язком про що свідчить опис та поштова накладна №5200501342391 від 07.02.2025.
Згідно листа за вих.№31 від 18.03.2025 щодо ознайомлення з документами Асоціація повідомила про те, що голова правління ОСББ «Олімпік-2Б» на звернення позивача за вх.№3 від 09.01.2025 зазначила про те, що майно всього житлового комплексу «Олімпік-2» знаходиться на балансі Асоціації, тому було запропоновано звернутися до правління Асоціації. Одночасно було зазначено про те, що дружині позивача яка була присутня на загальних зборах 01 лютого 2025 року та діяла в інтересах позивача було роз'яснено порядок надання документів та інформації та запропоновано в зручний для обох сторін час ознайомитися з документами.
Позивач звернувся до правління ОСББ «Олімпік-2Б» з листом вимогою від 29.04.2025 про надання інформації про відповідальну особу за пожежну безпеку у будинку №9Б, найменування підприємств які проводили обслуговування систем протипожежної сигналізації у період часу з 2024-2024 років та правові підстави проведення таких робіт, копії актів які підтверджують фактичне виконання робіт по обслуговуванню систем протипожежної сигналізації за вказаний період.
Листом за вих. №56 від 15.05.2025 Асоціація зазначила про те, що обладнання протипожежної сигналізації розташоване в приміщенні позивача забудовником житлового комплексу згідно проектної документації. Про існування вказаного обладнання позивачу було відомо на час придбання нерухомого майна. Відповідальною особою зі сторони Асоціації як балансоутримувача майна є інженер Асоціації, обслуговуючою організацією з якою укладено Договір є ПП «Пожцентр». Вказаний лист направлено позивачу електронною поштою.
Згідно листа за вих.№17 від 12.06.2025 Дніпропетровське обласне спеціалізоване ремонтно - будівельне підприємство протипожежних робіт повідомило що у виконання укладеного Договору №9-13 від 03.01.2013 року з Асоціацією "ОСББ "Олімпік-2" визначені послуги щодо цілодобового спостереження за виникнення пожежі на об'єкті житловий комплекс «Олімпік-2» блок 2,3 (будинок під №9-б) шляхом підключення на пульт централізованого пожежного спостереження наявних на об'єкті справних приладів та пристроїв протипожежної сигналізації регламентного тестування приладів та пристроїв протипожежної автоматики протягом доби, своєчасно повідомлення про пожежу, центральний пункт з пожежі, технічне обслуговування не пошкоджених та приданих приладів для роботи установки протипожежної автоматики, а саме автоматичної пожежної сигналізації автоматичного порошкового пожежогасіння змонтованих у приміщеннях об'єктів житлового комплексу. У приміщені №97 розташоване обладнання автоматичної пожежної сигналізації, перевірка технічного стану сповіщувачів з метою встановлення придатності для подальшого використання проводиться при введені системи пожежної сигналізації в експлуатацію після пожеж та відмов, а також через кожні 2000 часів безперервної роботи відповідно до таблиці. Обладнання обслуговується при надані доступу власником приміщення, електромонтери не мають ключів від приміщень. При виконанні щомісячного та щоквартального технічного обслуговування проводилося віддалене тестування обладнання автоматичної пожежної сигналізації запроектованого режиму.
Згідно Протоколу №1 від 01.02.2025 року зазначено про те, що Асоціація в 2010 році прийняла на свій баланс будинок 9-Б приміщення №97 було в приватній власності. Всі інженерні мережі в підвальних частинах нежитлових приміщень згідно проектів змонтовані забудовником. Самовільне втручання власників в роботу обладнання та мереж заборонено. Тому загальними зборами вирішено відмовити ОСОБА_1 в задоволені вимог про винесення мереж та обладнання з приватного приміщення за рахунок коштів асоціації.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюються Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-ІІІ) та Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII).
Відповідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд не є абсолютним, обмеження такого допускається. Так, за правилами ч. 7ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що до спільного майна багатоквартирного будинку відносяться приміщення загального користування, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення спільних потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на його прибудинковій території.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до частин 1, 2, 5 та 9 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.
Згідно зі статтею 12 Закону № 2866-ІІІ управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Відповідно до статті 16 Закону № 2866-ІІІ об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, в тому числі захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.
Відповідно до частини 2 статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Судом встановлено, що загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Олімпік-2Б», а саме рішенням співвласників було узгоджено з іншими співвласниками відмовити в задоволені вимог щодо винесення слабкострумових мереж та пульту управління пожежною сигналізацією з приміщення позивача за рахунок коштів Асоціації.
До того ж, суд зазначає, що згідно Акту готовності об'єкту до експлуатації №1/761 від 22.12.2009 року багатоповерховий житловий комплекс «Олімпік-2» збудовано згідно з державними будівельними нормами, всі роботи передбачені проектною документацією, обладнання встановлено згідно з актом про його прийняття після індивідуального та комплексного випробування комісіями.
Таким чином судом відхиляються посилання позивача на безпідставні дії ОСББ.
Так відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ст. 659 ЦК продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.
Таким чином, позивач, як покупець, мав право оглянути приміщення, датчики пожежної сигналізації розташовані у кожній кімнаті приміщення, яке купив 05.02.2020 року, та мав право вимагати від продавця розірвання Договору купівлі-продажу, але своє право не реалізував, тобто набув майно, яке було у продавця на момент укладення договору.
В позовній заяві позивач також посилається на той факт, що представники відповідача ОСББ неодноразово самовільно проникали до його приміщення під приводом обслуговування системи, без дозволу позивача. Більше того без дозволу позивача встановили двері до комор де встановлено пульт пожежної сигналізації.
Проте на підтвердження даного факту позивач доказів не надавав, тобто відсутні докази самовільного проникнення, без дозволу власника, в нежитлове приміщення №97 будинку 9-б, та відсутні докази користування частиною його приміщення.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що закріплено у частині 6 статті 81 ЦПК України.
На підставі наведеного та встановленого судом у сукупності наданих та добутих доказів, суд приходить до переконливого висновку, що зазначене є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, викладені позивачем обставини не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи фактично встановлені в судовому засіданні обставини справи та розглядаючи справу на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, дотримуючись засад змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає можливим відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартиного будинку «Олімпік-2Б», третя особа: Асоціація «Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2», про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).
При цьому суд зобов'язаний врахувати:
-чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
-чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
-поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
-дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК).
На підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу суду надані наступні документи:
-копія договору про надання правничої послуг № 13/06-2025 від 13.06.2025 року;
-платіжну інструкцію №205 від 13.06.2025 року.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи та її значення для позивача, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Таким чином, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки висловлені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Проте позивач не подавав клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а тільки просив відмовити у стягненні з нього витрат, а тому суд не може самостійно зменшити витрати на професійну правничу допомогу.
Отже, з огляду на зазначені норми процесуального права, зважаючи на встановлені судом обставин справи, виходячи з конкретних обставин даної справи, а також реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов переконання, що з ОСОБА_1 на користь Асоціації «Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2» слід стягнути суму витрат на правничої допомогу в розмірі 16 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-82, 84, 89, 141-142, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартиного будинку «Олімпік-2Б», третя особа: Асоціація «Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2», про усунення перешкод у користуванні приватною власністю, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Асоціації «Об'єднань співвласників багатоквартирних будинків «Олімпік-2» ( ЄДРПОУ 37160161), витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000, 00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Білоусова