Справа № 175/2979/23
Провадження № 2/175/791/23
Іменем України
"13" листопада 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яшиної М.В.,
представника позивача адвоката Горбунової А.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Базюкевича Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
Позивач звернувся до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, в обґрунтування якого вказує на те, що позивач та відповідач з 24.09.2013 року перебували у шлюбі. Позивач вказує, що під час шлюбу сторонами були придбані наступні об?єкти рухомого та нерухомого майна: земельна ділянка площею 0,1га, кадастровий номер 1221455800:02:017:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок, загальною площею 221,5 кв.м., житловою площею 109,3 кв.м., опис: житловий будинок літ.А1, тераса літ.а2, ганок літ.а3, навіс літ.а4, ганок літ.аб, ганок літ.аб та господарські будівлі і споруди: навіс літ.Б1, господарський блок літ.В1, навіс літ.Г1, зливна яма літ.з.я., зливна яма літ.з.я.[1], замощення літ.І., огорожі літ. 1-3, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль PEUGEOT, модель 2008, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - оранжевий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску - 2020, дата державної реєстрації 13.08.2020 року; автомобіль КІА модель SORENTO, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , рік випуску - 2018, дата державної реєстрації 09.11.2018 р.
Після розірвання шлюбу сторони так і не дійшли згоди, що поділу зазначеного майна. Позивач просить визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку та земельну ділянку, а також визнати за відповідачем право власності на автомобіль автомобіль PEUGEOT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та визнати за позивачем право власності на автомобіль КІА модель SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Відповідач подала до суду зустрічний позов про поділ майна подружжя, в якому вказує, що земельна ділянка є її особистою власністю оскільки придбана за кошти, які належали ОСОБА_1 особисто, які вона отримала у спадщину після смерті бабусі. Також зазначає, що будинок був побудований за особисті кошти ОСОБА_1 , оскільки до шлюбу вона мала депозитні вклади в іноземній валюті, за які побудувала будинок. Вказує, що до шлюбу була власницею чотирьох автомобілів, та за кошти від їх продажу купила автомобіль КІА модель SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_4 , тому вважає, що цей автомобіль є її особистою власністю. Окремо зазначає, що ОСОБА_2 надав у позику ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 60000 доларів США без відома ОСОБА_1 , що підтверджується розписками від 01.06.2019 року та 01.10.2019 року, тому вважає що ці кошти є спільною сумісною власністю. Також зазначала про відступлення від засади рівності часток, оскільки на її утриманні перебуває їх спільний малолітній син, який народився з родовими травмами та, що ОСОБА_2 приховав спільне майно, а саме грошові кошти в сумі 60000 доларів США, які надавав у позику ОСОБА_3 доларів США.
З огляду на викладене, відповідач у зустрічному позові просить визнати спільною сумісною власністю грошові кошти в сумі 60000 доларів США та автомобіль PEUGEOT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнати право власності за Відповідачем на житловий будинок, земельну ділянку та автомобіль КІА модель SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_5 , а також задовольнити первісний позов в частині визнання права власності на автомобіль автомобіль PEUGEOT, реєстраційний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_1 . Також просить визнати за ОСОБА_2 право власності на частину позики в сумі 38544, 29 доларів США та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину позики у сумі 21 455, 71.
Представник позивача подала відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначає, що ОСОБА_2 надавав ОСОБА_1 під розписку грошові кошти у розмірі 5000 доларів США, як часткову компенсацію витрат на обстеження у клініці у Туреччині на лікування дити, також зазначає, що проживання дитини разом з ОСОБА_1 не є підставою для відступлення від засад рівності часток. Вказує, що оригінали розписок у ОСОБА_2 відсутні, тому зазначає, що грошові кошти були повернути та витрачені в інтересах сім'ї. Зазначає, що квартира, яка була отримана у спадщину ОСОБА_1 була продана 01.07.2015 року, в той час як земельна ділянка була придбана 09.06.2016 року, через рік після продажу квартири, тому це не підтверджує, що земельна ділянка була придбана за особисті кошти ОСОБА_1 . Також заперечує, що будинок було побудовано за власні кошти ОСОБА_1 . З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Представник позивача - адвокат Горбунова А.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення щодо позовних вимог, просила позов задовольнити, у задоволені зустрічного позову просила відмовити.
Відповідач та представник відповідача - адвокат Базюкевич Є.В. просили задовольнити зустрічні позовні вимоги, надали пояснення, в задоволені позову просили відмовити, зазначивши лише про визнання частини позову про поділ автомобіля PEUGEOT, який переходить у власність ОСОБА_1 .
Вислухавши учасників судового провадждення, вивчивши матеріали справи і надані суду докази, суд встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 24.09.2013 року, актовий запис №693. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини - ОСОБА_5 та ОСОБА_5 відповідно.
Згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №148. Батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., реєстровий номер 1194, ОСОБА_1 (покупець) купила у ОСОБА_7 (продавець) земельну ділянку площею 0,10000 га, кадастровий номер 1221455800:02:017:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 15 договору зазначено, що покупець стверджує, що цей договвір укладається нею в інтересах сім'ї. Її чоловік гр. ОСОБА_2 , проінформований нею про укладення цього договору. Його згода на укладення цього договору купівлі-продажу оформлена у встановленому для того порядку та посвідчено Юрченко Л.Л. приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу 09.06.2016 року за реєстровим №1193.
Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.06.2023 року №335264368, ОСОБА_1 на праві власності належить:
- житловий будинок, загальною площею 221,5 кв.м., житловою площею 109,3 кв.м., опис: житловий будинок літ.А1, тераса літ.а2, ганок літ.а3, навіс літ.а4, ганок літ.аб, ганок літ.аб та господарські будівлі і споруди: навіс літ.Б1, господарський блок літ.В1, навіс літ.Г1, зливна яма літ.з.я., зливна яма літ.з.я.[1], замощення літ.І., огорожі літ. 1-3, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52674153 від 16.06.2020 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.06.2020 року за реєстраційним №2101133312214;
- земельна ділянка площею 0,1га, кадастровий номер 1221455800:02:017:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.06.2016 року за реєстраційним №326245112214.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , вбачається, що власником автомобіля PEUGEOT, модель 2008, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - оранжевий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску - 2020, дата державної реєстрації 13.08.2020 року, є ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 , вбачається, що власником автомобіля КІА модель SORENTO, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , рік випуску - 2018, дата державної реєстрації 09.11.2018 р, є ОСОБА_2 .
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26.09.2022 року, яке було залишено в без змін Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.03.2023 року у справі №175/1076/22, шлюб між сторонами було розірвано та визначено місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.08.2023 року у справі №175/3488/22, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5000 (п?ять тисяч) гривень, починаючи стягнення з 11.11.2022 року і до повноліття дитини.
Відповідно до довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 11.06.2023 року наданого ОСОБА_2 , оціночна вартість земельної ділянки площею 0,1га, кадастровий номер 1221455800:02:017:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 складає - 114 723, 01 грн.
Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 31.05.2023 року наданого ОСОБА_2 щодо житлового будинку, загальною площею 221,5 кв.м., житловою площею 109,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , оціночна вартість об'єкта оцінки складає - 8 992 108, 89 грн., оціночна вартість поліпшень - 8 863 501, 74 грн.
Відповідно до висновку №07/06/23 експертного товарознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу від 13.06.2023 року наданого ОСОБА_2 , ринкова вартість транспортного засобу - автомобіля «КІА SORENTO», реєстраційний номер НОМЕР_4 , на дату оцінки (дослідження) складає - 1 060 855, 90 грн.
Згідно висновку №08/06/23 експертного товарознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу від 13.06.2023 року наданого ОСОБА_2 , середня ринкова вартість ідентичного колісного транспортного засобу - автомобіля «PEUGEOT 2008», реєстраційний номер НОМЕР_4 , рік випуску - 2018, об'єм двигуна 1499 (дизель), станом на дату дослідження може становити - 845 858, 32 грн.
Відповідно до висновку №497/08-23 щодо ринкової вартості колісного транспортного засобу від 08.08.2023 року наданого ОСОБА_1 , ринкова вартість транспортного засобу - автомобіля «PEUGEOT 2008», реєстраційний номер НОМЕР_4 складає - 624 928, 90 грн.
Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 31.05.2023 року наданого ОСОБА_1 щодо житлового будинку, загальною площею 221,5 кв.м., житловою площею 109,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , оціночна вартість об'єкта оцінки складає - 6 784 110, 76 грн., оціночна вартість поліпшень - 6 499 762, 91 грн., оціночна вартість земельної ділянки - 284 347, 85 грн.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
У ст.60 СК України визначено, шо майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Саме такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 29 січня 2021 року у справі № 161/14048/19, які у порядку ч.4ст.263 ЦПК України враховуються при застосуванні норм права.
За ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Окрім цього, згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Також, за статтею 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №456/3506/16-ц від 17 червня 2021 року норми Сімейного кодексу України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, яка може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно із ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини(дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно до копії розписки від 12.11.2023 року, ОСОБА_1 отримала від свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 часткову компенсацію за обстеження в клініці Туреччині в період з 18 по 23 вересня 2023 року сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з діагнозом епілепсія. Часткова компенсація склала 5000 доларів США.
Також ОСОБА_2 надано платіжні інструкції зі сплати заборгованості по аліментам на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.11.2023 року та 26.10.2023 року.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.09.2023 року ВП НОМЕР_12, вбачається, що виконавче провадження за виконавчим листом №175/1076/22 про стягнення судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 1984,80 грн. по оплаті правничої допомоги в розмірі 1351,00 грн, а всього стягнення 15528,80 грн., закінчено.
Також з наданих ОСОБА_2 банківських виписок, вбачається, що в нього були постійні надходження та витрати з 28.04.2014 року по 12.08.2022 року.
З огляду на викладене стороною відповідача не доведено обставин, що мають істотне значення, що ОСОБА_2 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, приховував спільне майно, або витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, а тому суд в даному випадку не може відступити від засади рівності часток подружжя.
Також, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 дійсно набула право власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті бабусі, яка була продана 01.07.2015 року, проте земельна ділянка була придбана 09.06.2016 року, та будь-яких даних про те, що кошти (частину коштів) з продажу квартири були витрачені на придбання такої земельної ділянки суду не надано. Також суд враховує значний проміжок часу з продажу спадкової квартири та купівлі земельної ділянки, та зазначає, що з огляду на це неможливо визначити рух коштів з продажу квартири з 01.07.2015 до дати придбання земельної ділянки - 09.06.2016 року.
З приводу зазначення відповідачем незначного заробітку позивача та наявність депозитних рахунків ОСОБА_1 , за які, як зазначає відповідач, було збудовано будинок та придбана земельна ділянка, суд зазначає, що так само відповідачем не доведено, що виключно за грошові кошти, що розміщені на цих депозитах було набуто спірне майно, зазначене відповідачем.
Відтак,з матеріалів справи вбачається, що оспорювана земельна ділянка та будинок були придбані, зокрема, в інтересах сім'ї, а відтак вони є в цілому об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу у рівних частках.
З огляду на викладене суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, та оскільки відповідаечм визнається позовна вимога в частині визнання за нею право власності на автомобіль PEUGEOT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд вважає за можливе задовольнити вимогу щодо визнання за ОСОБА_2 право власності на автомобіль КІА модель SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Щодо зустрічних позовних вимог про визнання грошових коштів спільним майном подружжя та їх поділ.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним із моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, але у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
За таких обставин, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою правильного застосування ст.ст.1046,1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року в справі №369/3340/16-ц.
Також відповідно до положень частин першої-третьої ст.545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно копії розписки, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, від 01.06.2019 року, ОСОБА_3 взяв у позику у ОСОБА_2 суму у розмірі 25 000 доларів США під 2% в місяць. Відповідно до копії розписки, також оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, від 01.10.2019 року, ОСОБА_3 взяв у позику у ОСОБА_2 суму у розмірі 35 000 доларів США під 2% в місяць. Розписки написані власноруч.
Оригінали розписок були оглянуті судом під час розгляду справи, які надані відповідачем ОСОБА_1 , а отже перебувають не у боржника, тому на думку суду немає підтвердження сплати ОСОБА_3 боргу за вищезазначеними розписками.
Одним із ключових питань в цій справі є те, яким чином повинно здійснюватися поділ права вимоги.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав (зокрема, права вимоги, яке виникло на підставі договору позики), за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені.
Належність права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, до спільного майна подружжя зумовлює появу в таких суб'єктів спільного права вимоги. Тобто, оскільки щодо таких об'єктів як «безтілесна річ» (зокрема, право вимоги) виключається встановлення правового режиму речового права та використання речево-правових конструкцій, то правовий режим спільної сумісної власності так позначається на праві вимоги, що зумовлює «появу» спільного права вимоги, яке виникло на підставі договору позики.
Як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України) (постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 648/3137/15-ц (провадження № 61-17560св21)).
Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 10 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 71 СК України).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).
Законодавець визначив порядок усунення прогалин в сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв'язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі безпосередньо. Умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом сімейно-правового регулювання (статті 1, 2 СК України); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин (норми законодавства або договору); існує норма, що регулює подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин (постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року в справі № 461/3122/19 (провадження № 61-10148сво22)).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).
В постанові Верховного Суду від 5 січня 2024 року у справі № 755/12204/18, зроблено висновок, що право вимоги, яке виникло на підставі договору позики, є подільним правом. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть визначити як буде здійснюватися спільне право вимоги, яке виникло на підставі договору позики, так і його поділ. За наявності спору, поділ права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, здійснюється судом. Касаційний суд констатує, що в СК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки для випадку, коли здійснюється судом поділ права вимоги, яке виникло на підставі договору позики. Подібною нормою є частина перша статті 71 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону. Тому суд при поділі права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, в тому числі й того, заборгованість за яким стягнена рішенням суду на користь іншого з подружжя, може визнати за іншим з подружжя 1/2 частки в спільному праві вимоги.
З огляду на викладене суд вважає за можливе задовольнити зустрічні позовні вимоги в частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 25 000 доларів США, передані 01.06.2019 року ОСОБА_2 в позику ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 35 000 доларів США, передані 01.10.2019 року ОСОБА_2 в позику ОСОБА_3 , а загалом 60000 (шістдесят тисяч) доларів США. Проте зазначає, що стягнення з ОСОБА_2 21455,71 доларів США, як частини боргового зобов'язання є невірним з огляду на висновки викладені в постанові Верховного Суду від 5 січня 2024 року у справі № 755/12204/18.
Також суд зазначає, що оскільки визнає за ОСОБА_1 право власності на автомобіль PEUGEOT, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого складає - 624 928, 90 грн., а за ОСОБА_2 - право власності на автомобіль КІА модель SORENTO, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартість якого складає 1 060 855, 90 грн., тобто вартість майна ОСОБА_1 є меншою від вартості ідеальної долі на 435 927, 00 грн., а вартість майна ОСОБА_2 відповідно є більшою на 435 927, 00 грн., тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути грошову компенсацію різниці вартості поділеного спільного сумісного майна подружжя у розмірі 435 927, 00 грн.
ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).
Як передбачено ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
А ст.81 ЦПК України встановлює обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони(рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30).Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх(§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя підлягають задоволенню, проте зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя також підлягають частковому задоволенню.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 13 420, 00 грн., а позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн. за задоволення немайнової вимоги щодо визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя грошових коштів в загальній сумі 60000 (шістдесят тисяч) доларів США.
Керуючись ст.ст. 4, 11-13, 76-80, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 61, 70, 71 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :
- земельну ділянку площею 0,1га, кадастровий номер 1221455800:02:017:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- житловий будинок, загальною площею 221,5 кв.м., житловою площею 109,3 кв.м., опис: житловий будинок літ.А1, тераса літ.а2, ганок літ.а3, навіс літ.а4, ганок літ.аб, ганок літ.аб та господарські будівлі і споруди: навіс літ.Б1, господарський блок літ.В1, навіс літ.Г1, зливна яма літ.з.я., зливна яма літ.з.я.[1], замощення літ.І., огорожі літ. 1-3, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- автомобіль PEUGEOT, модель 2008, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - оранжевий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску - 2020, дата державної реєстрації 13.08.2020 року;
- автомобіль КІА модель SORENTO, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , рік випуску - 2018, дата державної реєстрації 09.11.2018 р.
Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином:
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_10 ) право власності на частину земельної ділянки площею 0,1га, кадастровий номер 1221455800:02:017:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 ) право власності на частину земельної ділянки площею 0,1га, кадастровий номер 1221455800:02:017:0101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_10 ) право власності на частину житлового будинку, загальною площею 221,5 кв.м., житловою площею 109,3 кв.м., опис: житловий будинок літ.А1, тераса літ.а2, ганок літ.а3, навіс літ.а4, ганок літ.аб, ганок літ.аб та господарські будівлі і споруди: навіс літ.Б1, господарський блок літ.В1, навіс літ.Г1, зливна яма літ.з.я., зливна яма літ.з.я.[1], замощення літ.І., огорожі літ. 1-3, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 ) право власності на частину житлового будинку, загальною площею 221,5 кв.м., житловою площею 109,3 кв.м., опис: житловий будинок літ.А1, тераса літ.а2, ганок літ.а3, навіс літ.а4, ганок літ.аб, ганок літ.аб та господарські будівлі і споруди: навіс літ.Б1, господарський блок літ.В1, навіс літ.Г1, зливна яма літ.з.я., зливна яма літ.з.я.[1], замощення літ.І., огорожі літ. 1-3, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_10 ) право власності на автомобіль КІА модель SORENTO, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , рік випуску - 2018, дата державної реєстрації 09.11.2018 р.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 ) право власності на автомобіль PEUGEOT, модель 2008, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір - оранжевий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску - 2020, дата державної реєстрації 13.08.2020 року.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 ) компенсацію різниці вартості поділеного майна у розмірі 435 927 гривень 00 копійок (чотириста тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім гривень нуль копійок).
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :
- грошові кошти в сумі 25 000 доларів США, передані 01.06.2019 року ОСОБА_2 в позику ОСОБА_3 , грошові кошти в сумі 35 000 доларів США, передані 01.10.2019 року ОСОБА_2 в позику ОСОБА_3 , а загалом 60000 (шістдесят тисяч) доларів США.
В задоволенні інших зустрічних позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_10 ) судовий збір у розмірі 13 420, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_10 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 ) судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. М. Білоусова